Колись за царя Тимка, як Земля була тонка.. Ще за часів, коли в геншині не було подвійних банерів…
- йой, Василь, та закрий ти свого рота
- мама мія соломія, а що це за вислови
Вони зібрались в ніч на Івана купала, щоб гарно провести час разом. Декілька років не бачились після школи, але все ще підтримували зв’язок. Онде Діма з Олею настільки допідтримувались зв’язок, що місяць тому одружились. Василь, як можна зрозуміти, часто пропадає в геншині, бо «як же я вийду, якщо мої чебуреки без мене будуть сумувати». Але всі знають, що в нього там з’явився друг з Англії, якого він намагається кадрить. Чи той друг кадрить його? Загалом не так важливо, але на весілля обіцяли покликати всіх.
- Соля, а Соня скоро прийде?
- не називай мене так.. та, вона ось-ось має підійти.
- не дразніть мою Сольку, нелюди – обійняла її ззаду висока рижоволоса дівчина.
- Софіко.. – посміхнулась і відхилилась назад в рідні обійми.
- ой-ой-ой, мімімішність на квадратний метр надто зашкалює, зробіть що-небудь
Василь почав бігати довкола і махати руками, аби розігнати цю всю милість.
- йой, а твій інгліш мен не прийде? – десь озвався Діма.
- мій інгліш мен чекає поки я пройду йому завдання «в горах»
- то любов – підтвердила Оля.
І поки всі хихотіли та змушували Василя червоніти та посміхатись на все обличчя, Соля і Софі вирішили прогулятися вздовж річки.
Міцно тримаючи за руки і періодично поглядаючи одна на одну закоханими очима.
- Мені завжди було цікаво, чи наше ластовиння сходиться своїми сузір’ями – тихо промовила Солька, зупинившись і повернувшись до дівчини – якщо зіставити їх зовсім близько, родимка до родимки, може ми відчуємо те, що відчували всі ті персонажі з соулмейт ау?
- ми можемо спробувати, але зовсім ніяк не можу обіцяти, що в процесі не зійду з розуму від близькості і не поцілую тебе..
Софі почала нахилятися до дівчини, блукаючи поглядом по її обличчю. Соля взяла її за обидві руки і на мить забула як дихати. Десь неподалік розпалили велике багаття і кожна його іскорка відображалась в очах напроти. Вогники танцювали в її рудому волоссі і здавалось, що Софі вся світиться його теплом. «Здається зараз, я поцілую сонце» промайнула думка перед тим як вона ненавмисно закрила очі.
- і як ти збиралась побачити світло від наших з’єднаних зірочок-ластовиння, якщо заплющила очі?
- я вже його побачила, мені достатньо. а тепер цілуй мене, або я тебе вкушу.
Тихо всміхнувшись Софі притягнула дівчину до себе ще ближче, хоч й здавалось ну куди ще. Губи нарешті знайшли ті, що навпроти і вони таки відчули те, що відчували ті персонажі з соулмейт ау. Але як то тяжко цілуватися, коли не можеш перестати посміхатися. Соля зціловувала її посмішку і в ту ж секунду повертала свою. Сузір’я їхнього ластовиння зійшлися ідеально.
Василь все ж передумав вистрибувати з кущів і пішов писати своєму інгліш мену, що як той не піде подаватися на візу, то він приїде сам і тоді вже його ніяка Єлизавета не врятує.
