Коло ненависті

Перше що я відчув це пульсуючий головний біль. Свідомість повільно виринала із краю небуття. Думки поволі, неохоче ворушились. Важкі повіки відкрились, картинка поступово набувала чіткості. 

Поки що я не знаю, чим саме нагородив мене цей світ. Достеменно відомо лише одне – прокляття не може бути чимось корисним. З цього випливає ще одна невтішна новина.

            Після повернення додому я розставив свої обновки і вирушив до ванни. Міцний надійний замок уже стояв на дверях. Повернувши фіксатор до упору я нарешті зміг спокійно, без супутніх ексцесів і травм прийняти душ.

Тюрма під домом Немезиди була повністю під землею, що зробило неможливим проникнення променів сонця, єдиними джерелами світла були магічні кристали.

Я лежав на вологій від дощу землі і дивився в похмуре небо. Боліло все починаючи від рук і закінчуючи кінчиками пальців на ногах. Дихання було як у загнаного коня.

— Пацан якщо так і далі піде ти точно отримаєш уміння Берсерк.

Рейчел гучно хлопнула дверми. Нагла морда Руді викликала в неї злість, і бажання прибити цього покидька. Вона глибоко вдихнула й повільно видихнула.

Проводивши поглядом спини членів сім’ї Локі я підійшов до Вейн. Дівчина ретельно обшукала хлопця викладаючи все з карманів на світло. Декілька пустих пробірок, три колби з рожевою рідиною капшук з валісу, але ні одного зілля зцілення.

Я хапав ротом повітря наче загнаний кінь. Ребра боліли нестерпно, але права рука просто палала від болю. Так валяючись на землі я повільно чекав коли біль стихне.

— Схоже я трішки перестаралася, — ніяково пробурмотіла амазонка.

— Ш-шу-ка.

Тренування з клеймором допомогло витрясти з голови непотрібні думки. Все ж я не можу вплинути на прокляття, зате, можу прийняти своє становище.

— Щось не так? Ти просто раптом завмерла.

— Емм, просто в тебе з’явився дивний навик який я вперше бачу. 

Варто було Немезиді нарешті опинитися в прохолодному домі, як вона з полегшенням скинула свій жаркий жакет і розстебнула два верхніх ґудзики сорочки. Дихати стало набагато легше.

— Пацан, що ти збіса робиш?

— Тренуюсь.

Я почув як амазонка обійшла мене по колу, щось незрозуміле пробурчала собі під ніс. Ельза зупинилась переді мною загороджуючи світло і скептично підмітила:

— А що за дурнувата поза?

Очікування новин з Денатуса особисто для мене було вельми неприємним. Все ж таки міцність ланцюга визначається його найслабшою ланкою. А оскільки в мене перший рівень…

— Руді, припини ходити туди сюди, ти вже навіть мене починаєш бісити.

Критий віз повільно рухався вперед по бруківці серед лісу. Кожен раз, коли дерев’яне колесо наїжджало на виступаючий камінець чи вибоїну віз суттєво трясло. Враховуючи що сидів я на дошках без будь-якої підкладки це було вельми неприємним способом подорожувати.