Перше що я побачив, коли прийшов до тями, були стурбовані моськи дівчат. Ну крім Вейн, яка здавалась байдужою і Рейчел з її холодним норовом. Якусь коротку мить я не розумів що з ними, а потім прийшов біль. Руки, ноги спина, навіть шия, було таке враження що мої м’язи розірвали на шматки.
— Ух.. ти ж.. блять, — прохрипів я і спробував прийняти позу ембріона.
Однак варто було ворухнутися як нова порція болю наче блискавка вразила моє тіло. А потім біль витіснився пекучим гнівом що розповзався по жилах. Це було дивне відчуття, ненависть не затьмарила мій розум, біль не мучив тіло, і до того ж я відчував, як мене переповнює п’янка сила.
— Ем, можна мені зілля лікування? — я підняв руку і помітив що кінцівка згинається там де не повинна, а ще цей дивний колір… — Краще два флакончики, будь ласка.
— Так звичайно, — Рубі опустилася біля мене на коліна і обережно подала зілля. З кожним ковтком я відчував як п’янка сила потроху йде геть на її місце не приходить біль.
— Пацан ти як?
— Не повіриш, але я готовий хоч зараз провести ще один бій. Однак мене трішечки бентежить стан організму.
— Схоже ня, Гранд Берсерк не такий простий навик ня.
— Руді, будь обережний, — м’яко промовила богиня і поклала свою руку на плече Вейн. — Можеш віднести листа сім’ї Сома коли я закінчу.
Кішка мовчки кивнула і дівчата пішли додому. Разом з тим Рубі закінчувала перев’язувати мені руки. Амазонка ще раз оцінила мою тушку і трішки усміхаючись запропонувала:
— Пацан може тебе віднести у твою кімнату?
— Ні, — я подивився на свою кінцівку на якій синього кольору стало втричі менше та обережно підвівся. Рубі спробувала мене підтримати, але тримався я впевнено і навіть рівно. — Я сам можу.
— Не потрібно перед нами викаблучуватись, випий ще одне зілля, — промовила Рейчел грізно схрестивши руки перед грудьми.
— Для початку необхідно дізнатись скільки протримається цей стан і які будуть наслідки. Інакше як мені використовувати цей навик в підземеллі?
Ельфійка не наполягала, стенула плечима і відправилась на кухню. Ельза огледіла зруйнований тренувальний майданчик потім глянула на мене як на ворога і махнула, щоб я вшивався геть.
У своїй кімнаті я запам’ятав яка зараз година і сів за стіл в очікуванні змін. Рубі склала мені компанію, розсілася на моєму ліжку деякий час оглядала кімнату. А потім знову почала теревенити:
— Руді, Гранд Берсерк, просто щось! Твоя сила скакнула на цілий рівень! Ні, мені навіть здається що навіть до піка другого рівня! Це, це просто не вкладається в голові!
— Це настільки фантастично?
— Ти жартуєш? — здивовано промовила дівчина. — Ох точно ти ж новачок в цьому світі. Дозволь мені пояснити. Рівень це прірва яку дуже важко подолати, я не знаю ні про одну магію чи предмет який би міг це зробити. Підвищити базові характеристики можна, але не рівень.
Я скептично підняв брови. Все ж мені відомо про персонажа який може на час підвищити рівень. І взагалі що такого в цьому такого? Хіба Белл не лупив авантюристів вищих його за рівнем?
— Ох бачу ти так нічого і не зрозумів, — лолька зіскочила з ліжка і підійшла до мене. На жаль в моїй кімнаті був тільки один стілець тому Рубі просто вмостилася на столі. Повернувшись до мене вона продовжила: — Рівень це щось на кшталт множника. До прикладу якщо в тебе було п’ятсот пунктів сили, то після підвищення рівня приблизно тисяча.
— Почекай, це точні цифри чи все умовно?
— Для простоти всі вважають що рівень підвищує базові показники у два рази. Але чи це так важко сказати, хіба що сім’я Гекати знає більше, але не в цьому суть.
— Ти маєш рацію, цей навик дійсно потужний козир в рукаві. Хоча те що ми побачили зараз може бути тільки вершиною айсберга.
Я глянув на кишеньковий годинник і підмітив що пройшло вже п’ять хвилин. Здається мені, що період п’янкого всесилля буде тривати до тих пір поки мої рани не загояться. Не очікував що деструктивний Гріх Гніву спробує мене спокусити.
— Ти, ти хочеш сказати що через навик могли вирости і базові характеристики?
— Принаймні, розірвані м’язи і капіляри, що полопались по всьому тілу на це натякають. Однак мене турбує віддача.
— Це було б занадто… — дівчина постаралася знайти відповідне слово.
— Імбово.
— Імб… що?
Оскільки мені все одно потрібно якось вбити час я став пояснювати що це значить. А потім одна тема змінила іншу, Рубі дістала свій нотатник і пішло-поїхало.
Дивно було бачити як лолька абсолютно не зацікавилась іграми чи фільмами, а віддала перевагу хімії і фізиці. Її б цікавість моїй сестрі… Коротко кажучи, наша лекція тривала пів години, упродовж яких нічого не змінилося. Тому я пішов у ванну.
— Слухай Руді, а тебе справді можна залишати одного? Раптом щось станеться, ну відкат про який ти говорив, чи ще щось. Я можу посидіти в роздягальні, — невинно захлопала віями Рубі.
— Чесно кажучи я не проти, однак Закон Мерфі говорить: якщо яка-небудь неприємність може трапитись — вона неодмінно трапиться. В нашому випадку тебе застане Вейн, і перш ніж ми встигнемо виправдатись мене вб’ють, або дещо відірвуть.
— Але якщо вірити твоєму закону ти можеш втратити свідомість, або тебе раптом застане приступ болю. Все може бути.
Я відчинив двері від роздягальні і глянув на лольку. В принципі вона слушно говорить не можна відкидати найгірше. Я поклав свій змінний одяг і глянув на Рубі.
— Пропоную альтернативу, ти сидиш в проході навпроти дверей в ванну. А я лишаю їх відчиненими, щоб у випадку ексцесу покликати на допомогу. Якщо я не вийду через сорок хвилин можеш заходити сама.
— Гаразд можеш на мене надіятись, — вона впевнено підняла носик.
— Сорок хвилин, ти сидиш тут і слідкуєш, щоб ніхто не увійшов. Без перерви, не відходячи навіть на хвилинку. Якщо ні, я просто зачиню двері.
— Руді, зараз ми проводимо дуже відповідальний експеримент. Мова йде про твоє здоров’я тому ти можеш на мене покластися.
Я повільно зачинив двері і ще пару секунд дивився на замок. Була неймовірно велика спокуса скористатися поворотною ручкою. Однак синці по всьому тілу були не настільки страшні, щоб переривати дослід, але і не достатньо легкі, щоб просто проігнорувати. Коротко кажучи, компроміс у виді Рубі за двома дверима мене влаштовував.
Більше не втрачаючи часу, я скинув свій брудний одяг закинув його в корзину до інших брудних речей і пішов митися. Так тихо кайфуючи в гарячому джерелі я віддався райській насолоді. Мої думки повільно зісковзнули кудись далеко.
Тому я не відразу звернув увагу на сторонні звуки. Здалось наче хтось увійшов у ванну та увімкнув душ, але коли мені все ж таки вдалось винирнути зі своїх роздумів все було тихо, хіба що вода десь капнула. Через пар мені не вдалось повністю роздивитися зону душових, але й цього було достатньо щоб заспокоїтись.
Однак варто було знову відкинутись на бортик і прикрити очі як пролунав приглушений стогін. Тихий стриманий ледь чутний. Через секунду стогін повторився солодкий і такий хтивий що Руді молодший моментально встав в стійку.
— Нях! Ум!
На цей раз ніякої помилки бути не могло. Хтось справді проник у ванну і зараз пустує. Хоча чому хтось, цей хтивий голосок я впізнаю із тисячі, це точно була Рейчел.
Тим часом ельфійка продовжувала пестити себе, вона втрачала контроль, стриманість витіснялася задоволенням. Її стогони потроху ставали все голоснішими. Поки в один прекрасний момент вона не досягла піку.
— Ахх!
Її хтивий голосок затих, було чути як калатає моє серце від збудження і важке дихання ельфійки. Я важко проковтнув і спробував себе заспокоїти, а то ще трішки і не втримаюсь.
Так, ховатися мені немає куди обійти Рейчел у мене не вийде. Залишається тільки сподіватися на те що вона помиється і піде. А що далі? Якщо Рубі кудись і відходила зараз вона напевно стирчить перед дверима.
Тим часом Рейчел почала з чимось возитися, наче щось відкручувала? Потім вона прокрутила кран і… Тепер звук води супроводжувався не менш солодкими хтивими стогонами ельфійки.
Руді молодший який здавався мені і так твердим наче камінь тепер став наче сталева балка. А ще ця клята уява, малювала еротичні картини одна краща за іншої.
Поки я тримався з усіх сил Рейчел нарешті кінчила, скрутила лійку на місце. А потім приступила до третього раунду! Тепер я готовий закластись що чув як вона пестить себе. Ці хтиві звуки, а також її сексуальний голосок ледь не звів мене з розуму. Чорт забирай, якби я був не в басейні то вже б давно спустив пар.
Наче знущаючись ельфійка почала ще голосніше охкати ахкати і взагалі спокушати мене! Я був змушений прикусити губу до крові і тримати руки за головою. Клянусь якщо вона піде на четвертий раунд, я піднімусь з цього басейну і вже їй прийдеться слухати як я себе задовільняю!
Рейчел протяжно застогнала, а потім важко задихала. Деякий час у ванній не було ніякого звуку, абсолютна тиша. Тільки через декілька хвилин дівчина судячи з усього підвелась і солодко потягнулася. Після чого її кроки стали лунати гучніше.
Я запанікував тому вдав що сплю. За мить її кроки різко зупинилися і мене пронизав холодний погляд. Однак Руді молодший стояв як ні в чому не бувало.
— Руді! — роздратовано, наче кішка прошипіла Рейчел.
Я проковтнув повний рот слини і підняв голову. Перше що побачив це сині очі колючі та холодні наче лід. Однак варто було глянути на картину в цілому як її образ крижаної королеви почав сипатись.
Її личко, довгі вушка і навіть шия були червоні наче стигле яблуко. Вона прикривала свої персики однією рукою іншою, низ плоского животика. Мій погляд затримався на довгих ніжках, а точніше на внутрішній стороні стегон по яких досі стікали любовні соки.
Красуня стиснула ніжки до купи, але я помітив ще одну деталь. Вона мілко тремтіла, наче їй було важко триматися на ногах. Рейчел досі не відійшла від недавнього оргазму!
— Назви мені хоч одну причину тебе не вбивати.
Мені вартувало всіх своїх зусиль, щоб відвести погляд від її бездоганного тіла. Мозок запрацював не відразу, добре що колючий погляд ельфійки допоміг прийти до тями.
— По перше тобі прийдеться вивільнити одну руку. А по друге за дверима ванної стоїть Рубі, варто тобі вийти і твоїй репутації кінець.
По моїй спині пройшовся табун мурашок, а від дівчини повіяло таким холодом наче вона справді збирається мене прямо тут втопити. Я проковтнув.
— По перше, ти вже і так все бачив, — вдавано спокійно промовила ельфійка, при цьому вона не припинила прикриватися. — А по друге, ти справді думаєш що я повірю в казочку про Рубі?
— Руді, сорок хвилин вже пройшло! Ти як?!
Голосу лольки я був радий як ніколи. Рейчел же поблідла і зі страхом глянула в сторону дверей. Я ж розслаблено закинув руки на бортик паскудно усміхаючись.
— Я живий! Не заходь! — а потім вже тихше щоб чула тільки Рейчел: — Покищо. І так моя красива німфоманка, у мене є для тебе пропозиція ти виконуєш моє бажання і я тебе прикриваю. А якщо ні… хм цікаво які нові прізвиська тобі придумає Рубі і Ельза.
— Я краще здохну, ніж…
Якусь мить я не розумів злість Рейчел, але потім побачив куди вона кинула погляд. Ну так Руді молодший весь цей час був у бойовому стані.
— Кхм, я взагалі то давав слово що не буду вас чіпати. Тому викинь з голови всякі збочені думки.
— Тоді що ти від мене хочеш? — від сорому у красуні аж голос почав тремтіти.
— Руді, з товбою все гаразд?! — знову подала голос лолька.
— Я ще не придумав, але не хвилюйся твоя цнота в безпеці. Хоча судячи з твоїх стогонів…
Закінчити я не встиг дівчина почала оглядатися. А оскільки відерко було від неї не далеко… Від гріха подалі я підняв руки наче здаюсь і повільно підвівся.
Ельфійка застигла і ненароком зиркнула вниз. Звісно вона відразу відвела погляд і знову натягнула свою грізну моську. Щоб подражнити її я хитнув стегнами і Рейчел знову глянула на причандал що бовтався.
— Подобається?
Вона нічого не відповіла, але кулаки стиснула. Задоволений своєю витівкою я навмисно повільно, не прикриваючись пішов на вихід. Однак я недооцінив ельфійку. Як тільки ми порівнялись вона крутонулась на місці і смачним копняком під сраку відправила мене в недалекий політ.
Коли я підвівся вона вже була в басейні і тільки сині очі стирчали із води. Потираючи постраждале місце почимчикував собі до роздягальні. Витерся, одягнувся навіть встиг Рубі запевнити що все гаразд тільки ось стояк заважав вийти. Я що тільки не робив: і присідав, і медитував, але все дарма. Ну надіюсь це не дуже помітно.
— О Руді нарешті. Ти що двері зачинив? Навіщо? — як тільки мене побачила Рубі відразу почала без кінця теревенити, а ж раптом вона затихла глянула вниз і без всякого сорому промовила: — Нічого собі стояк. Рейчел має рацію тобі дійсно потрібен новий одяг, а то в цьому мішки ти нічого не приховаєш.
— Блять.
— Якщо тобі потрібний час, щоб усамітнитись, я можу ще почекати.
Зараз дівчина зріст якої не досягав навіть моїх грудей, цілком серйозно радить мені піти подрочити. Нема слів одні емоції…
***
Вейн наблизилась до маєтку Соми, коли сонце вже сідало, а вуличні ліхтарі один за одним спалахували. Біля воріт стояли ті самі пияки що й минулого разу. Варто було їм побачити кішку як вони миттєво вирівнялись, а один відразу метнувся в дім.
Дівчина не довго чекала — помічник Заніса, хекаючи і витираючи хустинкою піт, підійшов за нею до самих воріт. Привітавшись він відразу відвів її до командира сім’ї, навіть не заїкнувшись про зброю.
Заніс зустрів її привітною усмішкою, хоча дівчина помітила що він трішки нервовий. На її лиці не промайнуло і тіні емоцій, хоча внутрішнє вона жорстоко усміхалася.
— Пані Штейн що привело вас до нас, в таку годину?
— Пан Люстра ня, — зімітувала звернення Вейн підпустивши в голос трішки насмішкуватих ноток. — Наша сім’я ня, вирішила задовольнити ваше прохання стосовно закритого засідання ня. Ми вже знайомі з усіма обставинами злочину ня, тому приготували для підсудних вирок ня.
Чоловік прийняв конверт зі сургучною печаткою, відкрив листа і на декілька хвилин занурився в читання. Хоча лист не був занадто довгим, скоріше його можна було назвати навіть коротким, але Заніс вивчав його довго.
— Хоч лист і несе рекомендаційний характер ня, я наполягаю ня, щоб ви прислухались до порад нашої богині ня.
— Так звісно, я виступлю з заявою вже завтра. Дякую за співпрацю.
Вейн повільно кивнула і піднялась, однак при виході з кімнати чоловік раптово покликав її.
— Ми ж залишимось союзниками і надалі?
— Союзники ня? — Вейн навіть не прийшлось вдавати подив. — Це занадто гучне визначення для наших відносин ня. Між нами є просто договір ня, який чинний до тих пір поки одна зі сторін не порушить його ня.
— Мене влаштовує ваша відповідь.
Вейн вийшла з кабінету і в супроводі помічника відправилась на вихід. Вона покинула маєток, повернула праворуч і рушила в сторону домівки. Біля стіни в тіні стояв високий чоловік з меланхолічним поглядом.
— Біллі попросив мене передати, що він вдячний вам.
— Я хочу зустрітися з ним особисто ня, це можливо ня?
Чоловік підняв свої меланхолічні очі на небо потім кивнув і махнув дівчині йти за ним. Авантюрист обійшов маєток по вузькій вуличці і зайшов на територію через задню хвіртку. Він мовчки провів Вейн до невеликого кам’яного будинку що стояв осторонь і залишив її в невеликій кімнаті.
Вейн не стала сідати за стіл, а схрестивши руки сперлась на холодну стіну таким чином, щоб в полі зору були і двері, і загороджене ґратами вікно.
Через деякий час увійшов Біллі. Тільки ось це вже був не той чоловік яким його пам’ятала дівчина. Худий, згорблений і небритий уже казна стільки часу. Він постарішав років на десять і став блідою тінню себе колишнього. Чоловік стомлено усівся на стілець, а тюремник відійшов до дверей, спостерігаючи за всім.
— Дякую, — тихо ледь чутно промовив він.
— Зазвичай ня, злочинці саме нас звинувачують у всі своїх проблемах ня.
Біллі ледь помітно стенув плечима і довго мовчав. Вейн дозволила йому зібратися з думками.
— Ви зможете знайти вбивцю?
— У нас немає жодної зачіпки ня.
Кішка ніколи не проявляла поблажливість до чоловіків тим більше підсудних. Однак сьогодні вона була не така різка і категорична, хоча Біллі навряд чи зміг це відчути. Єдина причина чому Вейн була тут, це інформація, однак залишитись з Біллі наодинці не вийшло.
— Ясно, — слабким ледь чутно промовив чоловік опустивши голову на руки.
— Але, це не значить що ця справа закрита ня. Ми продовжимо саджати різних виродків за ґрати ня, і можливо коли-небудь ня, вбивця твого сина також буде гнити в тюрмі ня.
Біллі нічого не відповів, мовчки підвівся і підійшов до тюремника який вивів підсудного. Через деякий час чоловік з меланхолічними очима повернувся.
— Дякую, що ви прийшли, — Чандра відкрив двері явно натякаючи що гості вже пора йти.
— Це не зайняло багато часу ня.
Вейн відлипла від стіни, і кінчиками пальчиками торкнулася холодного руків’я тонфи. Це тривало всього лише мить, щоб співрозмовник цього навіть не помітив. Коли дівчина порівнялася з тюремщиком вона раптом промовила:
— Шкода ня, що через бажання швидко збагатитися ня, люди йдуть на злочин ня. Якби ж ми могли усунути першоджерело всіх проблем ня…
Вейн і так попусту витратила свій час тому вирішила випробувати щастя. Вона поставила на доброту цього чоловіка який не полінився запросити її сюди і що головне, бачив в що перетворився його знайомий.
— Було б це можливо цей світ не був би таким жахливим, — на сумному лиці чоловіка не промайнули емоції він пропустив Вейн перед собою і більше не промовивши і слова вивів її за територію маєтку.
***
Під час вечері Рейчел навіть не дивилася в мою сторону, копирсалася в тарілці, говорила з дівчатами, але варто було їй зустрітися зі мною поглядом… То вона відразу відвертала голову і кривила носик. Все ж даремно вона сіла на своє звичайне місце навпроти мене.
— Руді, бачу в тебе хороший настрій, — підмітила богиня яка вже поступила до десерту.
— Ну інколи буває таке що банальні речі можуть покращити самопочуття. До прикладу сьогодні я почув щебетання однієї пташки, і її милий голосок вразив мене в саме серце.
Богиня з розумінням кивнула, Ельза і Рубі навіть не звернула уваги на мою тираду, а ось Рейчел якимось дивом зберегла самоконтроль. Її миле личко навіть не почервоніло, але погляд непомітно кинутий з-під лоба жахав. Впевнений якби стіл був трішки меншим вона б мене копнула.
— Рейчел, а ти чого нахнюпилась? — невинно поцікавилась богиня.
— Напевно розчарована тим що не змогла послухати щебетання, — так наче між справою кинула Ельза.
— Ой, та що тут такого в цьому цвіріньканні? От я інколи сплю, а ці гади летючі мені весь сон псують, відпочити не дають. А чекай Руді, а де ти чув це щебетання? Ніби ми повсюди були разом.
— Так у ванні, поки купався.
Тема повільно зісковзнула на пернатих з мого світу, я розповідав дівчатам що в нас за птахи водяться, а вони розповідали про тутешніх. Тільки ось ельфійка мовчала наче води в рот набрала. Закінчила з вечерею потім з десертом і пішла геть.
Я через хороший настрій вимив свій посуд, а також Рубі, ну і Немезиди також прийшлось взяти. Після закінчення справ я пішов до богині обновляти статус.
— Руді, як ти себе почуваєш? — дівчина торкнулася моєї спини холодним пальцем.
— Відразу після того, як я прийшов до тями то відчув неймовірно сильний біль, навіть поворухнутися було складно. Але через декілька секунд прийшло полегшення. Мене почала переповнювати п’янка сила, я наче міг гори перевернути. Якщо провести аналогію, то це схоже на сп’яніння, коли тобі весело і ти герой, але без затуманеного розуму і похмілля.
— Тобто ти не відчував віддачі? — промовила богиня продовжуючи оновлювати мій статус.
— Так, її попросту немає. Насторожує ще те, які емоції я відчував, це був гнів, але дуже слабка його форма. Наче що маячить на задвірках, гнів ніби є, але якщо не звертати уваги можна і забути.
— Руді, ти дуже вразливий до гарного самопочуття тому я забороняю тобі користуватись пасивною складовою навички більше ніж годину. Це дуже небезпечно.
Я погодився з таким заключенням. Адже Прокляття викачує з мене всі соки як фізичні, так і ментальні, і дуже велика спокуса отримати декілька стусанів, щоб весь день почуватися добре. Однак це зробить мене залежним. А з іншої сторони, якщо мені лишилося жити чотири місяці, то хіба це не можливість прожити якісно останні дні? Поки я роздумував Немезида подала мені папірець зі статусом.
Руді Ешворд
LV 1
Сила G 297 → F 355
Витривалість D 592 → C 690
Спритність G 283 → F 311
Швидкість G 254 → G 288
Магія I 0 → I 78
Магія: Проклятий
Навики: Ira
Я протер очі, двічі, потім перерахував все разів п’ять. Немезида впіймала мій погляд і легенько усміхнулася. Триста! Триста очків за, трясця, один день! Не за спуск в підземелля, не за смертельно небезпечну битву, а за два тренування! Тут витривалість майже на сотку піднялось навіть магія якимось калимом прокачалась!
— Це чортова імба! Чітерство! Це взагалі законно?
— Така сила Іри. Однак чим частіше ти ним користуєшся, тим швидше втратиш себе.
— Значить я стою перед дилемою: прожити трішки довше як звичайний авантюрист чи засяяти як зірка, але швидко згаснути.
Я одягнув кофту і глибоко задумався. Немезида мені не заважала, вона повернулася на крісло і закинула ногу на ногу.
— Не залежно від мого бажання навик все одно уже являється частиною мене. Не використовувати Іру не вийде, тому потрібно його опанувати. Окей, я перебільшив, “опанувати” Гріх Гніву не вийде, але хоча б частково керувати ним потрібно навчитися.
— Руді… — вона стиснула губи, а потім зітхнула і продовжила: — Гаразд, ти можеш робити що хочеш тільки не перестарайся.
Чесно кажучи я очікував, що вона знову запропонує мені забути про борг, помсту та інше. Але на щастя все обійшлося. Богиня відкинула марну жалість, і проявила підтримку яка дійсно була мені потрібна.
— Дякую, масаж зробити?
— А ти не станеш знову витягувати з мене інформацію? — хитро примружилась дівчина.
Я запевнив що не стану більше так робити і на цей раз попросив її лягти на диван. Немезида погодилась, лягла на живіт і відкинула на бік косу. Мій масаж почався із шиї, потім повільно перейшов на плечі. Богиня від задоволення примружила очі і розслабилась.
— Руді, як тобі наша сім’я?
— Хм, один я і багато дівчат, прямо як в гаремі. Що можна сказати, мрії збуваються, — я опустився трішки нижче по хребту, ближче до талії розминаючи м’язи нижньої групи.
— Цікаво, а Вейн знає що вона у твоєму гаремі?
— А те що ти також в моєму гаремі тебе не бентежить? — в принципі можна було опуститись ще нижче до сідничних м’язів, але я не став цього робити і поступово погладжуючи повернувся до плечей.
— Ну якщо ти будеш робити мені масаж, то я не проти.
— Масаж? — я зітхнув і перейшов до її рук повільно почав з передпліччя і закінчив спустився до маленької долоні. Таку ж маніпуляцію почав і з лівою рукою. — Масаж робиться на голому тілі з використанням ефірних олій, а так я не можу застосувати майже дев’яносто процентів потрібних рухів.
— Ти так хочеш, щоб я роздяглася?
— Ну я точно проти не буду. Однак не можу поклястися що буду тримати себе в руках.
Я знову закінчив цикл рухів в районі талії, і знову почав розминати її спинку. Повільно не поспішаючи, зосередившись виключно на рухах.
— Тоді я попрошу Вейн побути поруч.
— Ну в її присутності я навіть глянути на тебе не зможу.
Було надзвичайно приємно торкатися її м’якої спинки. А коли вона щей звуками відображала що їй це довподоби то взагалі капець. Я ледь тримався, щоб не пересікти червону лінію.
— Тоді я покличу пташку.
— Пташку?
— Ну ту пташку що співала тобі в ванній, — я завмер, а Немезида усміхаючись повернула до мене голову, — Як ти казав мова тіла не бреше? Це правда. Руді, я не дурепа і помітила як Рейчел на тебе страшно зиркала.
Мені стало до чортиків ніяково. Моє лице почало палати, а дивитись на богиню сил не було. Все ж вона була мама Рейчел.
— Це вийшло випадково, я експериментував з навиком вирішив помитися тому залишив Рубі перед відчиненими дверима ванни. Однак заноза відходила і в цей час зайшла Рейчел, а потім…
— Досить, припини, — перебила мене богиня. — Це ваша таємниця, от нехай вона і залишиться між вами. Тільки ось…
— Так я знаю ніякий романтичних і тим більше інтимних стосунків.
— Я хотіла сказати що якщо образиш її тобі капець.
Це що трясця таке? Погроза? Дозвіл на стосунки? Чи просто жарт? Так і не прийшовши до якоїсь відповіді, закінчив масаж і поки вона ще лежала звалив.
Щоб трішки заспокоїтись вийшов на тренувальну площадку. Вечірній вітерець приніс запах якихось пахучих квітів і допоміг вгамувати гормони. Тому повертався до своєї кімнати вже без лишнього комфузу.
Однак біля моїх дверей стояла злюща, наче грозова хмара Рейчел. Я вже думав що вона кинеться на мене з кулаками, але вона себе стримала. Ельфійка дмухнула на пасмо білого волосся що вибилось із зачіски і промовила:
— Покінчимо з усім тут і зараз. Ну, і що ти хотів?
Я здивовано закліпав очима. Схоже сьогодні мій день.
— Ну не будемо займатися цим тут. Пішли до тебе.
Ельфійка грізно засопіла, стиснула кулачки, однак не стала зриватися. Вона різко розвернулася, що навіть її волосся ефектно здійнялось і закрокувала до себе.
Я пройшов в її кімнату зачинивши за собою двері. Рейчел ледь помітно здригнулася коли замок клацнув. Усміхнувшись я сів на її ліжко і вдихнув приємний дівочий аромат. Від одної тільки думки що тут ельфійка займається всяким мій боєць знову встав.
Зараза, через Рубі я принципово не став усамітнюватись тільки ось зараз капець як не зручно. Прийшлось закинути ногу на ногу, щоб приховати сором. Правда варто було зосередитись на майбутній розмові як збудження пройшло.
— Ну не тягни кота за хвіст. Що ти хочеш?
— Портрет. Будь ласка, намалюй портрет моєї родини.
Ельфійка спантеличено закліпала очима. Я дивився на неї серйозно, без жартів. Дівчині стало ніяково тому вона, щоб хоч якось перервати тишу поставила питання:
— Емм, і це все?
— Ну в тій ситуації ми двоє винні, тому мені совість не дозволяє просити в тебе більше.
— Була б у тебе совість… — пробурчала Рейчел.
— Мені що, закривати вуха коли ти там так спокусливо стогнала?
— Стули пельку!
Ельфійка задрала носик і пішла до свого робочого стола, однак я бачив як її личко спалахнуло червоним. Вона увімкнула настільну лампу дістала декілька аркушів паперу та олівець. Я хотів побачити як малює Рейчел тому підійшов. Дівчина обпалила мене злісним поглядом синіх очей, і трішки відсунулась.
— Чого мовчиш? Говори як виглядає твоя сім’я?
— Почнемо з моєї сестри: вона маленька худорлява і трішки менша за Рубі. Має кругленьке личко, тоненькі губи і маленький гачкуватий носик. Очі великі, а зачіска каре.
— Що таке каре?
— Ем ну як у Вейн.
— У нас таку зачіску називають драконячий вигин.
Перед очима з’явилася зачіска Вейн, однак я не міг збагнути при чому тут вигин, дракон і інша маячня. Поки я думав про драконячий вигин, Рейчел вправно рухала гострим олівцем. Мої коментарі і уточнення змушували ельфійку декілька разів переробляти. Але досить скоро простенька заготовка набрала рис моєї сестри.
— Це ще не кінець, я потім ще дороблю, а зараз намалюємо… — дівчина говорила обережно, щоб не зачепити болючу тему.
— Тоді наступною буде Саманта моя прийомна мама. Вона була висока, навіть вища ніж мій батько, в неї також було кар… тобто драконячий вигин тільки волосся було зачесано на бік, віски з правої сторони збриті.
— Ем і це красиво коли пів голови побрито?
— Там не пів голови, а тільки невеличка частинка. У нас це було модним.
Ельфійка стенула плечима і ми почали довгу працю над портретом. Все ж те що дівчина могла уявити вона швидко малювала, а от щось незнайоме віднімало тонну часу. Таким чином ми закінчили з мамою, потім батьком.
— А як же ти? Тебе що не малювати?
— Ні, я не зслу… — я припнув язик. — Це просто не потрібно.
Ельфійка не стала продовжувати цю тему за що я їй дуже вдячний. Дівчина пообіцяла що перемалює все як слід, щоб вийшов сімейний портрет.
Махнувши їй рукою я вийшов в коридор. В принципі, мені варто поговорити з Ельзою і Вейн, однак вже пізно, дівчата вже сплять. До того ж не хочеться псувати цей прекрасний день непотрібними темами.