Secrets of the Falls

Демон блукав із одного сну до іншого. Жоден не здавався дійсно цікавим, але Вілл, усе-таки, був вдячним за можливість вільно тинятися мареннями й просто насолоджуватися видовищем. Одне з яких злегка зацікавило. 

Ґідеон здригнувся, медальйон його матері все ще був міцно стиснутий у руці. Поспіхом відкрив його, щоб побачити світлину, яка досі надійно схована всередині. Це все був просто сон. Жахливий сон, та, тим не менш, усього-на-всього сон.

Ґідеон дочитав розділ книжки, яку тримав у руках, і відклав підручник убік. Він поглянув на годинник, стрілки показували шосту тридцять. Вистава Мейбл мала початися за півгодини. Парубок підвівся й рушив до задніх дверей.

Ґідеон відсунув штори й пірнув за лаштунки, щоб побачити Мейбл. Натомість зіштовхнувся з її братом біля гримерок.

— Ох, ем. Привіт. Діппер, правильно? — той кивнув у відповідь.

— Що ти робиш за лаштунками?

Ґідеон натягнув новий кашкет на голову й неохоче рушив униз сходами. Хлопчик навшпиньки пройшов до передніх дверей, стараючись уникнути уваги батька. 

Юнак уже майже вийшов із дому, коли голос диктора з новин привернув його увагу:

Щойно Ґідеон зайшов додому, у нього забринів телефон. Юнак поставив коробку пундиків на стіл і перевірив повідомлення. Мейбл написала:

“Не хочеш зустрітися?”

Мейбл прийшла до печери, де сидів роздратований Діппер.

 - Ти не могла хоча б переодягтися з цього чудернацького плаття? 

 - І це каже мені п’ятнадцятирічний загиблик у плащі. Я принесла речі з дому. Ти впевнений, що це спрацює?

Ґідеон натиснув на кнопку дзвінка й почекав, поки ворота відчиняться. За якусь мить ті зі скрипом розпахнулися, поманивши всередину. Перетнувши газон, Пайнс обережно штовхнув вхідні двері.