Бад хоче більше дізнатися про побачення Ґідеона. Вілл дещо розуміє.
Мейбл прийшла до печери, де сидів роздратований Діппер.
- Ти не могла хоча б переодягтися з цього чудернацького плаття?
- І це каже мені п’ятнадцятирічний загиблик у плащі. Я принесла речі з дому. Ти впевнений, що це спрацює?
- Звісно, сестро. Ти отримала щоденник?
- Ні! - заголосила Мейбл. - Я забрала б його, якби ти не вирішив, що це не може зачекати.
- Думаю, варто повернутися до мого плану.
- Ох, та дай мені ще один шанс. Я його вже навколо пальця обвела! Не хвилюйся, братику, ми зберемо записники вже досить скоро. І незабаром станемо всемогутніми, - захоплено пообіцяла дівчина.
Діппер втомлено зітхнув.
- Добре. Ще один шанс.
- Пішли, знайдемо цього Золотого Гуся! - задоволено всміхнулася Мейбл.
Ґідеон, повернувшись додому, зачинив двері так тихо, як тільки міг. Поклав ключі на столик біля входу й дорогою до своєї кімнати вхопив пундик із коробки. Не встиг зробити й кроку на сходи, як почув, що його окликнув батько.
- Як пройшло побачення, друже?
- Непогано, - ухильно відповів Ґідеон.
- Ото добре! Ви ж побачитеся ще з цією Ґліфул?
- Так… Думаю, що так. Сподіваюся.
- То це прекрасно! - майже горлав Пайнс, піднявши пляшку пива кудись у повітря. - Розказуй, як пройшло, сину!
Парубок знервовано вмостився на стільчик навпроти.
- Батьку, чому тебе так цікавить моє побачення з Мейбл?
- Бо мій хлопчик нарешті знайшов дівчину. Нарешті починає ставати справжнім чоловіком!
- Тебе не хвилювало моє становлення “справжнього чоловіка”, коли ти лишив маму. І точно було байдуже, що я твій син, - пробурмотів Ґідеон.
Бад поставив пляшку на стіл із гучним стуком.
- Маєш рацію. Мені нема діла до того, що ти мій син. Я ніколи тебе й не хотів. Але хочу гроші цього дівча Ґліфул. Тому ось, що відбуватиметься далі: ти продовжиш бачитися з нею й будеш радувати до тих пір, поки я не заключу бізнес-угоду з її дурним братом і їхнім менеджером. Ти зобов’язаний інформувати мене стосовно того, як проходять ваші побачення, і як розвиваються ваші стосунки. Робитимеш усе, що я скажу, інакше для тебе все закінчиться дуже сумно. Втямив?
Ґідеон кивнув. Не зрозуміло, як повинен реагувати на це. Але говорити, що він продовжив би бачитися з Мейбл незважаючи на слова батька, точно не варто було.
- Ти втямив? - з тиском повторив Бад.
- Так, батьку.
- Добре. Тепер прибери в хаті. Тут такий срач.
Вілл зачинив клітку з Золотим Гусем і сів на дивані в протилежному кутку кімнати. Істота, безумовно, інтригувала його, однак захоплення Діппера надприродним однозначно було більш цікавим. Попередній контрактор був зацікавлений у містичних істотах лише з метою їхнього експлуатування. Діппер же, навіть якщо й користувався ними, то все одно здавався щиро зачарованим дивацтвами Реверз Фолзу.
До речі про Діппера, п’ятнадцятирічний чаклун штормом увірвався в кімнату, скидаючи на ходу плащ і просто падаючи на диван. Вілл став на коліна перед хлопцем, але той лише відмахнувся.
- Ви в порядку, пане Ґліфул?
- Я просто не розумію! - закричав той. - Я дав їй усе! Змирився з її планом, хоча й не схвалював його. Дав достатньо часу, щоб отримати той клятий щоденник, навіть дав можливість проводити більше часу з цим її любим ботаном. А вона ще злитимиться на мене! На мене, з-поміж усіх людей!
- Можливо панна вважає, ніби Ви намагаєтеся завадити її плану, бо були не згодні з ним від початку, - прошепотів Вілл.
- Ой, та звертайся вже до мене на ім’я. Ти дійсно вважаєш, що вона так думає?
- Припускаю, що так.
- Ну, я не намагався завадити її планам раніше!.. Гаразд, було декілька спроб, але лише тоді, коли все виходило з-під контролю.
- Панна могла вирішити, що ти не вважаєш її вартою довіри, аби впоратися з чимось.
- Може й так. Маю на увазі, вона дійсно не може так подумати, але не в тому суть. Я їй не довіряю! Вона моя сестра! Вона ж знає про це, так?
- Ти міг казати це їй, але чи показав діями?
- Ну звісно я… - Діппер зітхнув. Вілл не міг не подумати про те, який хлопець милий, коли засмучується. - Ні, я не демонстрував це. Думаю, варто дати їй ще шанс, - парубок поклав долоню на руку демона й сказав: - Дякую, Вільяме. Знаєш, ти даєш добрі поради.
Той дуже старався не почервоніти
- Клич мене Вілл.
- Дякую, Вілле.
Діппер вийшов із кімнати, зовсім забувши про плащ. Демон підняв його, але хлопця вже й слід остиг. Тримаючи річ досить близько, він вдихав запах одеколона Ґліфула.
У цей момент він зрозумів, що вдруге за життя закохався в людину.