з кожним таким кроком, гермес розумів, наскільки близько підібрався човняр до нього, мов змій до польової миші, наскільки хитрішим він виявився, що зміг так майстерно заколисати його пиліність. повільно, він зав’язував вузол на чужих крилах, прив’язавши десь тут, унизу, на дні стіксу. як сильно б мотузка не тягнулася догори, всерівно гермес опинявся тут, у його крижаних руках, щиро насолоджуючись прохолодою.
підземелля завжди було неприємним, темним місцем. гидким, навіть.
чомусь він завжди сюди повертався, навіть коли на плечах було забагато роботи, роблячи невеликі перерви між супровідом душ до воріт підземного царства.
Відгуки