Broken one

Біля виходу з термінала аеропоту на неї уже чекали. Пошарпаний блакитний Форд “Англія” із кермом з неправильного боку нічим не нагадував ні таксі, ні службове авто.

Рорі розбудив стук у двері. Вона постаралась сповзти з ліжка, але зачепилась за зіжмакане простирадло і, не втримавши рівновагу, з гуркотом покотилася по підлозі.

Рорі, знуджена за години безсоння, підскочила до дверей швидше, ніж гуркіт почувся знову. За останні дні вона бачила стільки дивного та чудернацького, що, здавалось, вже нічого не зможе її здивувати. Втім те, що вона побачила за дверима, таки переконало її у зворотньому.

Рорі повернулась до замку під вечір. Якийсь час вона потинялась коридорами, повсякчас стикаючись із байдужими привидами та насилу уникаючи моторошних портретів, та зрештою діссталась-таки до своєї кімнати.

- О, міс Бланшар! Прошу, приєднуйтесь.

“Дорогий Білле!

Велике спасибі за допомогу з покупками, я ще не розібралась з усім, але від зубатих фрісбі я у захваті.

Передавай вітання Артурові.

Сподіваюсь, скоро зустрінемось.

Рорі”

Наступного дня Рорі таки дійшла до класу заклинань. Професор Флітвік, який виглядав значно свіжішим та бадьорішим за Рорі, був, здавалося, щиро радий її бачити.

— Доброго ранку, міс Бланшар. Ви готові?

— Боже милостивий!

Дорогою з Великої зали Рорі повернула за ріг та раптом їй наче відро води на голову вилили.

— Не поминайте імені Господнього марно, — повчально сказав лорд Драбен, — а ходити крізь людей неввічливо, міс Ауреліє.

Лоуренс Бассет, спадкоємець старовинного чаклунського роду, єдиний син Клемонта Бассета, староста Слизерина, воротар квідичної команди та один із найблискучіших молодих чаклунів свого покоління, смертельно втомився.