Утрьох можна бути не тільки в човні

Коридор тонув у ріжучим око білому світлі. Він би без проблем звик БИ до цього,не відчувай він той самтй запах лікарні,від одного лише погляду. Навіть тіні ставали блідими. Кіборг натиснув на кнопку визову ліфту. Нащастя у Десперадо не було проблем з тим,щоб зробити усе швидко та ефективно. І це стосувалося не лише техніки. З приємним звуком двері ліфту відчинилися,рятуючи його від сліпучого світла. Брови у здивуванні підскочили,неначе кішки,що вигнули  спини,він і сам,м’яко кажучи,не залишився стояти прямо. Ліфт вже зайняли до нього. Сєм та Монсун самозабутньо віддавалися один одному,звичайно,у рамках дозволеного,хоча,радше було б сказати,ледь не трахались. Певно,їм заважало дзеркало. Здавалося,цим двом хотілося приєднатися,причепитися магнітами. Монсун уперся ногою у перила,притиснувши Сєма до стіни,а той у свою чергу тримав руку на його стегні,обхопивши талію. Мінуано ненадовго відволікся,повернувши голову у бік відчинених дверей так,наче вони були вхідом до спальні.  

– Так?

Поцікавився він з дуркуватою, надмінною посмішкою. Монсун лише невдоволено цокнув язиком,ледь не демонстративно. Джек часто блимал очима,буцімто очікуючи пояснень.

– Ви б…Ви б…Вив

Двері почали зачинятися. Ліберієць виставив ногу уперед,не давши їм цього зробити. Механізм жалібно запілікал,благаючи прибрати перешкоду і скоріш поїхати далі. Джек розсунув двері і заскочив у кабіну. 

— Ви б хоч трохи посоромилися!

Сєм прискнув,не втримавши сміху:

– Нема чого соромитись,все вже бачили один у одного.

– Мене не бентежить,що ви там набачили.

Відрізав Джек

Монсун поставив ногу з легким стуком підборів.

– А чи є різниця?

— Ви б ще поїбалися тута,щоб навсяк випадок.

Він й сам не помітив,як почав підвищувати тона,у спробах впоратися з цими двома бідствами.

– Тільки заради тебе 

Реактивний підморгнул,не то знущаючись залицявсь,не то залицяючись знущався. Молнія ухопив свого гніва у стиснутий кулак.

— Їди до біса

– Неначе ти б не хотів приєднатися до нас 

Мов прочитавши чужі думки поцікавився філософ ї розвів руками,ступаючи м’яко як дика кіша перед стрибком,крутить стегнами,розмахує хвостом. Джек відсахнувся,а той просто підняв руки,мовби «не наполягаю».

— Якщо надумаєш,красунчик,просто приходь . Як бачиш,ми обидва не проти

Витримавши паузу як добре вино до того,як вона стане ніяковілою,той самий красунчик спитав:

– То що,ми кудись їхатимемо?

Питання лишилося не поміченним.

– Ні?

– Ми нікуди і не їхали

Він ледь не усією долонею натиснув на потрібну кнопку. Монсун вишкірив білі зуби,прибрав руки за спину,і відійшов на декілька кроків. Відчуває,де перекрити артерію,аби усе потрібне було повне крові.Перед очима усе ще світилась та картина. Як грубо впивається Монсун у губи Мінуано,щільно притиснувшись до нього,чи як Сєм має змогу отримувати задоволення від відчуття його над собою,здається,ледь стримуючи пориви перейти до чьогось більш серйозного тут і зараз. Лише тільки двері відчинилися,кіборг вийшов спиною уперед й оступився. З шумом він увалився на спину,не встигнувши підставити руки

– Ти вирішив вкоротити собі віку?

Джек схопився на ноги й швидко пійшов,не біжучи,не йдучи. 

 

Ніс залоскотав аромат пахощів,туманячий розум,очам не довелося звикати до темряви. Вітри без діла не сиділи.Бразилець залишав мокроваті поцілунки на шиї кхмера,який водив руками по його тілу,від чого той ледь не муркотів,щоб лише долоні відсторонилися,вони б знов продовжили гладити там,де приємніше.

– Надумав все-таки?

Не потребуючи відповіді поцікавився Сєм,потершися об долоню щокою. Його погляд був палаючи-пристрасним,а посмішка,як завжди,збиваючею з ніг. Джее знов почав заїкатися,перетворюючи слова на одну велику нісенітницю.

– Не витрачай багато слів. 

Одна рука залишилась на оголених грудях Сєма,ще не знявшого з себе халат. Зараз,ліберійцеві хотілося бути ними обима.

– Досить вже соромитися себе,Джек.

Прошепотів Монсун,узявши його за руку,ледь не притягнув до себе. Кіборг почував себе дуже вразливим у своєму громадьскому тілі. Навіть кігтів у нього не було. Тонкі пальці проповзли під пов’язку,трохи піднявши її. Вони були так близько,що йому майже дихання перехопило.

– Гм…–Його губи розтягнулися у легкій посмішці, – Для чого ти носиш її? Чи ВІД чого? 

Вагою кхмер перекинув його на ліжко і той інстинктивно охопив його руками за талію,потягнувши за собою. Азіат «охнув»,але сприйняв такий рух.Відчувши дихання настільки близько,блондин примружився. Тонкі губи з’єднались з блідими й сухими,точнісенько як кабель та порт.М’язи Райдена все ще були напружені так,наче у ньому прокинувся інстинкт «бий чи біжи». Незважаючи на те,що поцілунок був досить пасивним,через те,що юнак був ще недосвідченим,вони обидва смакували цей новий вкус.

– Тобі треба припинити сутулитися. Жести тебе видають.

Кхмер опустив пов’язку на обидва ока ліберійця. А він і насправді ніколи не помічав,як голова вгинається у плечі. Монсун відсторонився й сів на його таз,охопивши єдиною примагніченою рукою його обидві. Серце мечника почало здригатися від ірраціональної паніки,але його спокій був розмінною монетою поцілункам. Відірвавшись від довгого поцілунку,вітер грайливо лизнув його нижню губу й раптово спустився до шиї,обережно вкусивши її. Джек вигнувся,але не став вириватись. Він розстібнув комір зубами й залишив декілька рожевих слідів укусів на ключицях. Ліберієць,трохи кусав губи,відчуваючи як легко поколюють міста укусів. Інтрига змушувала його дрижати у нетерпінні. Він звичайно повністю віддавався Монсуну,але так і не знав,де він залишить слідуючий укус. А він,у свою чергу,відчув що сидіти на пахвині стало не надто зручно. Джек почув вже знайомий «магнітний» звук,а наступної миті він відчув зухвалий укус унизу живота. Вага перенеслась на ноги,розігнувши зімкнені колені в одну мить. Вітер трохи осікся,намагаючись стягнути брюки зубами. Ну звичайно,хлопець вирішив відновити справедлівість після Патріотів. Запліднити він,звісно,нікого не зможе,але то й на краще. Взагалі,він цілком міг би робити як Сандаунер.Без бруду,обов’язків й кісток на могилі свого комфорту,відчути оргазм,без стимуляції геніталій. Усього лиш наповнити свій мозок хімікатами. Зрештою,заради хімічної реакції люди готові на багато що. Проте,отримати цю реакцію з гарячим міцним бразильцем й стрункішим за камиш кхмером було набагато краще. Він дійсно давно не відчував як це,займатися любов’ю. Раптово він відчув теплу вологість,охопившу його статевий орган. Пальці сховались у долоні,коли по ньому провели язиком. Ніндзя відчував як срібні пасми лоскочуть внутрішню сторону стегна і те,як губи змикаються і розмикаються у процесі. Коли член опинявся не у роті Монсуна,він інстинктивно вигинався,тілом благаючи «ще».

– Тобі добре?

– Нгххх…

Джек щось проскиглив,не в змозі дати зрозумілу відповідь. 

– Пхе,ну,ти вже не трусишся як від жаху,чи не так?

Питання скоріше було до Сєма.

– Хехе,я не проти й просто дивитись.

Монсун видав щось на кшталт поблажливого зітхання,не оцінивши іронії. Руки кіборга тепер були вільні і він сів на ліжку,знімаючи з себе увесь одяг. Найголовніше,поправив пов’язку.

– Ну,це вже інша справа.

Сєм усього одним рухом розтянув пояс халату,ще більше збентеживши білявого бідолаху. Він не поступився би жодному кіборгу у місці найсильнішого та найкрасивішого хлопця в Десперадо. Лише механічна рука була його перевагою. Тільки зараз блондин помітив,що на Монсуні не було еластичної тканини,ховаючої бліду шкіру. Надиво,він мав вульву,будучи чоловіком від народження. Спитав би хтось про це самурая,той би позіхнув,відповівши що партнер міняв статеві органи ледь не за настроем. Складність таких операцій була лише у ціні,тож багато людей могли дозволити собі мати штучні,але функціонуючі геніталіі. Мон з’єднав усі свої відокремлені частини і встав між ними двома. Джек ледве міг побачити Сєма за височиющімся над ним кіборгом. Вітрові довелося трохи зігнув коліна,аби ліберієць міг увійти у нього. Мон узяв член хлопця між ніг і трохи потерся,дрочачи йому стегнами,дразнячи. Він «проїхався» по стволові,спостерігаючи за тим,як мило змінюється обличчя хлопця. 

– Чорт…!Навіть жалкую,що не народився жінкою.

І ще декілька разів,торкаючись клітором головки.

– Досить вже вагатись,Джек-Різник.

Мінуано обійняв Мона ззаду,поклавши голову на плече. Бразильця притягнули за підборіддя й в черговий раз подарували поцілунок. Відсторонившись після довгого поцілунку,він закинув ногу на плече Джека.Той здригнувся,зігнувшись під тягою ваги.Монсун прогнувся у спині,тримаючись за Сєма,який також не одразу зрозумів мотив,й обережно опустився униз,тримаючь за масивні стегна.

– Непогана ідея,га?

Різник охопив його за ногу й нврешті просунув члена усередину.Джек війшов плавно і глибоко,наче намагаючись виміряти ліміт,глибину,у той час як він відсмоктував бразильцеві,неначе наманаючись зануритись головою у його таз. Волосся трохи лоскотало ноги.

– Хороший хлопчик,молодець.

– Га?

Самурай посміхнувся,дивлячись на кхмера.

– Гадки не маю чому,але йому дуже подобається. Більше ніж нашому псові. 

– Невже?

Джек посміхнувся,ненадовго зупинившись. 

– Гм,а невже у тебе нема вподобаннь,фетішів,га,красунчик?

– Ну…

Він сором’язливо подивився куди завгодно,аби не дивитись на нього.

– Та кажи вже,засуджувати не буду.

— Ну я…мазохіст…Мені…Мені подобається коли наді мною домінують,наприклад. 

– Я так і знав.

І як йому було зовсім не соромно про це казати?

– А хочаб які вподобання? Що б тобі сподобалось? 

Монсун нетерпляче вигнувся під ним,не надто задоволений тим,що вони вирішили потеревеніти під час сексу.

– Вам там комфортно?

Спитав білявий,підійнявши голову. Наскільки йому було комфортньо не варто було й питати. Він піднявся,хруснув шиєю й схрестив руки на грудях. 

– Вибач.

Винувато усміхнувся бразилець,поцілувавши його в шию. Мон задоволенно витягнув шию та опустив руки. І всеж таки,Джекові було не надо зручно поряд з цими двома. Все ж таки,вони досить давно разом. А він що? Третій завжди зайвий,чи не так? До цього додавався ще його досить невеликий досвід. Завжди тримаючись за меча й виборюючи право на життя,він не мав часу на це саме нормальне життя. 

– Рай? Може, тобі присісти? 

Пропозиція Мінуано вирвала його з павутиння думок.

– Ти,здається,спітнів.

– Я не маю потових залоз.

Сєм по-приятельски поплескав його по плечу:

— Гей,розслабся на секунду,ти наче на співбеседі.

В той час Мон вже займався ще одним «отвором»,хтиво стогнучи. Все ж таки,навіть штучний анус не був створений,щоб туди щось сували. С вже звичним звуком він відділив нижчу частину тулоба й обійняв ногами таз Джека.

– Га?

Удвох вони могли спробувати не так багато поз. Верхня частина здригнулась,відчувши руки Сєма у себе на стегнах. Він під’єднався,спершися на плечі Різника. 

– Не важко?

Більш досвідчений кіборг поставив руку на плече Сєма,перенесши вагу туди.

– Ні….Ні.

Молодшему довелося повторити це трохи гучніше,бо він знов почав мимрити.Монсуну не треба було  тримвти руку на пульсі,аби відчувати серцебиття Джека.Вітер став підіймати та опускати таз,балансуя між двох,як він би описав,надвродливих чоловіків. Кхмерові набагато більше подобались молоді й недосвідчені чоловіки,яких,все ж таки,можна було дечому навчити,щоб ті дивилися на нього щінячими оченятами,як Джек зараз. Він різко опустився униз без попереджень,так що обидва члена опинились у ньому повністю. Джек нарешті звучно застогнав,шумно видихаючи повітря ротом,піднявши очі на по-котячи усміхненого Монсуна. 

– Оце ти різко.

Уткнувшись йому носом в хребет прошепотів Сєм,тихо видихнувши. Коли кхмер знов підійняв себе,Мінуано,притиримуючи його лише одною рукою,різко притягнув Джека ближче за талію,ніжно поцілувавши.

– Минуано якого біс…?!–Бос обірвав своє обурення,солодко стогнучи від відчуття того,як їх члени зіткнулись усередині. Пальці боляче вп’ялись у плечі. Сємові пощастило,бо його кібернетечна рука не мала нервових закінченнь,а ось по випираючим ключицям Джека пропливла крапля крові. Під пальцями залишились рожеві вм“ ятини. Різник щось промугикав у поцілунку і відсторонившись вилаявся: 

— Мхх,блять,так! …Так!

Мінуано гмикнув,подивившись на ліберійця,а Монсун здивовано повернув голову,неначе граційний птах.

– То ось що тобі дійсно подобається. 

– Хах,дивлячись на тебе,я би подумав,що тобі подобається щось…стандартне. Ну,БДСМ,батоги,ланцюги та усіляке.

Хлопцеві знов стало соромно,і він не міг дивитися у очі домінанта,навіть не здогадуючись,де там той візор,яким на нього споглядали.

– Ну,який я є.

– Не бійся,нам це подобається.

Запевнив Монсун,постававши ногу на підлогу й від’єднавши кудись руку. Укотре Джека вронили на ліжко. Знов ошелешений погляд і сплутане біле волосся,впавше на обличчя. Це було навіть трохи смішно,що ніндзя,для якого найбільш зухвале,холоднокровне й криваве вбивство –норма, буде таким сором’язливим. Рука повернулась з рідними кинджалами між пальців Джек нервово посміхнулся,обережно стискаючи руками ковдру під собою. Сєм гмикнув,тримаючи руку на підборідді.Монсун узяв у зуби одну з них,хижо усміхаючись і провів рукою вдовж торсу ліжачого. Хлопчина трохи тремтів під його долонею,майже як людина точно впевнена у тому,що вона людина. Йому не треба було боятися чогось. Кіборги за своєю суттю були не відмінні від людей. Якщо полоснути чимось гострим,кіборг теж відчує біль і буде стікати кров’ю. Тож чи мав він підстави думати,що його емоції – також штучні? Домінант ледве надавив клинком між ребер,але замість того,щоб вколоти,порізав,залишивши блідо-рожеву смугу. Ліберієць частіше задихав,дивлячись на сидячого на ньому кіборга,кров була сповнена адреналіну. Той залишив ще одну довгу смугу на животі,укотре дразнячи,граючись як кіт з мишею. Нарешті озброївшись,він почав хаотично залишати подряпини одну по одній,під стогони,межуючі з криками. Він раптово осідлав його,цього разу вже задом. Різник вигнувся у спині,дивлячись у стелю,наче провалюючись у матрац. 

–  Гей,дивись на мене,а не на стелю.

Поклавши зброю він врізав йому ляпаса й притягнув за підборіддя так,щоби бачити погляд. У кутках ока виднілися сльози. 

– Тільки не кажи,що збираєшся рюмсати,хлопче.

– Ні-ні,все добре! Це просто…Занадто добре. Я зараз…к…

Монсун заткнув йому рота рукою.

– Ти зробиш це,лише коли я дозволю. 

Різник кивнув,прийнявши свою роль. Навіть Роуз у їхніх рольових іграх не могла робити це настільки чудово.Кхмер повернувся упівоберта до бразильця,запрошуючи приєднатись. Вітрові довелося закусити губу,аби не стогнати настільки голосно,коли ще один протиснувся всередину. У той час з деяких ран почала текти світла кров. Він повільно ковзав,знайшовши опору у колінах Джека. Лише одна рана була глибша за інші і притягнула його увагу. Біля неї було немало кривавих плям і одна тоненька цівка,стікаюча по ребрам і животі,неначе крапля дощу. 

— Дозволь мені залагодити провину.

Він схилився ближче й пройшовся язиком по кривавій стежці,злизавши її. Став у прямому сенсі зализувати рану,через що ніндзя вискиглював схліпуючи стогни. Він пройшов язиком глибше усередину,відчуваючи приємний смак крові.Кхмер неначе намагався висмоктати отруту. У звичайної людини кров була не настільки цікава на смак. Мон торкався язиком його ран,від чого той впирався ногами у підлогу й прогинався у попереці,змушуючи домінанта тремтіти від задоволення,як ніколи. Усі троє,здавалося,уперше дозволяли собі таке задоволення. Його поцілували занадно ніжно й чутно як для такого агресивного сексу. Це була якась випадкова синергія,чоловікам навіть не треба було слів,аби робити все так як треба. Насамкінець,кхмер зліз з нього,погладивши по голові.

– Гей,а у тебе був досвід з проникненям?

Раптово поцікавився Реактивний

– Що?

Замружившись від задоволення завдяки погладжуванням перепитав Різник.

– У тебе був анальний секс з чоловіками?

– Ну…Я не проти спробувати.

З ентузіазмом промовив кіборг,припіднявшись на ліктях,вимусивши Монсуна прибрати руки.

– Добре. Я вже стомився стояти.

Зуби Мона оголилися у посмішці й він відпустив руку у політ за змазкою,якою вже скористався і протягнув її Сємові. Той одразу взобрався на ліжко,підморгнувши Джекові. Він витиснув трохи лубріканта на пальці й обережно ввів їх усередину чоловіка. Надиво,він навіть не відчував дискомфорту. Й трохи пожалкував,що не скористався можливістю у часи коли мав своє тіло.

– Все добре? 

Джек кивнув. Поцілунки Монсуна та пальці Сєма примушувало відчувати себе не раціонально.

– Готовий?

–…Так.

Мінуано був дуже обережним,навіть занадто ніжним. Він поставив руки на ліжко й зробив невеликий поштовх.

– Мх!

Джек простогнав,обвивши руки навколо його шиї. Гаряче дихання приємно опалило шкіру,неначе десь там він ще був людиною. Самурай був жвавим,але обережним. Задраті догори ноги тремтіли від кожного зіткнення їх стегон. Тепер,він не відчував потреби у суперництві.

– Змінимо позу,добре?

Він сів на ліжку,поплескавши долонею по стегну.Джек підвівся й вже самостійно насадився на бразильця,дуже незграбно. Якби він не сперся руками,то точно б впав.

– Все ж таки,в мене виходить краще.

Посміявся Монсун,легко поцілувавши ліберійця,ледь доторкнувшись губами.

– Не будь таким строгим до нього,тим паче ніхто не перевершить тебе у катанні на мені.

Жартівливо відповів Сєм.

– Допомогти?

Він узяв білявчика за талію й усадив його на член. Руки вперлися в масивні стегна.Кхмер теж підлаштувався до них,сидячи на колінах як раз так,аби йому вистачало зросту.Мон знов вп’явся поцілунком у нього,кусаючи нижню губу,іноді торкаючись ран. Кожного разу коли член опинявся всередині нього,він майже інстинктивно хопався за плечі,залишаючи відбитки вновь. Сєм був настільки теплішим,ніж Монсун,що об нього можна було зігрітися. Волосся зовсім розтріпалося й тепер приємно лоскотало шкіру,коли той цілував його плечі й шию,щось шепочучи на своєю рідною мовою. Самурай часто дихав,його тіло було напружено,як струни музичного інструмента. Монсун теж ледь тримався,солодко шепочучи їм’я Джека. Чоловік стягнув з нього пов’язку,поцілувавши стару рану. Його з двох сторін засипали поцілунками,куди було тільки можливо. Іноді,Сєм навіть покусував його,змушуючи тоненько попискувати,зовсім не притаманно як для Джека Різника. Ікла впивалися у шкіру так грубо,і водночас так ніжно. Здавалося,він навіть гарчав як звір у процесі,випускчи з горла голосні стогни.

– Тобі це так сильно подобається?

– Т-так…

Чомусь цей засранець вирішив зупинитися саме зараз,коли він вже був так близький до того,щоб кінчити?

– Гмм? Хочеш ще?

–…Так!

Роздратовано прошипів Джек. Мінуано лизнув місце укуса,промуркотівши:

– Ти не уявляєш,як мені подобається цей тон.

– Сєм…Будь ласка…

Джек простогнав кожну голосну і в його шкіру знов вп’ялись зуби.

– Ну і до чого ця вистава?

Пробурчав Мон,прибирая волосся назад. Хоча і йому також подобалось це скиглення. Ліберієць вже й сам підхопив ініциативу,самостійно рухаючись стегнами назустріч вітрам. Розум затьмарював запах пахощів,що давали якесь нове незрозуміле відчуття. В одну мить його наче вдарило струмом і перед очима з’явився яскравий спалах,що приніс з собою те саме задоволення. 

 

Він відкинувся на ліжку,дивлячись у стелю й втомленно посміхаючись. Останнього разу,коли він відчував такий оргазм був занадто давно,щоб пам’ятати. Звичайно,його статевий орган наразі був лише дорогою секс-іграшкою для кіборгів,що могли собі це дозволити. Хоча і тіло також не було реальним. Але Джек не міг поставити під сумніви жодну емоцію.Свідомість поступово прояснювалась. Сєм лежав поряд,підклавши руки під голову й лежав втупившись у стелю,закинувши ногу на ногу.А Мон лежачи на животі поклав голову на груди білявого ніндзя.

– Нам варто частіше цілуватися у ліфті,так?

– Ой,помовч трохи.

– Та ну,хіба ні?

Але Сємові ніхто не відповів. Обидва були занадто виснажені.На стелі відобразилося жовтувате світло фар з вулиці.