ти краще за мене знаєш назву цієї збірки

Скипень – лютий мороз.

То цей, немає світла знов, моя хороша, у тебе і у мене – ти там, я тут, ми мерзнем, вдягнені у светри

Кориця – популярна спеція та приправа

            Ми полишимо цей (поки що) незасніжений ліс, бо так відбувається завжди: не лишилось русифікованих міст,

Пух – м’яке пташине пір’я, що знаходиться під жорсткішим зовнішнім пір’яним покривом.

Зима! Час, коли зв’язок між світами стає таким тонким, що, переходячи з кімнати в кімнату, можна потрапити кудись, скажемо,

Ніч – частина доби від заходу до сходу сонця.

            Ти ж знаєш, як зізнаються в коханні японці? І я не знаю, мені ніколи не зізнавався в коханні японець, ну що ж.

Апельсин — запашний соковитий плід цитрусового дерева родини рутових.

            Китайські небожителі не щедрі на своє благословення, проте – щедрі на жарти, мають своєрідне почуття гумору.

Падуб — вічнозелений південний чагарник або невелике дерево

 з колючим гострим листям і отруйними червоними плодами.

Спів — виконання пісень, арій і т.ін. як мистецтво.

            Я народилась зі співів тріскучої свічки: це було в старій церкві десь в неіснуючому селищі, майже вигаданому,

            зітканому з диму люльки старого козацького гетьмана.

Повний Місяць — фаза Місяця, коли Земля розташована між Сонцем та ним,

і тому з неї видно лише освітлений його бік.

Сутінки – напівтемрява

            Я боюсь сутінок, і вважаю вкрай необережними й легковажними тих людей, які ні: вони не варті вашої довіри.

Жага – велике, нестримне бажання чого-небудь.

            Коли я вже прочитав всі книги на твоїх полицях, а цього не робила навіть ти, я зажадав ще:

Приречення – неминуча доля

            Стукала в двері Доля, а мені – наче знову п’ять рочків, я тихенько-тихенько втискаюсь у спинку дивана,

Одинак — той, хто сам, без інших.

            Я закручую час у коло, і лишаю отвір по центру – аби було схоже на донат, які так люблять копи в старих американських фільмах,

Мед – хмільний напій, виготовлений з цієї солодкої маси (меду)

            Я схожий на Скруджа МакДака – такий же ж пихатий гусак, наче маю в кармані не картку з нулем на балансі,

            а цілу американську монетку.

Сім’я – родина

            З певних етичних міркувань я не стану називати прізвищ та імен, але поділюся з вами історією про одного мого друга.

Таїнство – церковно-культовий обряд, який має чудодійну силу.

            Стань моїм таїнством, люба, і лишайся назавжди ним: невимовним, інтимним, таким загадковим,

            будь моїм тим, що приховано від очей.

Епоха — період існування, наявності чого-небудь; період у чиємусь житті.

            Ми з тобою ковалі епохи, б’ють наші молоти дзвінко по сталі, в кузні – спека невидимих душ, плавлені духи,

Тринадцять – число

            Проклята жінка!

            Її довге волосся заплетене у тринадцять кіс, вони нагадують змій, так лежать на плечах, так торкаються спини й грудей – немов зараз вжалять.

Обітниця – обіцянка, зобов’язання, переважно релігійного характеру.

            Старі монахині дають обітниці мовчання – мовляв, це краще їм допомагає зрозуміти бога, вони мовчать,

            і він чіткіше починає промовляти.

Утроба — про внутрішній світ людини,

 її потаємні бажання, думки, почуття і т.ін.

            Скажи, а це правда, що твою душу колись розрізали навпіл, я ж бачу – ти вийшов з тієї утроби, створіння,

Сонце — світло й тепло.

            А зимове сонце щось тямить у посмішках, знаєш: я думаю, це воно вчило тебе посміхатись, та що думаю,

            прямо питаю, а ти смієшся, віджартовуєшся, ухиляєшся.

Неня — мама.

            Неню, я навіть шукала у ґуґлі: щонайменше в сорока мільйонів людей ненька з таким самим ім’ям,

            як і ти в мене, уявляєш?

Омела — багаторічна вічнозелена рослина.

Траса простягається все далі і далі, стає все ближче і ближче до втомленого зимового неба.

То це завжди тут так, у Вінниці? Я просто вперше проїздом тут, це рідна земля, рідна така незнайомка.

Поліно — йольське поліно, тістечко.

            На Йоль стара хазяйка пече своє славетне тістечко-поліно: її тому рецепту навчила мати, а мати в свою чергу – бабуся,

            бабусю – її мати, а…

Жаріння — вогонь, що підіймається над предметом, який горить; полум’я.

            Кинути у полум’я подаровані тобою квітки – хай жаріння злітає і собою обпалює цятки зірок в чорному небі,

Кнур — взагалі, самець свині, але в челенджі «рулька».

            Грудень, Густав Мейрінк приїхав у Прагу незадовго до Різдва, його візит не мав особливого символізму чи значення.

Ворожба – спроба угадування майбутнього чи минулого

на картах, рунах, воску та т.ін.

            Вас не повинно хвилювати, скільки було коханців в цієї жінки перед тим, як вона опинилась тут – у Стамбулі,

Древо — застаріле слово «дерево».

            Відьомські прокляття завше схожі на жарти, і наче робляться від нічого робити за ранковою кавою:

            так думаєш, доки його не накладуть на тебе.

Кіт — йольський кіт з легенд або звичайна тварина.

            Котику-муркотику мій, Йольська ніч на дворі, а ще – комендантська година, котику-котику, виє тривога,

            куди ж ти зібрався йти?

Рівноправ’я — наявність однакових, рівних з ким-, чим-небудь прав

Люба, скажи ж, як завжди, зима не зраджує своїм звичкам попри все, навіть в цей рік, так?

Приворот — те, що має чаклунську силу.

            А мама ж тобі казала: «Доню, треба йти у відьомство», а ти їй що відповідала, коли вперше в житті куштувала вишневе вино?

            Коли розквітне сніг ізнов у цьому році, і місто перетвориться на білосніжне поле – я обіцяю, ми нарешті лишимось удома

Невідворотні зустрічі з містами, де не дихають квіти: ми ховались по чужих домівках, ночували у хостелах та знімали на ніч

Зупинка серця, відверто, така ж проста, як і тролейбусна – навіть простіше, навіть легше, навіть не залежить від комунальних служб міста,

Заіскрився на сонці сніг – ти простягла до нього руки, і перша іскорка, що вже встигла прокинутись, стрибнула тобі в руки:

Лунапарк не працює.

Прокинеться нова земля, стряхнувши з себе колоністів, і старе море захрустить деревиною кораблів з чужими парусами.

            Мертві оси безжальних митей сідають на нас: зупиняються фабрики і заводи, та дихати важче, повітря сіре від диму з невідомих причин.

Сонце, благослови мою вічність своєю присутність, своїм поряд – своїм так близько, а не вийде – благословляй словом.