Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Рене повертається до Лисячої Вежі після нападу, розповідаючи Ендрю про свого викрадача.
Через 4 дні Рене повернулася до Лисячої Вежі. Травми були несерйозні, але її відсторонили від тренувань на тиждень.
Дівчина стояла біля кафе, чекаючи на Ендрю. Він хотів з нею поговорити, вона розуміла, що це пов’язано з тією ніччю.
– Привіт, Ендрю, – посміхнулася Вокер.
– Привіт, Рене, – кивнув Міньярд.
Вони взяли каву та повільно пішли до гуртожитку.
– Хто це був?
– Пам’ятаєш, я тобі казала про Джеймса Стівенсона?
– Так, – похмуро відповів хлопець.
– Це був його брат.
Здивування Ендрю було ледь помітне, але Рене його побачила.
– Не знав, що в нього був брат.
– Я теж.
– Розкажи з самого початку що трапилось
– Я гуляла в парку після кошмару. Раптом я почула шурхіт за спиною, Ентоні вдарив мене, я його, той майже знепритомнів, але хтось вдарив мене важким предметом по потилиці. Він привіз мене до покинутого будинку. Я прийшла до тями, прив’язана мотузкою до стільця, вдарила його, коли виплуталася. Коли він знепритомнів, я забрала ножа та вибігла з кімнати. За кілька метрів до виходу почулися кроки за спиною. То був чоловік, який мене тоді вдарив ззаду. Розправившись із ним, я нарешті вибігла з будинку. Недалеко була дорога, я зупинила машину і поїхала до лікарні.
Переваривши почуту інформацію, Ендрю запитав:
– Що з Ентоні та з тим чоловіком?
– Я не знаю. Востаннє вони були без свідомості, але не скажу, що не дихали.
– Я зрозумів.
– Що ти збираєшся робити? – запитала Рене, дивлячись на Ендрю.
– Я знайду їх, – відповів він, його голос звучав холодно й рішуче.
Наступного дня в новинах з’явилася нова стрічка:
«Ентоні Стівенсона та Аллана Фішера оголошено безвісти зниклими».