Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Рене прокинулася в темній кімнаті, прив’язана до стільця. Її викрадач, Ентоні, має рахунки до неї, і тепер вона мусить вибиратись із пастки. Але чи вдасться їй втекти живою?
Кров – це було перше, що побачила Рене, прийшовши до тями. Пристосувавшись до тьмяного світла, вона почала оглядати приміщення: це була невелика кімната без вікон, лише стілець, до якого вона була прив’язана, лампочка на стелі, що ледь-ледь освітлювала кімнату, і старий матрац, на якому були помітні плями крові.
За кілька хвилин двері до кімнати відчинилися.
– Ну що, Н А ТА Л І, – повільно почав Ентоні, – як гадаєш, чому ти тут?
– Ти хочеш мені помститися.
– Молодець, п’ять балів, – посміхаючись, протягнув чоловік, підходячи до неї. – Не уявляєш, як довго я чекав на це. Тобі ж подобаються ножі, так?
Коли він підійшов ближче, вона вже звільнилася від мотузки, тому вдарила його в ніс.
– Ах, ти ж… – не встиг він договорити, як наступний удар прийшовся в ліву ногу.
Ентоні дістав ніж та полоснув її по руці. Зашипівши від болю, дівчина завдала наступного удару в щелепу. Той, не втримавши рівноваги, впав, тоді вона вихопила ніж і вдарила його руків’ям так, що він знепритомнів. Рене побігла до дверей, пробігши коридором, вона побачила вхідні двері. За кілька кроків до них за спиною почулися кроки.
«Чоловік, який мене вирубив», – подумала Рене.
Розправившись із ним, вона нарешті покинула приміщення.