Рік: М41.988
Сегментум: ???
Сектор: ???
Субсектор: ???
Під закованими в кераміт ногами, трухнуло палубу, космодесантник наче не помітивши, продовжив йти далі, тримаючи шолом під рукою.
«Вийшли з варпу, на дві хвилини пізніше запланованого, якби ми прийняли благословіння богів, зробили би це на три години раніше, й не ставили би план під загрозу» — промайнуло в голові.
Сервомотори його Мк.VI працювали без жодного звуку, а від кроків керамітових сабатів не було навіть ледь помітного стуку. Він йшов в абсолютній тиші.
«Якби вони розуміли, що ми можемо зробити з силою яку дарують боги»
Він зупинився перед зачиненими дверима. Поряд з ними знаходився темний екран й панель з рунами. Пробігшись пальцями по ним, він вів пароль, одночасно з тим система прочитала його генетичний код. В голові він в точності змалював приміщення за дверима, майже порожня простора кімната, посеред якої стоїть стіл й один стілець, не так багато укриттів, на випадок чого. На екрані панелі з’явилася зелена руна доступу, коли вона зникла він побачив своє відображення.
«Один з багатьох»
Двері з шипінням відчинилися й він зробив крок всередину. За цим шипінням почувся жіночий голос, що віддавався луною в розумі.
— Ні на секунду раніше, ні на секунду пізніше, рівно в назначений час, проходьте на нараду, капітане Торакс.