Механодендрити мов змії звивалися за спиною магістра ковальні Хувза, тихе гудіння сервомоторів його обладунку, доповнювали кроки керамітових сабатів й постукування металевого древка силової сокири Омнісії по мармуровій підлозі. Скай разом з братами, покриті костюмами з штучних м’язів, йшли за ним.
Скай оглянувся, навкруги були розставлені реліквії ордену – зброя, частини обладунки давніх героїв, штандарти, трофеї. Особливу увагу прикула до себе кам’яна статуя ельдара, він наче застиг в моменті виконання удару, ксенос стояв на одній нозі в момент відштовхування від землі, а обидві руки стискали занесені для удару мечі. Статую, як і все в цьому приміщенні освітлювало тьмяне світло свічок. Запах тут теж був особливий, це було поєднання ладану і мазути, запаху церкви й мастерні.
Увагу Ская відволік один з сервіторів, що прикульгав до магістра ковальні й мертвим голосом лоботомованої істоти промовив:
— Пане…
Хувз зупинився й підняв руку – сервітор замовк, але продовжив стояти, дивлячись хворобливо жовтими очима на технодесантника. З голови сервітора стирчали кабелі, що під’єднувались до металевого блоку за його спиною, а бліду шкіру покривали релігійні татуювання й печатки.
— Запиши, п’ять силових обладунків модель сім «Аквілла», передано новим братами ордену, під їх відповідальність. — проговорив Хувз.
— Записано, пане.
— Передай тридцять другому, хай запише в журнал
— Виконую, пане. — сказавши це сервітор покульгав назад.
Скай виглянув з-за спини магістра ковальні й по обличчю розплилась посмішка, там стояло п’ять новеньких «Аквіл», а поряд з ними Санберст.
Магістр ковальні пройшов вперед й став поряд з апостолом, а в цей момент Скай з братами наблизилися кожен до свого комплекту. Стінгер оглядаючи обладунок підслухав розмову старших офіцерів:
— Звідки п’ять нових комплектів, брате? — сказав напівпошепки капелан.
— Прислужники Омнісії передали, обладунки простояли без справи декілька тисяч років. Тільки недавно знайшлась згадка про них в документах, й ось тепер вони разом з деяким іншим екіпіруванням тут. Як мені сказали їх мали передати якомусь іншому ордену, нажаль той був знищений. Я все перевірив, стан екіпірування чудовий.
— Як же називалось те воїнство чиїми обладунками будуть користуватися наші брати?
— Я не запам’ятовував цю не потрібну інформацію, щось пов’язане з Левом.
Скай перестав підслуховувати й повністю перевів свою увагу на обладунок. Космодесантник підніс руку й доторкнувся до аквілли на нагрудній пластині, пальці відчули холод металу, центральна ендокринна система почала секретувати дофамін. Скай подивився в червоні лінзи шолому й побачив там своє відображення.
Хувз підняв руку та підкликав до себе сервів і сервіторів.
— Чого стоїмо? Чорний панцир їм вже імплантовано, допоможіть Ангелам Смерті одягнутися!
Ті мовчки почали виконувати наказ. Елемент за елементом, пластина за пластиною, обладунки почали покривати бойових братів. Декілька сервів стояли з кадилами поруч із магістром ковальні й нашіптували молитви Духу Машини.
— Шоломи на церемонію не одягайте. — сказав капелан, коли все було закінчено й залишилося одягнути лише цей елемент.
Скай подивився на капелана та магістра ковальні, на шоломі першого був череп, що показував собою обличчя Імператора, а у другого був виконаний згідно з традиціями ордену, кожен старший офіцер мав шолом у вигляді голови коня, й фарбувався згідно з бажанням володаря, наприклад шолом Хувза був пофарбований в сіро-бежевий, а гребінь в бежево-коричневий.
— Готові? — спитав Хувз
Брати кивнули у відповідь.
— Беріть свою зброю та йдіть за нами.
Вони стояли в коридорі, перед закритими високими дверима з дубу, що вели в гридницю. Скай оглянувся, світло місяцю, пробиваючись крізь вікна, покритті мозаїкою, що зображувала історію ордену, ледь ледь освітлювало мармурові стіни кольору бірюзи.
Капелан і технодесантник розмовляли по воксу, Скай зрозумів це після того як почув клацаючий звук вмикання закритого каналу в обох.
Стінгер підняв закуту в кераміт руку та декілька разів стиснув і розтиснув кулак.
— Як відчуваєш себе, брате? — почувся позаду голос Тандерлейна
— Чудово, наче це моя шкіра.
На секунду повисла тиша, після чого Стінгер промовив.
— Ти розумієш чому капелан і магістр ковальні ведуть нас?
— А що не так?
— Це мав би роботи сержант.
— Брате…
Тандерлейн замовк й показав Скаю очима, що треба обернутися. Коли той це зробив то побачив, що йому в очі дивиться капелан.
— Що є наш обов’язок?
Скай секунду мовчав, але потім різко відповів:
— Виконувти волю Імператора.
— А що є воля Імператора?
— Битися й помирати.
— Що є смерть?
— Наш обов’язок.
— Що з цього виходить?
— Сержант виконав свій обов’язок.
— А що є наш обов’язок?
— Виконати волю Імператора.
— Значить сержант що?
— Виконав волю Імператора.
Хувз теж подивився на Ская й промовив:
— Магістр вирішив особисто зайнятися вашою справою, він знайде вам нового командира.
— Тобто «нового командира», я думав, що я буду сержантом нашого відділення — здивовано відповів Скай.
Хувз і Санберст декілька секунд мовчки дивилися на нього, через шоломи Скай не бачив їхніх облич, але підозрював що вони регочуть з нього по закритому вокс каналу. — Ні, ск…— капелан замовк але через секунду продовжив — брате, в тебе мало досвіду для такого.
— Добре — крізь зуби процідив Скай.
Капелан і технодесантник розвернулися в сторону дверей. Санберст однією рукою зняв з стегна крозіус арканум, а в другу взяв кадило з поясу.
— Пішли. — промовив він і Хувз поштовхом відкрив двері.
Скай побачив довгу кімнату з високою стелею, з під якої звисали золоті люстри з восковими свічками та стяги ордену. По обидві сторони приміщення рівною шеренгою, вдаривши себе в груди, стояли астартес, зі сходу Денна Варта, а з-заходу Нічна, обличчя космодесантників закривали шоломи. Світло свічок було поставлено так, щоб на «нічна» сторона знаходилася в напів пітьмі. Перед космодесантниками вишикувалися солдати з орденської ауксилії, озброєнні хелганами.
Скай зробив крок за апостолом і його понесло вперед, відділення швидким кроком рухалося за старшими.
Стінгер відчував погляди бойових братів. Він ледь помітно поглянув в сторону Нічної Варти, це були воїни, що уособлювали в собі ніч, колір їх обладунка об’єднував чорну безмісячну і світлу ніч у повнолуння. Здавалося, що вони повільно розчиняються в повітрі, пітьма наче ховала їх від очей Ская. Якщо дивлячись на братів Денної Варти він міг розглянути окремі деталі їхньої броні, то дивлячись на Нічну, Скай міг бачити лише силуети.
Апостол і магістр ковальні зупинилися й розступилися в сторони. Скаю відкрився він. Магістр різко встав з трону, й білі пластини силового обладунку покрилися фіолетовими блискавками, а за його спиною похитнувся фіолетовий плащ. По всьому приміщенню розійшовся удар древка психосилової алебарди, на яку перескочили блискавки, Скай відчув вібрацію підлоги. В очі одразу кинувся шолом магістра, це була така сама традиційна модель, як і в Хувза, за винятком кольорів і однієї деталі, магістр також був могутнім псайкером, тому це був шолом не просто в формі голови коня, а в формі голови єдинорога. Продольний синій з прорізами блакитного кольору гребінь, що нагадував гриву злегка хитався, коли магістр різко рухав головою. Він зробив крок вперед, на правому стегні поворухнулася кінетична булава, що була скоріше символом влади даною Імператором, ніж зброєю. Поруч з троном точно статуї стояли гігантські термінатори першої роти та їх капітан Спірхед.
Скай і брати вдарили себе в груди й стали на одне коліно. Апостол підійшов та став поруч з магістром, зняв з пояса книгу й широко відкривши її почав наспівувати літанію вірності, в цей час почувся голос магістра:
— Хто ви?
— Ми бойові брати Кристальної Варти. — хором відповіли Скай і відділення.
— Чи присягаете ви Імператору, лояльним примархам, ордену, могилам полеглих героїв і всьому людству, що вірно служитимете і будете боронити Імперіум перед ворогом, воюватимете за честь нашої зброї до останньої краплини крові?
— Ми, бойові брати Кристальної Варти, присягаємо Імператору, лояльним примархам, ордену, могилам полеглих героїв і всьому Людству, що вірно служитимемо та будемо боронити Імперіум перед ворогом, воюватимемо за честь нашої зброї до останньої краплини крові.
— Та допоможе вам Імператор і його вірні сини. Амінь.
— Амінь.
— Підніміться й більше не вставайте на коліна ні перед ким, окрім Імператора і примархів, ангели Його.
Новоспечені астартес виконали наказ. В цей час магістр, жестикулюючи продовжив, тепер він викрутив гучність динаміка шолому на максимум:
— Браття, недавно ми з вами ховали одного з нас, сьогодні ж на його місце встало п’ять нових Ангелів Смерті! А за смерть нашого брата, ми помстилися сповна, втопивши мільйони єретиків Круджтауну в крові! — він зробив паузу — Але це не на пинту не вгамувало нашу спрагу до помсти, це лише підсилило її! Так об’єднамося ж з живими й помстимося за мертвих! Смерть за смерть!
Й в цей момент сотні надлюдських голосів хором відповіли:
— Кров за кров!
— А тепер, браття, улюблена багатьма частина, це наш бенкет! Й ось мій наказ, сьогодні тверезими залишаються лише вартові!