II

Рік: М41.988

Сегментум: Темпестус

Сектор: Аміцітія 

Субсектор: Еквестрія

Феодальний світ-смерті: Еквестрія 

 

 Пиломеч відлетів в сторону, а за ним на вкриту темно-зеленою травою землю, під вагою дерев’яного вовка, рухнув Старрі. Скаут вхопив однією рукою верхню щелепу потвори, а другу впер в груди. Кора, яка слугувала шкірою вовку, тріснула, коли адамантієві зубці впилися в неї, через секунду пиломеч відділив голову потвори від їх тіла.

 Поки Старрі скидував з себе обм’якле тіло. Скай бічним зором помітив, як Тандерлейн замахнувся, щоб кинути дерев’яний спис в його сторону. Скаут тут же зрозумів, що відбувається. Стінгер зробив крок в сторону і відвернув корпус. Спис влетів у відчинений рот вовка, і пробивши верхню щелепу, вийшов на два сантиметри через потилицю. Потвора, пролетівши ще декілька метрів, впала перед ногами Тандерлейна. 

 Скай в цей момент схопив пиломеч в обидві руки і атакував ще одну ціль.

«Скільки ще треба їх вбити, щоб ліс від нас відстав?!» — подумав він розриваючи груди вовку.

 Він відчув як ззаду до нього щось наближається. Скаут, піднявши пиломеч, розвернувся на звук, але звір опинився швидшим. Вовк махнув кігтистими лапами – пиломеч вилетів з рук, а скаут, відлетівши на землю відчув, що з грудей потікла тепла кров. Скай вихопив з кобури на стегні ніж та встромив чудовиську в голову, воно відскочило в сторону, але не здохло, навпаки, зелені очі звіра спалахнули ще яскравіше. Через секунду він знову кинувся на Ская, але на шляху встав Епл Спліт. Неофіт підхопив потвору, й ривком підняв над собою – тут же вовк полетів на землю. Почувся глухий хруст. Далі скаут вхопився обома руками під нижню щелепу звіра, Скай побачив як на руках Спліта виступили судини, коли той почав відривати вовчу голову. В обличчя Стінгер бризнула чорна субстанція, що заміняла вовку кров. Епл вирвав голову наче лист із зошита.

— Варп би тебе взяв! Я тепер весь в цьому лайні! — вигукнув Скай.

— Міг і не дякувати — Епл кинув вовчачу голову в Ская та відійшов в сторону.

 Скаут витягнув бойовий ніж з відірваної голови, від зброї тепер тхнуло міксом болота, сирої деревини й крові. Оглянувшись навколо Скай зрозумів, що бій завершено. Командир скаутів встав, та підібрав пиломеч.

 Вовки напали коли відділення рухалося до свого останнього випробування. Операція на тій планеті закінчилась повним знищенням культу, майже одразу скаутів повернули на рідний світ ордену, тут їх чекав фінальний іспит, перед тим як отримати останній орган космодесантника – чорний панцир. Поки що їм треба було просто дійти до самого місця випробування. Скаутам дали тиждень на підготовку, вони мали побудувати маршрут, підготувати своє спорядження, відпрацювати різні сценарії розвитку подій. На саму місію їм дозволили взяти панцирний обладунок та зброю ближнього бою.

 Скай витер ножа об накидку зі шкури, яка була вдягнута поверх панцирного обладунку і жартома промовив:

— Сподобалось?

— Ага, звісно, завжди б так! Мрію щоб через ваші з Тандерлейном балачки про те хто краще вміє штрикати вовків мечем, ці самі вовки налітали на нас з усіх сторін! — вигукнув Старрі. 

— Але я ж все таки краще ніж Тандер!

— Тобі згадати момент з оцим? — промовив Тандерлейн витягаючи спис з рота потвори, яку вбив кидком.

— Ну звісно дякую, але тоді я просто тобі дав шанс проявити себе.

— А, ну дякую вам вельмишановний пане, наступний раз я потримаю свого списа при собі! — вклонившись так низько, що з короткого сірого волосся впало декілька крапель вовчої крові,

саркастичним тоном проговорив Тандерлейн.

 На секунду постала тиша, але її перебив крик Фезера, який завжди тримався дещо в стороні від братів:

— От мерзота!

 Скай обернувся назад й побачив як брат вхопився за голову й вирвав з волосся павука розміром з долоню простої людини, схоже той з дерева впав у мокре від вовчої крові волосся й заплутався там. Фезер стиснув долоню в кулак й тіло членистоногого перетворилося в комок гемолімфи. Скай посміхнувся й сказав:

— А цей ліс вирішив добренько так над тобою посміятися, чистунчику.

— Скай, ти можешь хоч секунду помовчати. Я багато не прошу, просто раз в житті заткни пельку. — промовив брат, стиснувши кулак ще сильніше.

— Слухай, ти стоїш в стороні й мовчиш, то й продовжуй в тому ж дусі.

— Знаєш, через твоє «вміле» командування ми застрягли в цьому лісі вже приблизно на три тижні. 

— А що не так з моїм командуванням? — Скай зробив крок вперед 

— У тебе відсутнє таке поняття як план Б, так ти ще й просто відмовляєшся прислоховуватися до наших пропозицій!

— З чого ти це взяв?

— З того, що ми перед цією місією зібралися та все обговорили, основний і запасний маршрути запропонував Тандерлейн. Але ти все одно обрав свій, й це нас привело до того, що ми втратили час, повернулися до точки виходу й все одно пішли маршрутом Тандерлейна, тільки тепер ти видаєш це ніби за свій план Б. — Фезер зробив крок у відповідь. — Іноді мені здається, що сержант помилився, коли назначив тебе замом! 

 В цей момент Епл Спліт встав між ними та промовив:

— Може ми продовжимо іти, а не будемо виясняти відносини?!

 Скай стояв дивлячись на опонента з під лоба:

— Добре, двинули.

 

 Чим глибше вони заходили в ліс тим густіше він ставав, в один момент між деревами стало настільки тісно, що ліс почав нагадувати шахту. Пробираючись крізь тонкі проходи між стовбурами дерев, відділення вийшло до руїн покинутого замку. Скай окинув все швидким поглядом, здавалося, що ці руїни тут давно. Поклавши руку на пиломеч Стінгер зайшовши в середину.

 Деякий час скаути блукали покинутими мурами, баштами і невідомими приміщеннями, поки не вийшли до центральної площі. Там, спершись на крозіус арканум, стояв космодесантник у чорному силовому обладунку, поверх якого був вдягнутий товстий плащ із зображенням зоряного неба, голову ж космодесантника закривав череполиций шолом. Скай оціпенів від побаченого й в цей момент йому в спину врізався Тандерлейн.

— Та що з тоб…— хотів промовити той, але різко зупинився напів слова.

 Інші стояли позаду й теж дивилися на цього космодесантника.

— Це ж — почав Старрі

— Апостол гармонії, Санберст, радник магістра… – закінчив Спліт.

 Скай, відчув як апостол подивився на них, здавалося, що хтось пробрався всередину, й широко розкривши душу, як книгу, почав її читати. Скаут здригнувся й подивившись на братів зрозумів, що вони те ж це відчули. А потім він відчув як його подвійне серце почало пришвидшено битися, це був давно забутий страх. Після того як він став скаутом то забув про це відчуття, а зараз він знову боявся, боявся того, що капеллан знайде недолік в ньому, й не пропустить на випробування перед Імператором.

 Скаути невпевнено попрямували вперед. Тепер Скай міг краще роздивитися обладунок апостола Санберста. Цей комплект силової броні був не звичайний навіть для капеланів, священний обладунок апостола гармонії мав не тільки тисячолітню історію й релігіозне оздоблення, а ще й унікальну будову. Обладунок виготовили в часи раннього ордену, матеріалом слугували залишки броні загиблих героїв ордену й електрум. Якщо вірити чуткам, проект обладунку був розроблений кимось з примархів й один з братів раннього ордену ходив в експериментальному наборі, який був подарований йому цим примархом, вся історія невідома, але скоріш за все майстри ордену вирішили повторити цю роботу.

 У них вийшов обладунок у якому бібліарій міг використовувати свої здібності в повну міру без підтримки психічного капюшону, чи інших засобів, обладунок мав кращі системи і захист ніж у стандартної моделі, й при цьому абсолютно не втрачаючи у інших параметрах, звісно окрім часу ремонту. Модель цього обладунку в ордені називали «Кристалікка» подібних є мінімум один – у магістра ордену. Технологію вироблення майстри забрали з собою в могилу й тому втрата такого комплекту, це страшне горе.

 Скаути вклонилися перед апостолом, вдаривши в груди, у відповідь той підняв праву руку, разом із нею поворухнувся наплечник Караулу Смерті, а потім капелан заговорив, голосом, що нагадував набат артилерії:

— Ви повинні пройти останній іспит Його й побачити недоліки соборів душ ваших. — Капелан розвернувся і показав рукою на кам’яну будівлю, що нагадувала собою храм.

— А що…— хотів вже запитати Тандерлейн, але апостол передбачив його питання і піднявши руку перебив скаута.

— Шляхи Його нікому з нас не відомі, змиріться з цим і просто йдіть вперед, в ім’я Його.

 Скаути кивнули й зашли в храм. У вході, за їх спиною, встав капелан та поклав руку на амулет із зображенням Імператора, що покоївся на грудях, скаути стали на коліно і апостол зачитав літанію:

— Премилосердний Імператоре, тому хто звертається до Тебе з благанням, ласку Твою подай. Благаю Тебе, Владико Добрий, за братів наших, що відправляються на нове випробування Твоє. Подай їм сили – встати на довгий шлях нових випробувань Твоїх. Амінь.

— Амінь — відповіли скаути.

 Після секунди мовчання капелан промовив:

— Доторкніться до витвору Його, й подасть Він сил вам, покаже вам собор душі вашої, пошле вам слова, або думки важливі. Йдіть же, майбутні Ангели Його.

 

 Темрява й вологі кам’яні стінки печери — все що оточувало їх після спуску. Коли очі перестали хоч щось бачити, почали підсилюватися інші відчуття, вже через декілька хвилин скаути спокійно рухалися вперед не дивлячись на повну відсутність світла. Частково їм в цьому також допомагали навички, що були здобуті в тренуваннях з братами з Нічної Варти. 

 Скаути рухалися колоною по одному. Скай йшов першим, виставивши вперед пиломеч, в свою чергу замикав стрій Епл Спліт. Вони йшли в повній тиші, яку іноді розбавляло царапання хітинових ніжок якихось комах. Скай повністю поринув у думки:

«Фезер, ідіот проклятий, охайний чистюлька. Думає, що якщо йому декілька раз пощастило перемогти сержанта, то я побоюсь розбити йому пику? Хай тільки ще раз відкриє рота! Дідько, я його командир, хай мовчить і повинується! Я найкращий у відділенні, Я!» — останнє слово ледве не вирвалося в нього з уст.

 Скай відчув як щось почало тягнути до нього руку.

— Контакт! — крикнув він й ударив вперед мечем, але пробив лише темряву

 Щось невідоме налетіло на них одразу з усіх сторін, скаути відбивались не усвідомлюючи, що роблять, інстинкти та ті знання які вони набули до цього вступили в дію. Від стін печери луною відбився рик пиломечів.

 Скай відчув стиль свого опонента, десятки ударів інтервали між якими налічували десяті долі секунди, напрям атаки і позиція постійно змінюється, скаут ледь встигав відбити одну серію ударів, як з іншої сторони вже починалася нова, противник наче на крилах перелітав з однієї сторони в іншу. Скай почав впізнавати цю тактику.

 Нова атака виявилась в рази сильнішою за минулі, Скай втратив рівновагу. Опонент вмазав скауту кулаком в щелепу й той відлетів в сторону.

 Ледь Стінгер прийшов в себе як тут же на нього кувалдою впав новий удар, опонент змінився, цей був повною протилежністю минулого. Він атакував в одному напрямку але вкладаючи в це всю силу, Скаю здалося, що він проста людина яка руками намагається зупинити танк. Скаут відбив атаку і за час подиху вдарив у відповідь, але вперся в оборону, тепер супротивник нагадав бастіон. Ці два опоненти були схожі на командирів третьої і другої рот, капітанів Соаріна і Брейберна.

 Удар у відповідь відкинув скаута на підлогу, й вибив зброю з рук. Скай відчував як тепла кров стікає з ран на тілі. Противник почав наближатися щоб добити свою ціль й Стінгер розуміючи своє положення пішов на крайні міри:

— Браття, допоможіть! 

 Хтось підскочив до нього й почувся дзвін металу о метал.

— Тримаю! — це був голос Фезера.

 Скай в цей час намацав пиломеч і кинувся на допомогу брату. 

 Скаут відчув як щось прорізало повітря перед ним, за секунду він зупинився й, перенісши центр тяжіння в сторону, змахом відбив удар. Мечі гучно брязкнули й розлетілися в сторони, Скай ледве встояв на ногах. Опонент вже через декілька секунд спробував уколоти в груди, але скаут зробив випад в сторону і тим самим ухилився від удару. Далі на Ская впала серія розмашистих рубаючих ударів. Скаут одразу зрозумів хто атакував його, цей опонент був повністю вивченим, це був той з ким вони щодня проводило тренувальні поєдинки.

 Але Скай відчував, що це значно ослаблена версія їх вчителя, удари були слабші, інтервали між ними більші. Зазвичай, коли сержант хотів закінчити поєдинок, він зближував дистанцію й кидком або ударом ґарди в обличчя скидував учня на підлогу, але цього зараз не відбувалось. Інші опоненти теж були в десятки разів слабші ніж вони є. Скай розумів, що вони в п’ятьох не змогли б навіть і п’ять секунд протриматися проти Соаріна, або затримати натиск Брейберна. 

 Скай почав діяти активніше, серія ударів щоб відволікти супротивника і тут же випад в сторону, щоб опинитися в нього за спиною, однією рукою Скай вхопив противника за комір, а мечем вдарив в приблизне місце положення грудей. Меч пробив плоть і кістки й скаут на секунду злякався за те, що зараз вб’є сержанта.

«Ні, він вже загинув, а це потвора яка його імітує й вона повинна здохнути!» — з цією думкою Скай вирвав меч й зробив ривок рукою, яка тримала комір, одночасно з цим він підсік ноги супротивника.

 Той рухнув на землю і Скай приготувався нанести останні удари, але позаду почувся крик Фезера:

— Браття!

 На секунду Скай затримався, зараз він міг знищити потвору яка опоганювала пам’ять про сержанта й яка до того ж значно його збісила своїм знущанням, або ж врятувати брата. 

 Скай плюнув на опонента й атакував супротивника Фезера у фланг. Меч розрубав потворі бік – воно почало відходити, але через секунду з другої сторони хтось з братів зробив ще один удар. Скай відчув, що потвора валиться на землю і тут же вдарив в спробі відсікти голову, але лише пробив повітря – воно зникло. 

 Скаути тут же заняли кругову оборону виставивши мечі. З дальньої частини коридору печери показалися тонкі промені різнокольорового світла, й тут же вологі стіни освітили колонії люмінесцентних бактерій. Вони ожили, наче до цього, щось пригнічувало їх. Скай стер кров з розбитої губи і, вказуючи мечем в сторону світла, промовив:

— Вперед!

 Скаути швидким кроком двинули туди.

 Скай різко зупинився у вході, коли струмінь світла мов рапіра пробив очі. Тоді коли зір адаптувався перед скаутами відкрилася картина широкої й довжелезної зали печери, зі стелею яку підпирали високі колони. Все навколо покривав фіолетовий кристалічний матеріал, що нагадував мармур, з нього стирчали блискучі різнокольорові кристали.

— Це…бездоганно — промовив Фезер йдучи вперед, поки Скай стояв, застигши на місці. 

— Таке міг створити тільки Він! Це дарунок нам, найвірнішим воїнам Його! — вигукнув Епл Спліт й пішов за Фезером.

— Я не знаю, що стосовно твоїх слів, брате, й чому ти заговорив наче капелан. Але це і справді прекрасно — сказав Старрі йдучи за братами.

— Що стоїш, командире? Зазвичай ти йдеш перший, а тут чогось встав і стовбичиш. Скажи «бувай» обладунку скаута! — з посмішкою сказав Тандерлейн поклавши Скаю на плече руку, після цих слів він пройшов вперед і додав, — Й скажи «привіт» силовому обладунку космодесантника!

 Скай прийшов в себе й теж покрокував вперед, швидко наздогнавши Фезера. Два бойові брати, наче не звертаючи один на одного уваги, йшли нога в ногу. Скай оглянувся навколо, його увагу прикув один єдиний жовтий кристал на колоні, скаут глянув на Фезера, той теж прямував до якогось конкретного кристала. Скай перевів погляд на жовтий кристал й підійшов до нього, щось всередині сказало йому доторкнутися й він це зробив.

 

Під ногами хрустнув обгорілий кераміт. Скай різко розкрив очі й побачив навколо себе палубу пустотного корабля, його оточували космодесантники різних легіонів, а на них тиснули зрадники з Дітей Імператора. Десятки астартес влаштували криваву баню, якби він був технодесантником, то б відчув як від влучень болтів і ударів холодної зброї стогне кераміт. Посеред цієї бійні, наче величні статуї давньої Терри стояли вони, істині Діти Імператора: перший термінатор в Тартаросі, комбіболтер якого радісно плювався в зрадників масореактивними снарядами. На фоні термінатора стояв другий, його «Максимус» вже покрився ямками від влучань болтів і сколами від осколків, а вздоак спини стирчав штандарт зі стягом Дітей Імператора часів Великого Хрестового Походу. На цього космодесантника ринулись одразу два зрадника з парними пиломечами, Скай вже хотів кинутися на допомогу, але один змах силової алебарди й тіла єретиків розійшлись поперек, наче їх порвали по шву, це було бездоганно, настільки швидко, що самі зрадники не зрозуміли, що сталося. Скай бачив як на палубу випадають нутрощі, як з перерізаної аорти б’є струменем кров, як з місця перерізу обладунку на рану стікає розплавлений кераміт. Тіла гуркнули об підлогу, космодесантник тут же вихопив болт-пістолет і двома пострілами перетворив їх голови в червоно-пурпурне місиво уламків кераміту й черепа.

 Скай подивився під ноги, він стояв на обпечених залишках єретика, частина його тіла перетворилася на попіл. Краєм ока Стінгер помітив як один зі зрадників навів на нього мельтпістолет. Єретик зробив постріл але тіло Ская само встигло відскочити в сторону, тепер він зрозумів, що не контролює себе, а просто спостерігає від обличчя одного з лоялістів. Той міцно встав на ноги і подивився на свого нападника. Одразу в очі кинулися колись вишукані гладкі пластини «Максимуса», тепер же вони деформуватися під дією варпу, з наплечників стирчали керамітові крючки на які були нанизані шматки зідраної людської шкіри, посередині нагрудника цвяхами було прибито чиєсь зідране обличчя. За спиною зрадника виднівся стрибковий ранець від якого в обидві сторони відходили керамітові перепончаті крила. Й немов вишенка на торті, всю цю картинку прикрашав вичурний золотий символ Слаанеш на лівому наплечнику.

 Космодесантник, очима якого дивився Скай, підняв аугментовану руку з волкітним розрядником. Металевий палець натиснув на спуск, єретик включив ранець і за секунду до влучання відлетів в сторону, тепловий промінь влучив в пластлалеву стіну – з неї потік розплавлений метал.

 Космодесантник примагнітив розрядник до стегна й, схопивши в обидві руки ланцюгову сокиру, кинувся вперед. Єретик зробив постріл з мельтпістолету, залізнорукий тараном нісся далі вперед – постріл був призначений не йому. Саламандра який рухався позаду, впав з широкою діркою в грудях.

 Зрадник відкинув пістолет й зірвавши з пояса силовий шамшир приземлився перед залізноруким. Цей бій відбувався всього секунду, єретик мечем виконав над головою зворотню вісімку і розвернувшись зніс голову з плечей сина Мануса зворотнім горизонтальним ударом. Ланцюгова сокира лише розпорола кераміт на грудях зрадника. 

 Скай бачив тіло залізнорукого, яке секунду нерухомо стояло, не знаючи, що йому робити. Мізки космодесантника працювали ще долі секунди, Скай чув його думки і відчуття, той ненавидів і карав за слабкість. Скаут відчув, що йому стало боляче за те що він побачив.

 Не встиг Скай прийти в себе, як опинився в новому тілі, навколо брати з Денної Варти і Діти Імператора знищували один одного на командному мостику. Єретик знову стояв перед ним, його передпліччя і голені тепер були перефарбовані в чорний колір, шолом теж змінив форму, стандартний вокс-динамік змінився на інший, що нагадував рот, розчинений у криці болі й одночасно задоволення.

 Перед ногами єретика лежало обезголовлене тіло, зрадник високо підняв руку в якій тримав відсічену голову в шоломі. Космодесантник, очима якого спостерігав Скай, підібрав з підлоги керамітовий щит.

— Ти хочешь це забрати? — єретик струснув голову в руці, його голос нагадав зміїний шепіт.

— Так! — силовий меч в руках космодесантника активувався.

 Сопла стрибкового ранцю єретика викинули полум’я й він плигнув на лояліста, нанесши в польоті удар зверху вниз, цілячи в шию. Але шамшир лише просковзнув вверх по щиту, лояліст встиг закритися від удару. У відповідь він спробував уколоти опонента в правий бік, який опинився не захищеним. Скай побачив, що в лівій руці єретик стискає плазмовий пістолет, й лояліст схоже теж це помітив, він змінив вектор удару в сторону лівої руки, в спробі її відсікти. Скай відчув думки бойового брата, той усвідомив поразку, шар плазми вирвався з пістолета, а через наносекунду ліва рука єретика по лікоть відлетіла в сторону. Плазма врізалась в лояліста і поглинула його.

 Скай знову і знову бачив як брати ордену один за одним гинуть від шамширу зрадника, кожна наступна дуель закінчується відрубаною головою вірного воїна Імператора. Втрачену руку єретику замінили рожеві щупальці, обладунок зрадника повністю змінився під дією Хаосу, на нагруднику з’явились очі й роти з яких іноді висовувались довгі зміїні язики, що злизували кров, яка заливала обладунок.

 

 Тепер він лежав в соковитій траві, сонячні промені пестили обличчя. Скай дивився в блакитне небо, по якому плелися ліниві хмари. По скривленому від гніва обличчю пробігла сльоза. Якийсь час він нерухомо лежав намагаючись забути те що побачив.

 Поклавши руку на груди, Скай відчув холод кераміту панцирного обладунку.

«Треба встати, я маю бути готовий до бою» — з цією думкою Скай підвівся на ноги.

 Мозок одразу почав аналізувати рівень небезпеки навколо, але в цьому не було сенсу. Він відчув зміну у навколишньому світі не лише зовнішню, а і духовну. Тільки но його винули з кривавої бійні астартес й перемістили сюди, спочатку опустили в окріп, а потім кинули у відро з холодною водою. Його оточували не орди єретиків, ксеносів і мутантів, а лише невелика галявина і ліс навколо неї. Рука лягла на стегно, й відчула рукоятку пиломеча. Скай заплющив очі. Він відчув себе не потрібним.

«Ілюзія, жалюгідні фокуси!» — він відкрив очі.

 Ривок руки і пиломеч басовито загарчав в стиснутій долоні. 

— Виходь, варпова собака!

 Тіло приготувалося до бою, адреналін розстікся по крові, м’язи напружилися, по обличчю розійшлась самовпевнена посмішка. 

 Позаду почулися кроки і Скай одразу зреагував – скаут з розвороту спробував розрубати опонента. Іскри розлетілися в сторони коли мечі впились один в одного. Це знову був сержант.

— Зупинись, скаут Скай — заговорив той холодним голосом.

— Я не слухаю хаоситстких самозванців! — гаркнув скаут і виконав вертикальний рубаючий удар.

 Воїни проткнули один одного поглядами, а мечі вгризлись між ними. Скай поклав ліву руку на передній край пиломеча, і почав давити на нього. Зубці наблизились до обличчя сержанта. Той, тримаючись обома руками за рукоятку, натиснув мечем у відповідь. Скай стиснув зуби, він відчував як його обличчя заливає піт, м’язи напружилися на скільки це можливо. А сержант, не вклавши навіть половину сили, повернув мечі в минуле положення.

— Скаут, Хаос це наш з тобою ворог. Заспокойся. Якби треба було тебе вбити, це б вже давно було зроблено.

— Навіщо тоді напади на нас?

— Це було випробування й ви його пройшли. Коли ви зайшли я одразу зрозуміло де у вашому відділенні є недолік.

— І що ж це за недолік такий?! — в цей момент Скай розірвав дистанцію і знову спробував атакувати з іншого напрямку.

 Сержант відбив удар в сторону і промовив:

— Ваші з Фезером відносини, ти боїшся його.

— Ні! — крикнув скаут, вдаривши мечем зверху вниз, наче це молот, в сторони знову полетіли іскри, коли сержант парував цей удар. Скай відчув удар ногою вгруди – він всією спиною впав на землю.

— Так. — сержант підійшов до Ская й наступив на ту руку яка тримала пиломеч, а свою зброю наблизив до його обличчя. — Ти боїшся, що він краще ніж ти, що він забере в тебе твоє місце.

 Скай спробував вирвати руку але не вдалось. Сержант надавив на кисть і долоня скаута впустила зброю. 

— У мене була думка, що ти захочеш щоб твій брат загинув в тому бою, але все ж братерство для вас вище ніж амбіції і гордість. Тому ви гідні бути космодесантниками.

— Що ти таке?

— Ти, напевно, знаєш, що на деяких планетах в секторі існують такі кристалічні печери як ця, ці планети зазвичай стають центрами коаліцій світів, таких як наприклад Імперія Шторму. Чи не так?

 Скай знову спробував вирватися. Але сержант продовжив:

— Так. Ти знаєш основну історію: космодесантники, заблукалі у варпі, потрапили в цей сектор й почали кампанію проти ксеносів які його захопили, коли ці космодесантники зустрілися з Імперіумом і зрозуміли, що з моменту того як вони увійшли в варп пройшло декілька тисяч років, вони вирішили створити орден, що стане нагадуванням для всіх про мрію Імператора, про те за що вони проливали кров і що було сенсом їх життя – Галактика буде під владою людини, а Імперіум буде єдиним і всі хто намагаються цю єдність порушити поплатяться кров’ю. Окрім охорони сектору орден займався тим, що допомагав втримувати цю єдність, різними методами. Але на самому початку був момент який всі замовчують.

 Вираз обличчя Ская змінився на щось середнє між гнівом і зацікавленістю.

— Орден залишив у таємниці від інквізиції те що знайшов у печерах на своєму новоназначеному рідному світі. В тунелях під поверхнею Еквестрії знаходиться те, що орден має оберігати, як кустодії оберігають Імператора. Доля сектору – поринути в хаос, це мало статися давно. Протягом всієї історії ті хто тут мешкав не знали гармонії і злагоди, тисячоліттями лилася кров. Мембрана між світами витончилась настільки, що варп міг би спокійно проникнути сюди, якби не одне «але». 

— Яке «але»?

— Колись сектор, все ж перейшов у руки Хаосу. Ти напевно знаєш про демонів Вендіго і їх прислужників ксеносів. 

— На кожній планеті бойові брати зустрічали спротив ксеносів і їх мерзенних володарів, але все ж перемогли, як я переможу тебе, потворо!

— Майже, було декілька планет на яких вплив Хаосу був мізерний, ми зараз на одній з таких. Ось тут й криється те «але», скаут Скай. На цих планетах знаходилися такі печери, а в них Дерева Гармонії.

— Я чув про це, бойові брати казали, що тут є дар Імператора який оберігає сектор від Згубних Сил.

— Так, але дерева можуть це ефективно робити лише коли ті хто мешкають в секторі живуть в гармонії. Знаєш чому тоді вендіго захопили сектор? Бо ті хто тут жив до цього, влаштували бійню між собою. Ти розумієш до чого я веду?

— А як же капітани Соарін і Брейберн?!

— Не треба плутати ненависть і суперництво, скауте.

— І як тоді виглядає це дерево?

— Можна сказати, що воно перед тобою.

 Скай лежав на землі розбитий цими словами. Сержант перестав тиснути ногою йому на руку й відійшов в сторону.

— Я знаю, в тебе багато питань. Я відповів на декілька. По-перше ми зараз в тому місці про яке тобі знати не потрібно. По друге форма сержанта була обрана як більш близька для вас. Але я можу її змінити наприклад на цю — Вигляд сержанта почав змінюватися на щось інше, в декількох місцях обладунку камуфляж Кристальної Варти почав розходитися в сторони, це нагадало лист паперу який згорає з центру до країв. За десять секунд дух змінив вигляд на того самого залізнорукого. — Ті космодесантники присягнулися тримати цей сектор під своїм захистом, до того моменту поки орден буде існувати, в обмін вони отримали дещо, про що тобі теж не потрібно знати.

— Це якось пов’язано з тими кристалими?

 Дух ніяк не відреагував на це питання.

— Той Дитя Імператора довго вбивав чемпіонів ордену, він ветеран Довгої Війни, чемпіон Тієї, що жадає. Один з вас має покласти цьому кінець.

— Я зрозумів про що ти кажеш — по обличчю Ская знов розтягнулася посмішка.

 Сервомотори Мк.III в який був закутий дух загуділи й той розвернув до Ская обличчям.

— Сержант хотів щоб ти залишив собі цей пиломеч, а ще тримай це — Дух підійшов до Ская і вклав йому в руки жовтий кристалик у формі блискавки.

— Що це? 

— Я виконую одну із своїх частин договору. Покажеш це апостолу.

 Скай знову подивився на цей кристалик. Він відчув пришвидшення темпу биття подвійного серця, цей кристалик був для нього чимось рідним. Він дивився на нього як мати дивитися на свою новонароджену дитину.

«Витвір душі вашої» — промайнули слова апостола в голові.

— Нас очікує новий шторм, скауте, й скоро у вас з’явиться шанс проявити себе. Бувай, майбутній Ангел Смерті, охоронець Гармонії.