До твого достобіса пропитого мозку ніколи б і не закралася навіть мимобіжна думка, що сама Кім палить. Заради справедливості і всього священного, що ще не полишило цю тлінну землю, ти б ніколи і не подумала, що Кім, що схилилась до рудуватого дівчиська, із усією серйозністю закликаючи передати їй пачку цигарок, доки вона не забрала сама — сама справедливість, Феміда як вона є, поцілувала в лоба цю жінку, бо їй знову вдається переконати хуліганів-початківців — о, Феміда не дасть збрехати, але якби ти сама порушила закон, ти не змогла б і слова сказати проти, ти б виконала все, про що б вона попросила своїм вкрадливим тоном, а якби ти пручалася і змусила її вигнути брови, щоб тебе переконати — від тебе не лишилося б і місця. Будемо чесні, від тебе не лишається місця і тоді, коли вона дістає конфісковану пачку і зубами витягає одну цигарку, зворотньою стороною запальнички поправляючи окуляри. Ти перестаєш існувати, коли вона здіймає одну брову, кидаючи на тебе короткий погляд з-за дужок і нижчим від звичайного голосом питає: «Усе нормально, детектив?»
Ти змушена шукати в себе в голові відповідь, коли хочеться сказати, що ні, що все настільки ненормально, що ти дивишся на її губи, що випускають дим надто непрофесіонально заворожено. «Дай мені одну,» — усе ж таки, ти ігноруєш. «А забирати собі пачку — це в межах закону?» — твій рот говорить трохи раніше, ніж ти встигаєш бодай подумати, проте вона зовсім не розлючена — їй весело.
«Саме тому нічого вам і не дам» — вона посміхається з цигаркою в роті, зупиняючись біля мотокарети на хвилинку, щоб щось записати, доки не забула — це твій час диско, зараз або ніколи, все або нічого, цигарки або сором до кінця твого і так не найкращого життя. Невідомо, чим ти думала, коли намагалася вкрасти прямо з кишені її вільних штанів одну цигарку й для себе — тебе відчутно хапають за зап’ястки, о боже, вона використовує на тобі поліцейський захват, вона, затиснувши твої руки в своїх, притискає тебе до мотокарети — можеш полюбуватися новеньким склом, просто щоб не думати про те, що її долоні надто м’які для тієї, хто займається майже польовою роботою. У лінивих спробах вирватися — та ти й не намагаєшся, визнай, — твоє вухо вгрузає в диму, вона майже торкається його губами. «І хто ж із нас ще злочинниця?»
Ти готова бути злочинницею.
