Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Сьогоднішній день у Капітолійському університеті був одночасно виснажливим і надихаючим. Лекції з політики здавалися нескінченними, хоча, якщо чесно, я люблю розбиратися в тонкощах державного управління. Ми обговорювали стратегії впливу на суспільство – тема, яка відверто викликає в мені неабиякий інтерес. Лектор розповідав, як грамотно формувати образ лідера, і я впіймав себе на думці: а чи не час мені почати застосовувати це на практиці?
Після обіду зустрівся з Лівією. Вона тепер вчиться на факультеті мистецтв. У її манері говорити є щось зачаровуюче. Вона б могла легко справити враження на велику аудиторію. Ми довго дискутували про те, чи може мистецтво бути інструментом впливу, і я, як завжди, залишився при своїй думці. Проте мусив визнати: її аргументи були варті уваги.
День завершився моїм підготовленням до завтрашнього виступу в дебатному клубі. Знаєте, є щось магічне в тому, як слова можуть змінити чиюсь думку, навіть долю. Але це також і відповідальність – правильно використовувати цю силу. І я вже нею вмію користуватися.
Ввечері проходив повз парк, повітря було прохолодним, а останні промені сонця забарвлювали небо в золотисто-рожеві відтінки. Я вже збирався йти, коли побачив дівчину біля троянд. Її ніжна сукня здавалась продовженням кольорів заходу сонця, а золоті локони виблискували, мов пшениця на світанку. Спочатку я подумав, що це одна з місцевих садівниць, але, придивившись, упізнав нову студентку з нашого факультету.
Вона здавалася набагато тендітнішою за інших, але встигла викликати інтерес у багатьох. Я чув, як на лекціях дівчина ставила запитання, на які відповісти було складніше, ніж здавалося на перший погляд. Ходили чутки, що в дитинстві хвороба змусила її відмовитися від навчання в академії, але впливовий батько наймав найкращих репетиторів для своєї доньки. Тому вона претендувала на навчання в університеті так само завзято, як будь-хто інший. Я вирішив підійти ближче.
– Ти, мабуть, знаєш, що ці троянди доглядають найкращі садівники Капітолію? – кинув я, перериваючи тишу.
Вона підняла голову, і в її очах я побачив не очікуване зніяковіння, а щось бунтарське, майже виклик, як і в рукавах її сукні, котрі були закочені під лікті.
– Знаю, – відповіла вона спокійно, витягуючи з куща чергове сухе листя. – Але навіть найкращі іноді щось пропускають.
На якусь мить я відчув, що це не просто розмова про троянди. Дівчина не виглядала як хтось, хто дозволить іншим диктувати їй правила. Мене це заінтригувало.
– Ти та новенька з дебатного клубу, так? – запитав я, пригадуючи, де ще міг її бачити. – Цікаво, чи ми перетнемося на майбутніх обговореннях.
– Лілі Коллінз, – нагадала дівчина, встаючи. Її голос залишався рівним, але я бачив іскру в її погляді. – Боюся, мої аргументи можуть не співпасти з вашими, містере Сноу.
Вона знала, хто я. Звісно, премія Плінта та багаторічні старання зробили з мене одного з найвідоміших юнаків Капітолію й відкрили доступ до будь-яких знайомств. Я більше не так гостро спостерігав за оточуючими, намагаючись вгадати їхній настрій, а зосередився на більш важливих речах. Але Лілі Коллінз, без сумніву, була кимось, на кого варто звернути увагу. Ми обмінялися лише кількома формальностями, перш ніж я пішов.
Повернувся до своєї квартири, коли всі вже спали. У власній кімнаті я майже механічно почав перебирати нотатки для завтрашнього виступу в дебатному клубі. Маю сказати, було б цікаво побачити, як Лілі проявить себе там. Вона хоче грати за правилами? Чи вже вміє їх ламати?
Коллінз виглядає немов новачок, але це може бути хибним враженням. А я більше не дозволю хибним враженням вводити мене в оману. Доведеться завтра дізнатися більше, ніж про те, що капітолійські садівники здатні запустити кущі у парку.
На ранок ми знову зустрілися. Її погляд надто прямий для когось, хто тільки адаптується до університету, провівши більшу частину життя на домашньому навчанні.
Я помітив її ще на лекціях. Не можу сказати, що вона висувалася наперед, але її запитання змушували задуматися навіть професора Дербела. Стратегія лідерства, говорите? Чи не занадто ризиковані теми для дівчини, котра виглядає як уособлення капітолійської чистоти?
Але саме тоді, біля троянд, я побачив, що Лілі – не просто дівчина зі світлими кучерями та миловидними сукнями. Вона ретельно підбирає кожен жест, кожне слово. І цей виклик у її голосі – ніхто не осмілювався так говорити зі мною ще з часів академії.