Converse lovers club

Біг Білл 14:45

є пропозиція від якої ти не зможеш відмовитися

Річі сидів на підлозі, притулившись спиною до ліжка, і перебирав тюбики масляних фарб. Біля нього стояли дві великі стопки старих малюнків ще з часів художки, які він планував розсортувати, щоб вони не плуталися з його нещодавніми роботами, і пензлики, половину з яких вже час було викинути.

Річі 14:50

спробуй мене здивувати

Біг Білл 14:51

я сьогодні граю з майком і едді, не хочеш подивитися

Біг Білл 14:51

???

Річі окинув поглядом мольберт з недописаним пейзажем, що стояв у кутку. Він хотів закінчити його до кінця тижня.

Річі 14:51

якщо я скажу ні, ти образишся?

Біг Білл 14:52

((((((((

Річі 14:52

ти ж знаєш я не люблю баскетбол

Біг Білл 14:53

а просто потусити зі мною ти не хочеш?

Річі любив Білла, але йому було абсолютно не цікаво дивитися як шестеро хлопців кидають м’яч в кільце.

Біг Білл 14:54

та годі тобі річ зараз же літо

 

Річі 14:54

то й що

Біг Білл 14:54

а якщо я скажу що мені потрібна підтримка найкращого друга

*благаючий погляд*

Річі 14:55

тобі не потрібна моя підтримка щоб гарно грати

Білл надіслав сумний стікер і Річі відклав телефон, повертаючись до своїх малюнків.

Йому залишилось нанести останній шар фарби, щоб завершити картину до дня народження матері. Тозіер любив створювати яскраві роботи, використовуючи багато червоного та жовтого кольорів, тож тепер, коли обидва тюбики спорожніли, Річі в будь-якому випадку мав вийти з дому та купити нові. Він стягнув з себе домашні спортивні штани і затерту футболку, що була в різних місцях заплямована засохлою фарбою, одягнув улюблену гавайську сорочку, широкі джинси і старі венси, не зраджуючи звичці носити кросівки навіть у спеку.

Річі закинув на плече рюкзак і вже схопився за ручку вхідної двері, коли в неї постукали. Він відчинив і побачив Білла на порозі свого дому.

- К-куди це ти зіб-брався? – обличчя Денбро виглядало здивовано-ображеним, він дивився прямо в очі Річі, схрестив руки на грудях.

- У мене закінчилися фарби.

- Виходить, за фарбою ти піти можеш, а провести час з найкращим другом – ні?

Річі не знав, як словосполучення: «провести час з найкращим другом» ототожнювалося з: «просидіти на лавочці дві години і дивитися як найкращий друг кидає м’яч в кільце», але він відчув болюче печіння в грудях, невиразно схоже на почуття провини.

- Я тебе з-зрозумів, гаразд, з-забий, - Білл не став чекати на відповідь, він розвернувся до Тозіера спиною і пішов до свого дому, що знаходився через дорогу.

- Вибач, - тупо відповів Річі собі під ніс, проводжаючи поглядом Денбро. – Я просто жахливий друг.

Річі сів на сходинки, що вели до дому, поклав поряд із собою рюкзак, і став смикати пальцями шпильку у вусі – дурна звичка. Настрій було безнадійно зіпсовано. Він спостерігав за тим, як Білл вивіз на дорогу свій велосипед, сів на нього і швидко закрутив педалями, уїзджаючи, ймовірно, на баскетбольний майданчик за їхньою школою.

Йти до художнього магазину Річі вже не хотів, принаймні – сьогодні, а повертатися до дому і страждати через почуття провини у нього тим паче не було бажання.

Хоча і з запізненням, але Тозіер все ж таки вирішив піти на гру. Він подумав, що, можливо, поки він дійде до майданчика пішки, Білл охолоне і перестане на нього ображатися. Річі із зітханням піднявся зі сходинок і повільно пішов в сторону школи, що знаходилася в парі кварталів від дому. Чим ближче він підходив, тим голосніше і чіткіше чув удари м’яча об асфальт, крики, лайку та музику з колонки. Він підійшов до самого паркану, сподіваючись, що Білл побачить його. Кинув на лавочку, що стояла поруч, рюкзак з олівцями і папером – Тозіер завжди носив їх з собою, щоб мати змогу замалювати ідею, яка раптово прийшла в голову.

Окрім Білла на майданчику був Майк і ще троє хлопців, яких Річі не знав. Побачивши, що Денбро дивиться в його сторону, Тозіер помахав йому. Білл підійшов до іншої сторони паркану, тож тепер вони могли розмовляти через металеву сітку.

- Невже в Річі Тозіера п-прокинулося сумління? – з отрутою в голосі поцікавився Білл.

- Стули пельку, Біллі Бой, поки воно знову не заснуло, - Тозіер вишкірився. – Ви скоро почнете?

- Ч-чекаємо на Едді, він, с-скоріше за все, знов п-поцапався зі с-своєю мамцею, - Білл скривився.

- Гей, Денбро, давай три на три, поки ми чекаємо.

Білл розвернувся і кивнув Майку, а Річі сів на лавку.

Він ліниво замальовував Білла і Майка у повний зріст, іноді дивлячись на них зі свого місця, коли почув незадоволений голос на своєю спиною.

- Так і знав, що ви почнете без мене.

Річі озирнувся. До баскетбольного майданчика швидко йшов невисокий хлопець. Те, як він був одягнутий, цікаво поєднувалося з його зовнішністю: короткі червоні шорти, що вигідно підкреслювали стрункі ноги, високі кислотні шкарпетки різних кольорів і футболка з написом: fuck you you fucking fuck, що люб’язно посилала тебе нахуй. На ногах у хлопця були вбиті конверси різних кольорів: червоний та жовтий, так що Тозіер мимоволі здригнувся, згадуючи, що привело його сьогодні дивитися гру. Голову хлопчика прикрашала яскрава помаранчева пов’язка. І хоча одягнутий він був зухвало, обличчя у хлопця було милим і зовсім не стервозним. Річі був вражений.

- Ти надто довго йшов, тож нам довелося, - знизив плечима Майк.

- Ну вибач, я не винен, що моя мати – хвора на голову істеричка.

- Нам всім дійсно дуже шкода, Едді, а тепер давай грати, - Хенлон кинув у його руки м’яч.

Каспбрак скорчив невдоволену гримасу.

Едді видавався доволі мініатюрним і тендітним, тож Річі сумнівався, що він добре грає. І помилився.

Каспбрак дістав телефон, під’єднуючись до колонки. Коли з динаміків заграв Eminem, Едді поклав телефон на рюкзак, що лежав за кільцем. Він випростався, надто понтово хруснувши пальцями, і побіг, граціозно ведучи м’яч. Тозіер роззявив рот через те, наскільки легко Едді рухався, спокійно уникаючи інших гравців. Йому не склало жодних труднощів попасти в кільце з першого ж разу.

- Це було надто легко, - Каспбрак самовдоволено посміхнувся.

- Ми п-просто д-дали тобі шанс розім’ятися, Едді, - Білл підбіг ззаду і ляснув його по плечу.

Каспбрак кілька разів набив м’яч, після чого передав його високому хлопцю, якого Річі не знав і гра продовжилася.

Тозіер більше не малював Майка та Білла, він дістав чистий аркуш і почав замальовувати на ньому риси обличчя Едді.

Через п’ять хвилин гри Денбро запросив тайм-аут, він невдало наступив на ліву ногу і потягнув кісточку. Білл вийшов до Річі, сів поряд з ним на лавочку. Тозіер швидко закрив папку з початим малюнком.

- Ну що, бачу, тобі не так вже й нудно? – Білл розв’язав кросівок і зняв його, розтираючи ногу.

- Сильно болить? – Річі проігнорував запитання, не бажаючи визнавати поразку.

- Та ні, п-пусте, це лише розтяг, - Білл скривився, намагаючись поворухнути щиколоткою.

Тозіер перевів погляд на майданчик, очима шукаючи Едді. Каспбрак сидів біля паркану за кільцем, зігнувши ноги в колінах, він зняв пов’язку, тож тепер чуб спадав на його очі.

- Хто цей хлопець? - Річі спробував надати своєму голосу максимальну незацікавленість.

- К-котрий з них?

- Той, в якого футболка як у Ліпа Галлагера.

- Це ж Едді Каспбрак, з паралелі, хіба т-ти його не знаєш?

Річі похитав головою.

- Хочеш, я вас п-п-познайомлю? Гей, Едді, х-ходи с-сюди на с-секунду, - обличчя Річі спотворилося в гримасі жаху, він підняв руки, збираючись запротестувати, але не встиг, тому що Каспбрак вже озирнувся на голос Білла.

- Чого тобі, Денбро? – всім своїм виглядом він показував, що не хоче підійматися.

- Він т-тільки на майданчику т-так вийобується, насправді він дуже скромний, - Білл повернувся до Річі, однак замість Тозіера побачив поряд із собою порожнє місце. – Річ?

Річі Тозіер до вашої уваги – хлопець, який щойно найбільш боягузливим чином втік прямо з-під носа свого найкращого друга і тепер ховався за найближчим поворотом, намагаючись вирівняти дихання.

«вітаю, річі, після такої ганьби ти точно не зможеш туди повернутися. ніколи.»

Біг Білл 18:25

річ ти знущаєшся

Біг Білл 18:25

ти блять куди втік

Річі замружився, після чого надрукував відповідь тремтячими пальцями.

Річі 18:26

живіт схопило

Річі 18:26

вибач

«йобаний сором»

Біг Білл 18:27

у цю відмазку може повірити тільки мамка едді

Річі 18:27

до завтра білл

«я більше ніколи там не з’явлюся»

Річі втомлено сперся на стіну, притискаючи до себе рюкзак.

Наступного дня він прийшов на майданчик раніше, ніж Білл встиг йому написати.

- Ну і як р-розуміти т-твою вчорашню витівку? – Білл розминався, випроставши ноги і намагаючись дістати долонями до підлоги. На ньому були оранжеві шорти і майка.

- Я вже говорив, що у мене заболів живіт, - Річі вирішив стояти на своєму за будь-яку ціну. І зберігати спокій.

Білл виміряв його скептичним поглядом.

- І це ж-жодним ч-чином не п-пов’язано з т-тим, що ти піймав краш на Едді Каспбрака? – він підняв брову.

- Що? Ти про що взагалі говориш? – Річі опустив голову, уважніше вдивляючись в аркуш. Здається, це був вже четвертий малюнок Едді за два дні.

- Ой, т-тільки не т-треба робити із себе д-дурника. Ми не вчора п-познайомилися, я все ч-чудово бачу, Річі.

- І що ж ти бачиш? Що я вже два дні ходжу дивитися як ви кидаєте м’ячик в кільце? Я проводжу з тобою час, як ти і хотів.

- Так, але т-ти ніколи не цікавився людьми р-раніше, тож мені хочеться знати, що ж т-трапилося тепер, коли ти запитав мене про Едді?

Річі нічого було на це відповісти.

Денбро опустив голову. Було видно – він здався.

- Г-гаразд, я п-просто хотів допомогти, але якщо ти т-так б-боїшся сказати «привіт», знайомся з ним самостійно.

Річі зітхнув, ховаючи червоні щоки за своєю папкою.

- Я не цікавий таким як Едді.

Білл на секунду завмер.

- Що? Це яким? Д-давай, р-розкажи мені яким твоя фантазія намалювала собі Едді Каспбрака.

- Ну, він, - Річі зам’явся, намагаючись підібрати слово, - він занадто крутий для мене.

Білл пирснув.

- Ох, Річ, т-ти серйозно? Едді занадто крутий? Так, він гарно грає в баскетбол, але він занадто багато вийобується і в ньому стільки ж крутості, скільки в домашньому кошеняті.

Тозіер відірвався від малювання і недовірливо подивився на Білла.

За його спиною почулися голоси Майка та Едді. Вони неквапливо підходили до майданчика, говорячи про щось.

- Ти рано сьогодні, Біллі, - Майк помахав йому та Річі.

Едді окинув Тозіера поглядом і теж помахав, Річі невпевнено підняв руку, легко поворухнувши пальцями у відповідь.

- Ми починаємо? – Каспбрак зняв з себе лонгслів, залишившись в майці яскравого жовтого кольору. Окрім цього на ньому були рожеві шорти і жовті конверси, а на ногах високі шкарпетки з банановим принтом. Все разом це виглядало надто яскраво.

Білл коротко кивнув Річі і пішов на майданчик до хлопців. Едді стояв біля Майка і крутив в руках м’яч, а далі почав методично закидувати його в кільце. З десяти разів він влучив сім. Не те щоб Річі рахував.

Пейзаж, що його Тозіер так довго і болісно малював, був завершений вчасно. Це не було складно, просто Річі більше любив малювати людей, та і бензин впереміш із запахом олії довго не вивітрювався з кімнати. Він оцінюючим поглядом подивився на свою роботу.

«вийшло зовсім непогано», - Річі був задоволений, сподіваючись, що його мати теж буде. Меггі Тозіер святкує день народження завтра і вона вже люб’язно запросила всіх своїх родичів та друзів. Річі терпіти не міг, коли дім перетворювався на гуртожиток, навіть якщо це було лише на один вечір. Завтра його тітки налетять на нього, як купка стерв’ятників і всіх буде жах як цікавити його особисте життя, оцінки у випускному класі та плани на майбутнє. Від однієї думки про це хлопець скривився.

«цікаво, чи вийде втекти?», - він не був в цьому надто впевнений.

Біг Білл 16:17

ти там ще живий?

Річі 16:20

поки що так

Річі 16:20

стою біля дверей

Річі 16:20

зустрічаю гостей

Річі 16:20

сподіваюся що хтось випадково заїде дверима мені у скроню

Біг Білл 16:21

(((((((

Біг Білл 16:21

співчуваю

Біг Білл 16:22

я на майданчику якщо що

Біг Білл 16:22

едді про тебе запитував

Річі 16:23

ЩО ТИ СКАЗАВ?????

Річі 16:23

ЩО ВІН ЗАПИТУВАВ????????

Річі 16:24

БІЛЛ

Біг Білл 16:25

ахахаха

Біг Білл 16:25

та не кричи ти так

Біг Білл 16:25

він спитав де мій загадковий друг художник

Біг Білл 16:25

і чому він не підходить знайомитися

Річі 16:26

………………………….ТИ СЕРЙОЗНО?

Біг Білл 16:26

боже річі звичайно ні

 

Біг Білл 16:26

він просто спитав де мій друг

Біг Білл 16:27

тому приходь

Біг Білл 16:27

ми на тебе чекаємо

Річі 16:28

це ніхуя не смішно я ледь не помер

Біг Білл 16:28

ти ж ніби цього хотів

Річі 16:28

завали

Річі сховав телефон в кишеню, коли в двері знову постукали, і впустив в дім чергову мамину подругу. Він просто гадки не мав, як зможе піти, але цього вечора удача посміхнулася йому. Приблизно через годину всі, враховуючи його матір, добряче накидалися і співали пісні на кухні, тож нікому не було ніякого діла до Річі. Він піднявся до своєї кімнати, взяв рюкзак і акуратно виліз через вікно, все таки не ризикуючи виходити через парадні двері.

- П-привіт, Річ! – Білл аж засяяв, коли побачив Річі біля майданчика. – Радий, що ти п-прийшов, у нас як раз тайм-аут.

Тозіер розташувався на улюбленій лавочці і розстібнув рюкзак, як завжди дістаючи аркуші та олівці.

- Я хочу намалювати портрет Едді.

- Ти цього д-досі не зробив? – Білл зобразив здивування, за що Річі штовхнув його ліктем у бік. – Ау, не б-бийся, - він ображено потер забите місце.

- Я хочу намалювати такий портрет, який мені сподобається.

- Ну з-звісно, Едді ж все одно його не п-побачить. Намалюєш для себе, щоб дрочити потім, як к-кріповий маніяк.

- Заткнися, Білл. Здається, тебе кличе Майк, - Річі кивнув в сторону Хенлона, який махав руками.

Денбро повернувся до гри, а Тозіер - до роботи. Він дивився на Едді в русі і намагався зобразити на папері той ракурс, що подобався йому найбільше. Сьогодні Каспбрак був без пов’язки і це робило його обличчя ще симпатичнішим. Річі не міг відвести погляд від його губ і великих карих очей. Тозіер оцінив бриджі, які Едді вдягнув замість звичайних шортів, і чорні конверси. На Каспбраку була та ж футболка Ліпа, в якій Річі побачив його вперше. Зухвалий образ в комплекті з наймилішим обличчям на світі. Тозіер почервонів.

Коли він закінчив і відсторонив від себе малюнок, щоб цілісно його оцінити, Річі здалося – це буквально найкраще, що він коли-небудь малював.

«едді має побачити, який він неймовірний, навіть якщо він і так про це знає».

В решті решт, Річі приходив на майданчик вже тиждень. Він прикривався тим, що дивиться на гру Білла, постійно сідав на одну й ту ж лавочку, з якої був найкращий огляд, і декілька годин поспіль малював. За весь цей час вони з Едді жодного разу не заговорили. Спочатку Річі думав, що, можливо, Каспбрак сам вирішить познайомитися з ним, але він цього не робив, однак, судячи зі слів Білла, про нього питав. Річі час було зробити щось. Тозіер не зрозумів, як наважився на це, але він ще раз оглянув аркуш, а далі почав згортати його навпіл.

Гра завершилася. Едді встав біля кільця, набиваючи м’яч, поки Білл та Майк забирали свої речі.

Річі зігнув краї аркуша, роблячи з нього крила.

Едді віддав Майку м’яч, вимкнув музику і від’єднався від колонки.

Річі вирівняв літачок, що вийшов, і одним рухом запустив його на майданчик. Легкий аркуш приземлився прямо на рюкзак Каспбрака.

Тозіер швидко зібрався, встав з лавочки й закрокував у напрямку дому, не чекаючи Білла.

Едді підійшов до рюкзаку і здивовано завмер, побачивши паперовий літачок, що на ньому лежав.

- Що т-там у т-тебе, Едді?

- Ще не знаю, - Каспбрак обережно підняв аркуш і розвернув його. – Вау, - Едді захоплено видихнув. Він підняв голову, сподіваючись відшукати очима художника в гавайській сорочці, але лавочка, де завжди сидів красивий кучерявий хлопець, була порожньою.

Білл зазирнув через плече Едді і тихо присвиснув.

Біг Білл 18:36

красивий жест

Біг Білл 18:36

чого це ти раптом

Біг Білл 18:36

?

Річі 18:36

ой та годі

Річі 18:37

я знову вчинив як боягуз

Річі 18:37

і знову втік

Річі 18:37

не знаю мені набридло просто дивитися на нього

Біг Білл 18:38

похвально

Річі 18:38

годі знущатися

Біг Білл 18:38

я взагалі-то серйозно

Біг Білл 18:39

ти ж прийдеш завтра

Біг Білл 18:39

???

Річі 18:40

не знаю

Біг Білл 18:40

вже немає сенсу тікати

Біг Білл 18:40

ти зробив все що зміг

Однак Річі так не думав. Він відклав телефон на тумбочку біля ліжка і зарився обличчям у подушку.

Білл Денбро так барабанив у двері, що Річі підстрибнув і впустив на підлогу щойно приготовлений сендвіч.

- ЙОБАНИЙ ІСУС, НАМ ЩО, ОГОЛОСИЛИ ВІЙНУ? – Тозіер схопився зі стільця і різко відчинив нещасні двері. – Якого хуя сталося, Білл?

- П-просто мій кращий д-друг не відповідає на мої п-повідомлення і не б-бере слухавку цілий д-день, т-тож я вирішив п-перевірити, чи досі він живий, - Денбро виглядав роздратованим не менше, ніж Річі.

- Я був зайнятий.

- Не сумніваюся, Річ, - сухо відповів Білл. – Хоча т-ти і величезна дупа, я все ж таки скажу т-тобі, що т-твій коханий Едді Каспбрак за декілька днів їде в с-спортивний т-табір на тиждень, тож у т-тебе лишився останній шанс п-познайомитися з ним до від’їзду.

- Чому я не зможу зробити це потім?

- Тому що п-потім твій милий жест вже б-буде не актуальним.

Тозіер здригнувся.

«дідько»

- Ви сьогодні граєте?

- Як і к-кожного дня до цього, якщо т-тобі цікаво.

- Ніколи не думав, що ти такий отруйний.

- Ніколи не д-думав, що ти б-будеш відсиджуватися вдома, як у б-бункері.

- Я був зайнятий.

- Це я вже ч-чув.

Річі схопив з підлоги рюкзак і вийшов за двері.

- Ти йдеш?

Білл вийшов за ним.

На майданчику цього разу не було нікого, окрім Майка та Едді. Коли Річі та Білл підійшли ближче, хлопці їм помахали. Денбро кинув у Річі знищуючий погляд і жестикулював Майку, щоб той передав йому м’яч.

З колонки заграв Eminem – I’m Not Afraid, яку Едді часто вмикав. Річі подумав, що це, напевно, його улюблена пісня.

Каспбрак дивився на Тозіера крізь сітку забору, тримаючи в руках складений вдвічі малюнок, а далі зробив крок йому на зустріч.

Річі відчув, як по тілу пробігли мурашки, шия стала дуже гарячою, а руки холодними, він спітнів. Едді йшов просто до нього і Річі не міг повірити, що це дійсно відбувається. Каспбрак зупинився за кілька кроків від Тозіера.

- Привіт, мене звати Едді, - він протягнув йому руку для рукостискання.

- Я можу звати тебе Едсом? – Річі широко посміхнувся.