Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
– Тож, Драко, до якого факультету ти хочеш потрапити? – запитав Гаррі, дивлячись у темряву за вікном. Вони все ще їхали потягом, але вже переодягнулися в мантії, оскільки наближалася зупинка Гоґвортсу.
– До Слизерину, звичайно, усі Мелфої там навчалися, – гордо мовив блондин, дивлячись на Поттера. – А ти? Думав про те, до якого факультету хотів би потрапити?
Звичайно, завдяки Драко та Северусу, Гаррі знав основне про кожен факультет та те, що вони із себе представляють. Гафелпафці цінували наполегливу працю, самовідданість, терпіння, відданість. Гафелпаф вважався найкращим із факультетів. Здавалося, усі ладнали з гафелпафцями, але їх завжди сприймали як страшних котів, і виникла загальновідома приказка: “Ти принаймні не Гафелпаф”. Ґрифіндорці цінували відчуття мужності, лицарства та рішучості, тому їх вважали дуже запальними. При цьому вони завжди допомагали всім чим могли так ще й із відчайдушною відданістю, ніколи не йшли проти свого слова. Рейвенкловці цінують кмітливість, мудрість; здавалося, вони завжди повинні мати книгу в руках у будь-який момент. Їх вважали всезнайками, а іноді занадто кмітливими, для власного блага. І останніми, не менш важливими, були слизеринці, які цінували хитрість, винахідливість та амбіційність, вони всіма способами допомагати товаришам по факультету задля досягнення чого завгодно, але через це їх сприймали як темний факультет, який не боїться розчавити будь-кого, хто стане на їхньому шляху.
– Ну, я не зовсім впевнений, не думаю, що створений для Ґрифіндору, хоча й маю сміливість, але мені бракує всього іншого, не вистачає сили голосу, щоб виступати проти когось. Гафелпаф – просто не варіант, я ні в якому разі не потраплю до цього факультету. Щодо Рейвенкло, я ціную знання так само, як і вони, але не настільки жадаю їх. Лишається Слизерин. У мене є амбіції, бажання, і я прагну їх задовольнити, але не впевнений, чи достатньо хитрий, щоб стати частиною факультету, – чесно відповів Гаррі. Він думав про факультети відтоді, як дізнався про них, намагаючись визначити, до якого потрапить, але ніколи не бачив себе в жодному з них.
Драко обмірковував щойно сказане. Здавалося, Поттер багато про це думав. Цілком можливо, що він опиниться у Рейвенклові, але, як сказав Гаррі, його не можна помістити до Гафелпафу, він через багато що пройшов; принаймні кілька моментів, про які знає блондини. Мелфой хотів, щоб його друг потрапив до Слизерину, але це також проста надія. Він не хотів розлучатися з ним, оскільки між ними вже був невидимий зв’язок, але хлопчик мав мужність, якою не можна було керувати, як і можливістю його вступу на Ґрифіндор.
– Гаррі, ти справді висловлюєш слушну думку щодо цієї дискусії, мабуть, нам залишається лише чекати, – сказав Драко, бажаючи дізнатися, на якому факультеті буде вчитися його друг.
Розмова закінчилася, коли двері раптом відчинилися, і всередину зайшла дівчинка в мантії з кучерявим волоссям, а позаду стояв хлопчик, який явно був чимось засмучений.
– Вибачте, що перебиваю, хлопці, але мені цікаво, чи не бачили ви жабу, Невіл загубив свою, – сказала дівчинка, вказуючи на компаньйона, Невіла.
– Ні, вибачте, – відповів Гаррі, дивлячись на страждальця; було прикро, що він уже щось загубив ще до початку навчання.
Дівчинка зітхнула й хотіла вже йти, але, наполовину вийшовши, широко розплющила очі.
– Пробач за грубість, але ти випадково не Гаррі Поттер?
Очі Невіла розширилися від шоку.
– Г-Гаррі П-Поттер?
Гаррі не зміг стримати зітхання, яке зірвалося з губ, він так втомився від уваги, яку отримував, і не міг дочекатися, коли люди заспокояться.
– Так, це я, – коротко відповів. – Але, будь ласка, не робіть із цього галасу, я Гаррі, просто Гаррі.
Драко всміхнувся, знаючи, що його друг втомлюється від такої уваги, але було цікаво, чому ж. Якби Мелфой був на його місці, то насолоджувався б кожною секундою, але, знову ж таки, він не ріс як привид, як це описував сам Гаррі.
Дівчинка кивнула:
– Звичайно, приємно познайомитися. Я прочитала все, що могла, про тебе й перемогу над Сам-Знаєш-Ким. Ох, де мої манери? Мене звати Герміона Ґрейнджер, – сказала дівчинка, посміхаючись до Гаррі й Драко. – А це Невіл Лонґботом. Будь ласка, якщо побачите жабу без господаря, віддайте її Невілу або мені. Дякую, – перш ніж хлопці встигли відповісти, Герміона та Невіл розвернулися та вийшли з вагону.
– Ця дівчина буде в Рейвенкло, це точно, – сказав Мелфой, Гаррі кивнув на знак згоди; їхня розмова знову припинилась, але обом було комфортно.
* * *
Потяг зупинився на платформі, і всі студенти вийшли. Першокурсники зупинялися кожні кілька кроків, з благоговінням дивлячись на все, навіть на найбуденніші речі.
– Першокурсники! Першокурсники сюди! – Поттер витріщився на велетня, він не міг не посміхнутися йому. Хоча й недовго спілкувався з Геґрідом у Ґрінґотсі, той здавався приємною людиною.
– Хто це? – пробурмотів Драко до Гаррі, зрозумівши, що друг його знає.
– Усе, що мені відомо – його звати Геґрід, я познайомився з ним у Ґрінґотсі.
– Нумо, першокурсники, за мною! – гукнув Геґрід, звертаючи на брудну вузьку стежину. Першокурсники, намагаючись не відставати, ковзали й спотикалися, Гаррі й Драко чіплялися один за одного, щоб не впасти в багнюку. Вони прийшли до глибокого чорнильно-чорного озера, зірки відбивалися на воді, і час від часу чулися брижі; човни стояли вздовж берега, чекаючи, доки студенти не всядуться.
– Ви вперше побачите Гоґвортс саме звідси, – сказав Геґрід, показуючи на величезний замок, що стоїть на вершині гори, коли натовп наближався до берега.
– Не більше чотирьох у човні! – крикнув він, тож першокурсники залазили до човнів, по чотири в кожен. Драко й Гаррі сіли в човник разом із Невілом та Герміоною. Дівчинка всю дорогу розповідала про те, настільки вона була вражена щодо замку й усього, що прочитала в книзі “Гоґвортс: історія” . Драко лиш глянув на Гаррі й промовив губами: “Рейвенкло”, Ґрейнджер просто торохкотіла собі, чарнявий лише пирхнув і похитав головою.
Вони підпливли ближче до замку, який був об’єктом для полювання, здалеку він був великим, тож зблизька здавався просто величезним. Човни пришвартувалися до іншого берега, і там на них чекала одинока жаба.
– Треворе! – крикнув Невіл, вилазячи з човна на берег, хапаючи жабу й усміхаючись. – Дякувати Мерліну, я знайшов тебе, бабуся розлютилася б, якби я загубив тебе, – говорив Лонґботом до жаби. Усі витріщилися на нього, хлопець помітив ці погляди й почервонів, перш ніж повернутися до групи.
– Гаразд, першокурсники, за мною! – сказав велетень, ведучи їх до замку. Деяким перехоплювало подих від приголомшливого видовища. Величезні дубові двері прямісінько біля входу в замок самі по собі були видовищем, зберігаючи століття таємниць, які чекали свого розкриття. Вони відчинилися й відкрили високу чорноволосу відьму зі смарагдовими очима, майже такими, як у Гаррі. Він усміхнувся знайомій відьмі, яку кілька тижнів тому зустрів у будинку Северуса, і спостерігав, як другокурсники зіщулюються під її пильним поглядом, коли вона проходила повз.
– Це першокурсники, а це професорка Макґонеґел, – сказав Геґрід, знайомлячи її з учнями.
Професорка перевела погляд на велетня, деякі першокурсники видихнули.
– Дякую, Геґріде, я заберу їх.
Велетень пішов, залишивши дітей, щоб зайняти своє місце у Великій залі, куди незабаром прибудуть і вони.
Жінка провела першокурсників угору багатьма сходинками й спинилася перед подвійними дверима.
– Спочатку я хочу привітати вас усіх у Гоґвортсі. Незабаром розпочнеться семестровий бенкет, але перед тим, як ви займете свої місця у Великій залі, вас розподілять на факультети. Сортування – це дуже важлива частина церемонії, тому що поки ви тут, ваш факультет буде чимось на кшталт родини в Гоґвортсі. Ви будете навчатися разом із рештою факультету, спатимите в гуртожитку факультету й проводитимете вільний час у вашій спільній кімнаті, – Макґонеґел озирнулася на студентів, перш ніж продовжити: – Чотири факультети: Ґрифіндор, Гафелпаф, Рейвенкло та Слизерин. Кожен факультет має свою благородну історію. І в кожному з них були видатні відьми та чарівники. Поки перебуваєте тут, ваші здобутки приноситимуть очки, за будь-яке порушення правил ви втрачатимете їх. Наприкінці року факультет із найбільшою кількістю очок нагороджується кубком Факультетів, що є великою честю. Сподіваюся, кожен із вас віддасть належне тому, який факультет стане вашим, – Гаррі всміхнувся жінці, вражений усім, що вона сказала, йому було цікаво, скільки разів вона виголошувала цю промову за роки викладання в Гоґвортсі.
– Церемонія сортування невдовзі розпочнеться, пропоную вам вирівнятись, – сказала вона, оглядаючи першачків, сподіваючись, що вони зрозуміють підказку. Тоді вона розвернулася й залишила їх, щоб вони чекали прекрасної миті, коли дізнаються свої факультети.
– Скажи, Драко, як вони з’ясовують на який факультет тобі потрібно? – це непокоїло Гаррі відтоді, як він зрозумів, що їх розділять на факультети, але як це відбудеться? Чи професори дивитимуться на тебе й вирішуватимуть, до якого факультету ти належиш?
Мелфой закотив очі:
– Не можу повірити, що ти знаєш про факультети, але не знаєш, як на них розподіляють. За словами батьків, а також книгою “Гоґвортс: історія” , яку ти мав прочитати, є капелюх, який вирішить, у який факультет ти потрапиш, – пояснив він, а Поттер почервонів, знаючи, що справді варто прочитати книгу. Саме тоді, коли Гаррі мав відповісти на цю шпильку, крики позаду змусили їх обернутися й глянути, що там відбувається. Раптово з’явилося близько двадцяти привидів, які дивилися на першокурсників із великою цікавістю. Вони розмовляли між собою та з іншими студентами щодо факультетів, бажаючи, щоб вони потрапили до бажаних. Гаррі всміхнувся тому хвилюванню, яке, здавалося, ніколи не згасало в чарівному світі, коли він уже втрачав надію на все, що світ йому пропонував; це познайомило його з новим життям, на яке він дивився з великим хвилюванням і широко розплющеними очима перед новими пригодами, які чекають попереду.
Макґонеґел знову з’явилася:
– Церемонія сортування ось-ось розпочнеться. Будь ласка, вишикуйтеся й ідіть за мною.
Гаррі стояв позаду Драко, хвилювання бриніло його тілом, очі хотіли охопити якомога більше, коли двері відчинялися, відкриваючи Велику залу. Хлопець ніколи не міг уявити такого місця, тут було стільки величі, що він майже не хотів іти звідси. Двері відкрили зал із чотирма великими столами, заповненими схвильованими студентами, які з чималою цікавістю дивилися на першокурсників, бурмочучи щось про те, до яких факультетів ті потраплять. Поттер підняв очі й побачив свічки, що літали під стелею, і нічне небо вгорі.
– Це все зачароване, Гаррі, ще раз прочитай “Гоґвортс: історія” , – сказав Драко, відчувши запитання друга, коли почув зітхання за спиною.
Усі першокурсники розташувалися навколо головного столу, де Макґонеґел поставила табуретку разом із грубим на вигляд капелюхом. Гаррі витріщився на нього, розмірковуючи, як він розподілить їх на факультети. Саме тоді капелюх поворухнувся, біля його полів з’явилася тріщина, що завела пісню:
Ти не дивись, що я страшний –
зрадлива зовнішність моя,
я з’їм себе, якщо знайдеш
когось мудрішого, ніж я.
Нехай твій капелюх новий,
нехай він сяє і блищить,
Я – Сортувальний капелюх,
я знаю всі твої думки,
вдягай мене до самих вух, –
скажу, куди належиш ти.
Це може бути Ґрифіндор,
живуть відважні учні там,
сміливі, горді, як орли,
вони приносять славу нам.
Чи, може, долею тобі
судився чемний Гафелпаф.
Чесноти й шляхетність там
завжди в думках і на вустах.
Старенький добрий Рейвенкло
дарує щедрі всім знання.
Хто мудрість цінить, той знайде
там шану, честь і визнання.
Або, можливо, в Слизерин
сьогодні ще потрапиш ти,
чого лише не зроблять там
задля досягнення мети!
Тож надягай мене! Не бійсь!
В надійних ти руках (хоч рук
ніколи я й не мав), та все ж
я – хитромудрий капелюх. *
* пісенька взята з книжки “Гаррі Поттер та філософський камінь”. (прим. пер.)
Уся зала мовчала до кінця пісні, перш ніж зааплодувати та засвистіти. Капелюх вклонився кожному зі столів, ніби знаючи, наскільки був неперевершеним, перш ніж замовкнути.
Коли капелюх замовк, професорка Макґонеґел ступила вперед, тримаючи в руках довгий згорток пергаменту.
– Тепер, коли я називатиму ваше ім’я, ви одягатимете капелюх і сідатимите на табуретку, щоб вас відправили до вашого факультету, – промовила перед тим, як розгорнути чималий сувій і почала називати імена: – Еббот Ганна!
Дівчинка підійшла й сіла, мала вона трошки хворобливий вигляд, навіть напружилася, коли їй на голову одягли капелюх.
– ГАФЕЛПАФ! – раптом прокричав капелюх, з-за столу пролунав оглушливий рев. Більшість імен, які називали, належали до інших факультетів.
Герміона здивувала Гаррі й Драко тим, що її та Невіла розподілили до Ґрифіндору. Хлопці були раді за них і подумки домовилися, що залишаться з ними друзями, і з близнюками, звичайно.
– Мелфой Драко! – Поттер усміхнувся своєму другові, який гордо прямував до капелюха. Він навіть повністю не опустився на голову, коли прокричав:
– СЛИЗЕРИН! – Мелфой усміхнувся чорнявому, перш ніж сісти за стіл факультету, потиснувши руки кільком старшокурсникам, які привітали його.
Імена лунали одне за одним, різні учні різних факультетів, і нарешті:
– Гаррі Поттер?
– Той самий Гаррі Поттер?
– Де він?
Гаррі зробив крок уперед до табуретки, оскільки був найнижчим, його майже не було видно, доки він не сів на стілець. Йому на голову вдягли капелюха, і той ожив. Поттер дивився на присутніх, нервуючи через блиск в очах і голос у голові, що змусив підскочити. Цей голос не був схожим на голос Леві, він проникав у думки й спогади.
– Гмм, – прошепотів голос, усе глибше проникаючи у свідомість. – Складна ви людина, містере Поттер, у вас цікаві думки. Так, є багато мужності й жаги проявити себе, але ще бачу жагу до знань, так. Ох, що це, змій у вашому розумі дуже цікавий. Питання ось у чому: куди ж вас відправити? – шепотів у думках капелюх, думаючи про кращий факультет. – Я вважаю, цей факультет буде найкращим для вас, щоб проявити весь потенціал, який ви сховали тут, – капелюх заговорив востаннє перед тим, як розріз відкрився, і пролунало: – СЛИЗЕРИН!
Усі замовкли, шоковано дивлячись на хлопчика, який зве себе Гаррі Поттером, деякі думали, що це був жарт, і що він не є справжнім Гаррі Поттером; інші перебували в стані шоку й заперечували, що рятівника чарівного світу помістили до темного факультету. Першим факультетом, який оговтався, був Слизерин, дехто супився, побачивши напівкровку на своєму факультеті, а дехто радів. Гаррі просто підійшов і сів біля Драко, чекаючи, поки закінчиться розподіл.
Поттер подивився на головний стіл і побачив, як Северус виголошує невеличкий тост, а директор вражено дивився, здавалося, не вірячи в те, що почув. Був ще один викладач, якого Гаррі не знав. Дивлячись на нього, по спині йшли дрижаки від темряви, яка, здавалося, була в ньому, і, коли хлопчик на нього глянув, шрам почав палати. Він приховував біль, як міг, але, звичайно, кілька пар очей помітили його вираз обличчя.
Решту студентів розподілили, і директор підвівся:
– Ласкаво просимо! – почав він – Ласкаво просимо на новий навчальний рік у Гоґвортсі! Перш ніж ми почнемо наш бенкет, я хотів би сказати кілька слів. І ось вони: Бовдур! Булька! Кулька! Круть! – його очі зблиснули. – Дякую!
Мало хто аплодував, хтось сміявся, Гаррі не був упевнений, чи сміятися, чи хвилюватися за директора.
– Він трохи не при собі? – пробурмотів Поттер до Драко, але одна дівчинка їх почула; вона всміхнулася першокурсникам.
– Він може здатися божевільним, але він дуже розумна людина, – сказала вона. – Ласкаво просимо, містере Поттер, містере Мелфою до факультету зміїв. Я ваша староста Джемма Фарлі, а замісник – Джейк Флінтон, будь ласка, якщо у вас виникнуть проблеми, звертайтеся до нас, ми постараємося по можливості допомогти, а поки насолоджуйтеся бенкетом, – усміхнулася вона, коли хлопці повернули голови до столу, який наповнився їжею за ті кілька хвилин, що вони відволіклися. Очі Гаррі розширилися, ще ніколи в житті він не бачив стільки їжі в одному місці; він їв, поки в його шлунку було місце.
Після бенкету старости ведуть їх у підземелля, де знаходиться гуртожиток Слизерину.
– Першокурсники, ваші кімнати там, – сказала Джемма, вказуючи на двоє дверей, – спальні хлопців ліворуч, дівчат – праворуч. Будь ласка, зверніть увагу, що пароль змінюється кожні два тижні та з’являтиметься на дошці оголошень. Перевірте пароль перед тим, як вийти, тому що ви можете довго чекати, доки вас впустять. І, будь ласка, зачекайте, поки прийде декан факультету й скаже кілька слів, – промовила вона, сідаючи на один із шкіряних диванів, аби перепочити.
Гаррі здивувався, коли з’явився Северус:
– Ласкаво просимо до факультету Салазара Слизерина, я професор Снейп, ваш декан, а також викладач зіллєваріння, поки ви навчаєтесь тут. Я очікую найкращої поведінки від моїх зміїв і не чекаю від них проблем. Під цим я маю на увазі, що очікую, що ви ставитиметеся одне до одного як до сім’ї та будете готові допомогти, коли це буде необхідно. Мої двері відчинені, якщо у вас виникнуть проблеми у школі чи поза нею, але, якщо не хочете йти по допомогу до мене, будь ласка, зверніться до старост. Зараз я залишу вас облаштовуватись і чекатиму вас уранці за сніданком.
З цими словами Снейп розвернувся й вийшов із вітальні, його мантія підлетіла, коли він крокував геть. Першокурсники були трохи налякані, за винятком Драко та Гаррі, які знали, який Северус насправді. Усі швидко розійшлися по спальнях. Їхні речі стояли біля ліжок. Поттер усміхнувся, коли побачив, що Нейт уже згорнулася калачиком на ліжку й міцно спала. Хлопець швидко перевдягнувся й приєднався до неї, затягуючи її під ковдру, аби обійняти. Він не міг дочекатися початку занять, а сподівання знайти нових друзів полонили розум аж поки він не полинув до країни сноведінь.