Мізалекордія
Аніме
12+
Слеш
Максі
Запитуйте дозволу
  • Забороняю перекладати роботу російською
  • Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
Немає схованих позначок
ср, 10/12/2022 - 13:55
сб, 07/01/2023 - 22:17
985 хвилин, 0 секунд
3
1
1
Навіґація

Він би знову писав, рядок за рядком, сторінка за сторінкою. Він перечитував би все і тонув у словах і в собі, і це могло б продовжуватись дуже довго. І блокнот досі з ним, позбутися його сил не вистачає, а це говорить про те, що все може повернутися. Це лякає. Це відштовхує від самого себе. Це злить. І виходу він не бачить.

Передмова

Якби хтось рік тому сказав мені, що зараз я буду сидіти перед університетом і широко посміхатися через те, який я щасливий — я б істерично розсміявся цій людині в обличчя. Якби хтось рік тому сказав мені, що мої проблеми надумані та несуттєві — я б повірив.

Розділ 6 Акт третій

Маленька, маленька рибка
Тут вода мілка і липка
Опустили вудки на твої грудки
Твої ніжні поплавці у чиїсь міцній руці
Маленька, маленька
Ти тепер земелька
На твоїй гладкій лусці виростають острівці

Розділ 11 Той, що біжить думками

Там, на вершку, біля твого гнізда
Виростуть скоро нові міста
Вулиці твоїх думок — мощений брук
Якби ж то не земне тяжіння
В руці птах, а не це каміння
Якби ж то не тут, не на цій мілині

Теґи: #Еремін
    Вподобайка
    13
    Ставлення автора до критики

    Відгуки

    кохані

    поки прочитали тільки передмову та перший розділ, тому напишу ще відгук коли прочитаю інші розділи пізніше:) 

    ваша передмова дуже сподобалась, вона інгтригує і прямо змушує читати далі, а під час першого розділу через передмову переслідує відчуття що тут щось не чисто і не може бути все так просто, тому я ТОЧНО дочитаю далі, хоч і за Атаку Титанів сильно не шарю. також хочу відмітити і подякувати, що написано грамотно і правильно оформлені діалоги (а не як буває з «-» чи ще якось) бо то одразу якось… показує, що вам можна довіряти, не знаю, хаха, перша думка:))  коротше, мені сподобалось, думаю, ввечері дочитаю наявні розділи і буду чекати наступних

    мокряков

    в мене пунктик на стиль - тому що ще я можу тобі написати? те, як змінюється стиль від розділу до розділу (ну по тим, що я прослухав на просторах) - оце справжня люмінесценція. робота починає сяяти не одразу - перші розділи насправді це те, що до світла, а далі - вони стають все вайбовіше і вайбовіше, дуже яскраво забарвлені оцим студентським життям. то зрозуміло, що дійсно світлі та яскраві роки (миті) в житті людей. підкреслюється не тільки фактом того, що описується, а й добором лексики: оці всі «вікна», «планшетки», «пари», «радіомікрофон»(яких мало і який тре дати ректору) - то ж моментально переносить тебе туди, в актову залу і студентські роки. як на мене ці слова справді мають те світло, але його треб пробудити, що і відбувається. люмінесценція в «Люмінесценції». і цікаво, як почне сяяти далі) 

    прослідковуються і ті риси, які спільні для розділів: це введеня тексту повідомлень з мессенджеру, це інтертекстуальність через образи музики (конкретних пісень), які фігурують у тексті та стримані, але яскраві описи тілесності (як-то почуття голоду). з другим і третім класно погратись, розкриваючи, розгортаючи його у себе в голові)

    чекаю ще просторів! heart