Ланцюги Безодні

   Після довгої подорожі Інадзумою й згодом Сумеру, повернення в мирний Мондштадт був ковтком свіжого повітря. Тут не треба було постійно чекати на напад від усіх кому тільки не лінь, тут не було агентів фатуї чи кайраґі, тільки старі добрі гілічурли та слимаки.

Джин сиділа у своєму кабінеті та підписувала важливі документи. Після прочитання чергового прохання від громадян їй до рук потрапив дивний лист, який викликав у неї невелике занепокоєння та недовіру. Їй було важко повірити, що щось подібне могло статися з почесним лицарем Західний вітрів.

У соборі Барбатоса зібралася велика кількість людей, які намагалися дійти загального розв’язання проблеми. Багато хто скептично ставився до вказівок у записці, тому, що у них не було причин вірити всьому, що там написано. Вони не знали, хто її написав.

Коли Сянлін потрапила в підсвідомість Люмін, вона очікувала побачити її мрії, страхи чи надії. Але ні, дівчина опинилася у звичайній кімнаті, в якій було багато кухонних плит, за якими стояли дівчата на вигляд років 16, серед яких вона побачила знайому блондинку.