Зарано Оксанці ще вінки пускати, та хто ж засудить? Коли червонії маки ловлять потрібні руки, а карі очі виблискують якось по-особливому, вміщаючи у собі весь небесний небосхил.
Не відпустить їх Оксана, не віддасть у чарівну Купалову ніч свого Іванка. Ані мавкам лісовим, ані русалкам річковим.
Вечірня прохолода нарешті перемагала спеку, накриваючи рожево-ліловим землю до самого небокраю. Усім дихалося легше, і людям, і травам. Густі, духмяні та терпкі запахи, що пригнічувалися вдень пекучим сонцем, тепер немов ожили та полилися хвилями, насичуючи вечірнє, вже майже прохолодне повітря.
Відгуки