sandbranco
Аніме
16+
Джен
Максі
Запитуйте дозволу

Присвячую всім, хто жадав пізнати альтернативну історію людини, що ніколи не здається. Та всім, хто вірив і вірить у мене як авторку.

дозволяю використовувати дану роботу для натхнення та розміщувати покликання в полі "Фанфіки за мотивами фанфіків"
вт, 07/12/2022 - 17:42
нд, 05/28/2023 - 18:37
1178 хвилин, 51 секунда
11
Читачі ще не додали роботу у збірки
Навіґація

Історія про силу. Історія про боротьбу. Історія про дружбу. Історія про кохання. Історія про зв’язки.
Наруто Узумакі — прекрасна дівчина. Які це матиме наслідки? На скільки змінилися б її рішення? Як виглядала б ця історія? Пропоную дізнатися і познайомитися з оповіддю про хоробру Наруто Узумакі. 

 

P. S. Писатися буде за каноном, проте матиме декілька змін. Тут ви побачите, що ті, хто померли живі, але не все так просто. Розв’язання деяких проблем цього Всесвіту обіцяє бути дещо неординарним, а сцени оригінальними. Я здебільшого імпровізую пишучи роботу, тому не дивуйтеся можливим змінам тексту. Доки статус роботи «В процесі», доки текст може піддаватися змінам. 

P.S. P.S. Я хочу переписати історію від початку до кінця, тому тут буде багато тексту. Моя мета розкрити якомога більше персонажів та написати історію Наруто від початку до кінця. 

Четвертий

Сім’я — це міцні тенети й зовсім не важливо, що вони можуть бути закладені не на крові.

— Хокаґе-сама!

Молодий хлопець увірвався до напівосвітленого кабінету, де за столом, біля вікна сидів сивочолий чоловік.

Сьомий

«Хто збереже одне життя, це рівноцінно врятувати весь світ; хто знищить одне життя — це все одно, що він знищив весь світ».

Еріх Фромм, Мистецтво любові.

— Наруто! — крик було чутно у всьому селищі.

Він надто великий та не поміщається:D 

 

 

Теґи: #Жива Рін
    Примітки
    Шукаю бету! Я досить грамотна людина і сама час від часу займаюся редагуванням робіт. Хоч і можу відредагувати сама, іноді й мені потрібно аби мій текст відредагував ще хтось. Додаткова вичитка ніколи не буде зайвою. Пропоную вільний графік. Тобто мені все одно, коли та за який час ви прочитаєте та виправите помилки (головне, щоб не до Нового року). Планування та слідування плану — це не про мене. Також у вас буде можливість читати продовження першими. Я добре ставлюся до критики та досить дружня людина. Ми можемо стати не тільки людьми, що читають та редагують текст, а й друзями. Чому б ні.
    Вподобайка
    3
    Поскаржитись
    Ставлення автора до критики
    Позитивне

    Відгуки

    corpus_caeleste

    Доброго вечора!! Вибачте, я не розібралася, як залишати коментарі під окремі глави, а не до усього фанфіку, тому буду просто писати тут та зазначати, до якої глави відноситься відгук :“)

     

    Щодо вступу хочу сказати, що він вийшов дуже філософським, затягував подумати про вічне та неминуче, про сенс життя та його короткий час.

     

    А ось щодо першої глави… Ух, це було тяжко. Життя маленької Наруто справді майже довело мене до сліз. Одразу було питання: якого біса вони лізуть до маленької дівчинки, якою зробили джинчурікі проти власності волі? Хоча це питання переслідувало мене й при перегляді оригінальної історії. Дуже співчуваю малій та не розумію, як взагалі можливо не збожеволіти в таких умовах. Момент з попаданням у підсвідомість був несподіваним, як й те, що Курама так легко її прийняв. Можливо він справді винайшов в ній споріднену душу, яка його розуміє? А те, що він сказав щоб вона не зривала печатку, бо помре? Це дуже цікаво, адже йому була б тільки на користь її смерть. Він щось задумав? °-° Але її відповідь, що нічого страшного, якщо вона помере, адже все селище цього прагне - мені просто розбила серце. До якого стану треба довести маленьку чотирьох річну дитину, щоб вона так про себе говорила та абсолютно не цінувала своє життя? Продовжувала читати і ще більше хотілося заплакати. Це якийсь окремий вид болю, коли ти страждаєш, а всі навколо веселяться :( Дуже добре, що Рін та Какаші вчасно знайшли її. Сподіваюся Рін зможе витащити її з того світу, а потім вони на пару з Какаші будуть гризти глотки усім, хто хоч косо на неї подивитися :“) ех, мрії, мрії… Це було неймовірно цікаво, початок залишає питання, саспенс присутній, інтріжка та бажання читати далі також.

    Дуже дякую!!

    Поскаржитись

    sandbranco

    Я взагалі не очікувала на будь-які коментарі, тому побачивши такі під своєю роботою навіть перезавантажила сторінку, бо одразу й не повірила:D Тому все добре, я рада будь-яким та у будь-якому порядку чи оформленні! 

    Люди іноді дуже дурні. При перегляді оригінальної історії і я не розуміла як вони не бояться, що Наруто перестане стримувати Дев’ятихвостого й історія руйнації селища повториться. Можливо справа в характері головного героя. Бо Наруто, для мене, сонечко, яке світить яскраво та завжди буде гріти. Але все ж і тоді, у всіх бідах будуть  винити не себе, а К’юбі, бо це ж не вони довели його до того, а так воно само, бо він от такий злий. 

    У кожного свої мотиви дій і в Курами теж:) Він сам по собі дуже цікавий персонаж, сподіваюся я зможу передати його таким, яким власне я того й бачу. А щодо його дій, то…Оскільки ми тут удвох, то я ж можу сказати? Вся справа в самій печатці, вся річ у тому як, коли, ким і чому вона була створена. 

    Але її відповідь, що нічого страшного, якщо вона помре, адже все цього селище прагне - мені просто розбила серце.

    Якщо описувати одним реченням  до чого доводить булінг всього селища однієї людини, то це буде саме це речення.

    Продовжувала читати і ще більше хотілося заплакати. Це якийсь окремий вид болю, коли ти страждаєш, а всi навколо веселяться :(

    Це саме те, що я й хотіла висвітлити. Життя — воно неодноманітне і якщо комусь погано, то не завжди погано всім. 

    Дуже добре, що Рiн та Какаші вчасно знайшли її. Сподіваюся Рін зможе витащити її з того світу, а потім вони на пару з Какаші будуть гризти глотки усім, хто хоч косо на неї подивитися :») ех, мpії, мрії…

    Звичайно, не можу ж я вбити головну героїню так і не почавши історію:D А щодо взаємин між ними, то сподіваюся, що вам ті сподобаються. Бо це щось своє, особливе. 

    Це було неймовірно цікаво, початок залишає питання, саспенс присутній, інтрiжка та бажання читати далі також.

    Ці слова — то все, що хочуть чути автори)) Я щаслива, що моя робота вас зацікавила!!

    Поскаржитись

    corpus_caeleste

    Щодо другого розділу/глави/частини. Мені дуже якось не якось від думки, що люди перетворили день пам’яті про загиблих при атаці К’юбі на якесь свято. Мимоволі провела паралелі з нашим світом. Коли після сцени Наруто у палаті пішли сцени з щасливими дітьми та їх батьками, то я аж відчула, наскільки ж самотньо почувається головна героїня. Хочаб Какаші поряд був, а то вже хоч щось :“) досі сподіваюся на те що він та Рін будуть її захищати т_т

     

    Дякую за главу!!

    Поскаржитись

    sandbranco

    На жаль, перемога над будь-яким ворогом — це у першу чергу свято для людей, а вже потім день скорботи. Це простежувалося в оригіналі й мені захотілося висвітлити проблематичність цього моменту. 

    Не завжди буде так сумно!! Я обожнюю жартувати й у роботі дуже багато жартів! Буду сподіватися, що вони сподобаються. 

    Рін та Какаші — займуть особливе місце в житті головної героїні. 

    А вам дякую за таку активність! Це неочікувано приємно й мотивує писати й писати! ♡

    Поскаржитись

    corpus_caeleste

    Я в захваті від третьої глави!! Дуже подобається атмосфера там, але в очі кидається один недолік - іноді речення починається від обличчя автора, а закінчується як ПОВ Наруто. І навпаки. В цілому це не заважає читати :) На моменті з Учіхами подумала що то Саске та Ітачі. Я аж здивувалася: чому Саске першим починає розмову, а потім ще й пропонує стати друзями. Але коли з’явилося ім’я Шисуї все встало на свої місця ^-^ приємна глава(особливо після подій попередньої), дякую Вам!!

    Поскаржитись

    sandbranco

    О, справді? Я напевне наскільки зачитувалася, що навіть не помічала… Спасибі, що вказали, я перечитаю та виправлю, якщо що. Але тут трішки буде скакати оповідь, я просто не дуже вмію тойво писати й що важливо правильно оформлювати. Але якось мені сказали, що в мене дуже мало почуттів героїв у тексті й напевно я дуже буквально сприйняла. 

    Знову ж таки плекатиму надії, що читачі полюблять Шисуї як і я, бо мені здається, що йому не дали шансу показати себе, чому б цього не змінити?)

    Дякую Вам!

    Поскаржитись

    corpus_caeleste

    Доброго дня (⁠◍⁠•⁠ᴗ⁠•⁠◍⁠)⁠✧⁠* я нарешті до Вас повернулася. Ітак, четверта глава. Вона вийшла дуже велика, що не може не радувати. Приємно здивувалася від тієї сцени, коли Какаші та Рін просили у Хокаґе дозволу на опіку Наруто. А ще більше сподобалася ïх радикальна позиція, що вони будуть стояти до останнього, навіть якщо Хокаґе не дасть їм на це дозвіл. Я чомусь думала, що вони будуть якби разом, але не настільки разом як родина, а як близькі вiдносини «учень-вчитель», як було у оригінальний історії. Але те, що Ви будуете між ними - просто чудово. Какаші як старший брат, а Рiн як старша сестра, це справді те, чого не вистачало Наруто. Батьків, на жаль, вони не замінять, проте стануть опорою для малої.

     

    Дружба Шикамару та Наруто, яка почалася, слава богу, адекватно, це ще одна гілка сюжету за якою цiкаво спостерігати. Менi дуже не подобалося, як зробили цю гiлку в аніме, так як там спочатку Наруто був сам на сам, Шикамару було на нього все одно, а в шипунденi все це нiби виправили, зробивши флешбеки немов вони завжди були друзями. Ні, ні, ні, таке зі мною не прокатить, я пам’ятаю екзамени на генiна, хіхі. Ваша версiя цiєї дружби менi подобаеться набагато більше, адже тут вони з самого початку друзі, тим більш з такого раннього віку!! До речі, у Вас прям дуже добре виходить прописувати ПОВ Шикамару. Його думки, меланхолія, спокiй та хмарки. Прямо ідеально занурив у атмосферу цей вiдрiзок з ним.

     

    Шисуï та Ітачi менi здалися якимись скомканими, мабуть то через малу кількість описів. Поки що не розумію їх мотивів окрім банальноï цiкавост (я не вірю що в Учiх все може бути так просто!!). Так й взагалі їх дружба - щось новеньке. Поки що мені з них найбільше всього подобається Ітачi, особливо його коронне «Хм», яке всі чудово розуміють. В каноні Ітачі був своєрідним, для деяких незрозумілим, цікаво як він покаже себе в цій історії. А Шисуї… Хоч я його й люблю, проте не знаю, як зараз до нього ставитися. Якби він й допомогає, а якби й щось в ньому таке є, через що я не можу повністю йому довіряти.

    Діалоги з Курамою прямо в серденько!! Вони чудові я дуужеее ïх люблю ^^

     

    Можна дати декілька порад? Я не хочу портити Ваш стиль, він особливий, проте рука досі не набита на великі тексти. По- перше, зазначати «POV» перед тими сценами, де він присутній. Наприклад «POV:Шикамару» і так далі. Це більше питання оформлення, ніж самого тексту, адже в більшості випадків й так зрозуміло від чого обличчя ведеться погляд на події. Просто це приємно читачу. По-друге, трохи більше дрібних описів, в тому числі між діалогами. Якщо опис навколишнього середовища виходить на ypa(він менi дуже подобаеться ^^), то ось дії персонажів іноді треба придумувати самостійно. Наприклад, у випадку Рін, яка драматизувала щодо того, що могло статися з Наруто та чому її немає вдома, між її фразами можна вставити описи її дій або її вигляд в той момент. Тобто риси хвилювання: може різко підскочити(від думки що ж могло статися), нахмуритися, прижати руки до грудей, нервово дивитися в різні боки(немов шукаючи Наруто), потрясти Какашi за плечі(це вже прям драма, але я не могла не додати це, тільки Вам обирати, до якої степені можуть бути активні персонажі). Динамiчнiсть - головна ознака того, що персонажі живі. Прислухатися до моїх порад чи нi - Ваш вибір. Менi дуже подобаеться Ваша работа, тому я не можу не дати поради щоб покращити її т_т

     

    Дуже дякую за главу!!

    Поскаржитись

    sandbranco

    Ви дійсно вирішили писати під кожним розділом коментар, не знаю таких слів, які б відобразили мої почуття. Мені більше ніж приємно, це щось взагалі не те, «приємно» й половини не описує. Щодо великих за розміром, то інші ще більші, я просто втягнулася, впіймала ритм і понеслося:D А от щодо позиції, то я спочатку думала, що воно якось не канонічно, а потім згадала, що я ж пишу й вирішувати мені, тож хочу так. Але все обґрунтовано й у міру, щонайменше я цими двома керуюся, коли пишу:) Так, саме опора, Какаші та Рін не будуть другими батьками, ні, ні, ні. Далі в історії буде згадано це, ну, Ви дочитаєте, сподіваюся, що так воно буде. 

    Шікамару — це любов (Темарі, пробач, але твій чоловік…), тому писати від його обличчя дуже легко, це не Шисуї та Ітачі прописувати, коли зайве слово боїшся (у гарному сенсі, якщо він взагалі є, цього слова) написати. А його дружба з Наруто, ще в аніме їх відносини мені запали в душу, тож не гаючи сюжетного часу, до шипундену я чекати не стала, вирішила розвити їхню дружбу. 

    На початку розділу треба було попереджати, що мені жах як важко писати про цих двох:D А їхні мотиви будуть поясненні трішки згодом. Там своя історія про історію, якщо далі того не побачите, то пам’ятайте, що я про то пам’ятаю і ще не час показувати карти. А я ще вважала, що я погано пишу про Ітачі, але якщо Ви кажете, що він вам до вподоби, то я на правильному шляху. А далі тільки краще. Проте прописувати його не просто так мені складнувато, просто я його не розумію як персонажа, але намагаюся, надалі то помітно (напевно). По правді кажучи, мені ближче Шисуї. І, до речі, у кожного свої мотиви та плани:)

    Курама — то ще одна любов, насправді найбільше обожнюю діалоги з ним, хоча взагалі ненавиджу писати діалоги, хехе.

     

    Пфф, звичайно, я не просто так відмітила, що ставлення до критики «Позитивне»:) Йой, по-перше, мені так приємно, що Ви це помітили та вирішили зауважити. А, по-друге, теж хочу відзначити, що я все це знаю. Просто ці перші розділи…вони найперше, що я взагалі написала й вони якоюсь мірою цінні як пам’ять. Далі буде дуже добре видно як стало краще. Щодо POV-ів, то я не впевнена, що це мій випадок, їх буде небагато та і як своєрідні винятки, але я подивлюся що можна зробити. Мені якось сказали, що мало описів середовища, я додала, напевно дещо перестаралася. Постараюся зрівняти позиції рухів та середовища. Насправді це дійсно упущення, дякую, що вказали на це! Що Ви, я обов’язково візьму до уваги написане, певно, це для мене перші розділи показник того, як я виросла, для читачів тойво дещо інше:D

    Величезне дякую за відгук!

     

    Поскаржитись

    corpus_caeleste

    Доброї ночі, бо вже далеко не вечір (⁠~⁠￣⁠³⁠￣⁠)⁠~ світла нема, інтернет поганий, але я все одно пишу вам відгук, бо читала в офлайн вкладці. Сподіваюся він вам дійде ^^ П’ятий розділ дуже гармонійний. Не можу підібрати іншого слова окрім цього. Мені подобається, як швидко розвивається Наруто, он вже може ховатися від таких сильних сенсорів)) Стосунки між персонажами чудово прописані, я дуже люблю їх взаємодії. Прямо суцільний комфорт - просто читати як у них все добре, вони займаються буденними справами, готують їжу, а на фоні мальовнича природа. Я спеціально не дивилася який головний пейрінг - читаю не задля цього, а задля сюжету. Залишила загадку з цим пейрінгом для самої себе. Але ось мені постійно здається, що то буде саме Наруто та Шисуї. У них такі стосунки та така хімія, що я просто не можу не уявляти їх як пару(( але в той ж час є акцент на Саске, їх першій зустрічі… Можливо це буде головним пейрінгом(як і в каноні (⁠ ⁠ꈍ⁠ᴗ⁠ꈍ⁠)), але поки що нічого між ними не бачу.

     

    На початку глави, коли вони пішли разом у магазин, коли він якусь частину дороги ніс її на руках… Чесно, я розтанула. Моє серденько, яке зазвичай ставиться більш-менш стримано до таких речей як усі ці романтичні штуки, в цей раз не витримало. Я дуже люблю канонного Шисуї(давайте опустимо той факт що він там майже не прописаний та цей образ гарного хлопчика по більшій частині робота фандома), тому читати ось це - задоволення і мука водночас. Ну не можу я не уявляти на місці Наруто себе т_т Хотіла Вам розповісти про це, тому що воно викликало справді багато почуттів(я навіть трохи заплакала ;-;)

     

    Також Какаші. В нього є постійні звички, які роблять його саме ним. Але в той ж час видно його розвиток як персонажа навіть в цих п’яти главах, адже його стосунки з Наруто та Рін розвинулися, змінилося ставлення та емоції. Я не могла цього не помітити, це чудово!! Я люблю читати як він турбується про малу та справді хвилюється за них обох.

     

    Жарти з Курамою досі найкращі!! Ви подарували мені цією главою купу кохання та гарних емоцій, так що я не можу сказати нічого іншого окрім великого дякую. Трохи хвилююся щодо того, що буде в наступних главах, навіть не знаю як краще описати це почуття :3

     

    Ще раз дякую!! Гарної ночі.

    Поскаржитись

    sandbranco

    Я дуже рада, що змогла вам скрасити час проведений без світла:) До речі, п’ятий мій неулюблений з усіх. Саме тому, що він вийшов такий який має бути, добрий, дитячий та наївний. А я так не люблю таке, хехехе. А щодо пейрінгу, то мені можна тут давати коментар? Я ніби маю не спойлерити власну роботу:D Хоча можу написати, що особливі відносини між тими й тими точно будуть;)

    Щоб ви розуміли мою любов до Шисуї просто читайте далі. Я заради того, щоб він залишився у живих навіть думала над сюжетом та морочила голову як би то зробити так, щоб це було щонайменше логічно. А ситуація списана з життя, якось побачила малу з братом, що ніс її на руках і не могла не додати тойво у свою історію. І не плачте, такі хлопці як Шисуї реальні, врешті-решт і мій персонаж був списаний з реального. 

    Я саме таким його й бачу! Обожнюю його й завжди вважала, що він заслужив трішки щастя:)

    Було б злочином не писати жарти з ним! Ви тільки-но уявіть сидіти самому в клітці, то ж нудно, а тут хоч якась забава. 

    Дякую, що читаєте та коментуєте!

    Поскаржитись

    sandbranco

    Я дуже рада, що змогла вам скрасити час проведений без світла:) До речі, п’ятий мій неулюблений з усіх. Саме тому, що він вийшов такий який має бути, добрий, дитячий та наївний. А я так не люблю таке, хехехе. А щодо пейрінгу, то мені можна тут давати коментар? Я ніби маю не спойлерити власну роботу:D Хоча можу написати, що особливі відносини між тими й тими точно будуть;)

    Щоб ви розуміли мою любов до Шисуї просто читайте далі. Я заради того, щоб він залишився у живих навіть думала над сюжетом та морочила голову як би то зробити так, щоб це було щонайменше логічно. А ситуація списана з життя, якось побачила малу з братом, що ніс її на руках і не могла не додати тойво у свою історію. І не плачте, такі хлопці як Шисуї реальні, врешті-решт і мій персонаж був списаний з реального. 

    Я саме таким його й бачу! Обожнюю його й завжди вважала, що він заслужив трішки щастя:)

    Було б злочином не писати жарти з ним! Ви тільки-но уявіть сидіти самому в клітці, то ж нудно, а тут хоч якась забава. 

    Дякую, що читаєте та коментуєте!

    Поскаржитись