У 2509 році Третьої Епохи Келебріан була схоплена орками під час подорожі до батьків. І хоч її врятували з полону, зцілили рани, біль та страх не полишали її. А серцю матері найнестерпніше спостерігати за стражданнями своєї дитини.
Вона стояла на балконі, загорнута у світло літнього сонця, і їй було нестерпно холодно. Маленькі льодяні голки зсередини кололи руки та ноги, змушуючи їх німіти. Сонце не могло пробитися в тіло та розтопити їх, угамувати той біль, що залізними клішнями сковував серце ось вже цілий рік.