Переможці

— Побито. 

 

Чотири червоних карти невеликого значення відкидаються Ґаморою у відбій, де вже лежить половина всієї колоди. Вона поповнює свій арсенал двома новими картами й стежить за тим, щоб Небула, яка сидить навпроти неї, зробила те ж саме, хоча точно впевнена, що вони однаково добре засвоїли правила гри.

 

— Твій хід. 

 

Післяобіднє сонце щедро посипає своїми променями панорамні вікна Вежі Месників. Величезну спільну вітальню заливає приємним теплом і світлом, на стелі грає купа сонячних зайчиків. Тутешні мешканці ліниво розляглися хто де, спостерігаючи за грою двох сестер. І тільки Тоні сидить у них над душею, спостерігаючи за кожним їхнім ходом, поглядом і подихом. 

 

— Я тут згадав, що піковий валет вийшов з гри пару ходів тому. А ось бубновий, по-моєму, ще ні, — немовби ненароком промовляє він, побачивши, чим збирається зробити хід Небула.

 

Та невдоволено підтискає губи, але нічого не говорить і, змінивши рішення, ходить іншою картою. Ґамора задумливо мружиться, від чого вираз обличчя Небули пом’якшується, вона пильно спостерігає за сестрою темними вирами своїх очей. 

 

— Ти можеш пропалити в мені дірку поглядом, але на хід гри це не вплине, — добродушно зауважує Ґамора, викладаючи свою карту на стіл.

 

Небула неголосно гмикає й одразу ж удало відбивається, рипнувши механічними пальцями. Взявши після сестри нову карту з колоди, мовчки й не без задоволення відзначає, що це досить великий козир, і відкладає його ліворуч свого карткового віяла. Недовго думаючи, робить наступний хід.

 

— Послухайте, — починає Тоні, схвально дивлячись на викладену на стіл карту. — Що ми будемо робити, коли ви закінчите?

 

Кілька секунд панує тиша, майже ніхто не реагує на його слова. Чи то від того, що всі розімліли від напівсонної атмосфери Вежі у вихідний день, чи то від ліні, чи то ще від чогось. Лише Ванда, що зручно вмостилась на краєчку великого дивану, знизує плечима, не відволікаючись від своєї книжки. 

 

— У всіх різні плани, Тоні, — відгукується слідом Бартон з іншого краю дивану, на секунду відірвавшись від журналу з коміксами. — Я, напевно, залишуся на цьому розкішному ложі.

 

— І я теж, — погоджується з ним Наташа, яка лежить поруч, поклавши голову Ванді на коліна, і в підтвердження на секунду підіймає вгору вказівний палець.

 

— І я, — підтакує Квілл, висунувши з вуха навушник. Він зручно розвалився біля вікна і мелодраматично вдивляється в картинку міста внизу під плейлист з меланхолічними треками. 

 

Ґамора кидає на нього швидкий погляд.

 

— Зрозуміло, я перебуваю в компанії зануд і ледачих дуп, — втомлено коментує Тоні.

 

— Я є Ґрут, — з ентузіазмом вимовляє Ґрут, чим турбує Ракету, що дрімав біля нього.

 

— Що він сказав? — запитує Тоні, що робить кожен раз після реплік Ґрута. Це відразу ввійшло в його звичку і виходило машинально.

 

— Сказав, що ти маєш рацію і він єдиний тут не зануда, — напівсонним голосом перекладає Ракета, розплющивши одне око, а після обурено розплющує і друге. — І хто це тут зануда? Пень невдячний.

 

— Дайте зосередитися, — шикає на всіх Ґамора, побивши карту Небули козирем. — Закінчимо, а потім придумаєте, чим зайнятися. 

 

— О! — Тоні, здавалося, прозрів. — Я придумав. Хто виграє, тому і вирішувати, що всі ми будемо робити або куди підемо. Всі згодні? — він чує кілька згодних стогонів від інших, хтось просто нерозбірливо мугикає, і йому цього вистачає. — Дуже добре. Тепер у вас більше мотивації, дівчатка.

 

Кілька ходів проходять в повному мовчанні. Злегка чутно музику з навушників Квілла і сопіння Ракети, який на диво швидко знову задрімав. Клінт час від часу перегортає сторінки. Вдова клацає кнопкою на кишені своїх джинсів, дивлячись у стелю і думаючи про щось глибоко філософське, поки Ванда ніжно перебирає її волосся теплими пальцями. Пітер сидить на підлозі й грає в якийсь шутер, судячи з тихих характерних звуків, які лунають час від часу з його телефону. Бакі з цікавістю спостерігає за грою, скептично мружачись кожен раз, як дії хлопця здаються йому нелогічними чи неправильними. Сем лежить над ними у кріслі в дивній позі й підкидає у повітря м’ячик для пінг-понгу, теж іноді заглядаючи в телефон Пітера. Решта присутніх ніяких звуків не видає. 

 

— Нудьга! — нарешті не витримує Старк і підскакує, щоб налити собі що-небудь з бару. Він проходить повз Стіва, який сидить на барному стільці й мовчки спостерігає за грою; ненав’язливо стукає його по плечі й відкриває морозилку. — Хтось хоче холодного чаю? Або що-небудь міцніше?

 

— Сік, будь ласка, — просить Пітер, не відриваючи погляд від телефону.

 

— Він в холодильнику, — незворушно відповідає Тоні й, діставши відро з льодом, закриває морозилку. 

 

— Трясця, у мене тридцять перший рівень, — з ноткою обурення простягає Пітер. — Я не хочу починати все з нуля, потрібно закінчити раунд.

 

Тоні хоче закотити очі, але передумує і заходиться змішувати щось в стаканах. Потім вертається до холодильника і дістає звідти пляшку з соком. 

 

— Сем, лови, — говорить він, жбурнувши пляшку через вітальню. 

 

Сем в останню мить ловить її і тому не встигає зловити м’ячик, який до цього підкинув у повітря. 

 

— Авч! — скрикує Бакі, коли м’ячик прилітає йому на голову. — Ти мене сьогодні добити вирішив? 

 

— Був вибір між м’ячиком і важкою пляшкою, тож можеш просто подякувати, — Сем показує йому язика і ставить пляшку на підлогу біля Пітера.

 

Тоні тихо гмикає і кидає шматочок льоду у свій віскі й кілька в порожній стакан, який потім наповнює зеленим чаєм. Сідає за барну стійку поруч зі Стівом, ставить чай перед ним і повертається до спостереження за грою. Її висновок йому дуже цікавий, адже це від початку була його ідея. 

 

— Це якийсь новий? — відволікає його Стів, піднісши стакан з чаєм ближче до обличчя, щоб оцінити аромат. 

 

А аромат цього чаю неможливо не оцінити, він б’є по рецепторах так яскраво, що Тоні часом сумнівається у своїй відданості міцній каві. Це один з тих дорогих чаїв, які він раніше купував здебільшого задля годиться, адже зелений чай не переносив на дух. Але вже досить довгий час Тоні близько знайомий з одним великим цінителем зеленого чаю. 

 

— Навпаки, — відповідає він. — Колекційний. 

 

Кеп ще трохи принюхується і задоволено киває. 

 

 — Дякую, — говорить він і робить невеликий ковток. 

 

Тоні посміхається куточком губ, а потім насуплено дивиться на розклад карт на столі. Звідси йому видно тільки карти Небули.

 

— Я б не став… — хоче сказати він, коли Небула збирається відбиватися, але та кидає на нього загрозливий погляд, і він замовкає.

 

— Не допомагай, — просто каже вона, але все ж думає ще трохи, перш ніж відбитися. Це вирішальний хід, але зрозуміти, у кого шансів на перемогу все-таки більше, майже неможливо.

 

Клінт відривається від свого журналу, щоб це побачити, Сем теж проявляє цікавість. Пітер нарешті відволікається від телефону і спрямовує погляд на гравчинь, забравши з підлоги пляшку з соком. 

 

Тоні із задоволеною посмішкою зауважує, що у Небули наостанок залишиться високий козир, а тому у неї є всі шанси. Так, він вболіває за неї, — у них з Ґаморою домовленість, і до того ж вона розповіла йому історію про те, як саме в її сестри з’явилася особлива любов до перемог. Це була нічна розмова на кухні, коли не спалося обом, а вночі, як відомо, всіх тягне на щиросердечні балачки. 

 

Небула робить хід своєю останньої картою і, здається, затримує дихання. Половина Месників робить це разом з нею. Ґамора дивиться на карту секунду-другу, а потім приречено зітхає і скидає свої карти. 

 

— Я перемогла! — Небула радісно сяє темними очима і простягає сестрі руку.

 

Та міцно тисне її. Щиро і з легкою посмішкою на обличчі. 

 

— Вітаю.

 

— Якщо врахувати, що ще зранку жодна з вас навіть масті не розрізняла, то ви обидві непогано впоралися, — вставляє слово Клінт, повертаючись до журналу.

 

Ґамора починає збирати карти.

 

— Підтримую, — киває Тоні, піднявши склянку. — Так що, куди йдемо? На якусь виставку зброї? То я подзвоню Роуді. Або будемо дивитися бокс? Може, влаштуємо його самі? Хочу подивитися спаринг між тобою і Кепом.

 

— Тебе коли-небудь можна заткнути? — хмурить брови Стів. 

 

— Ну, Кеп, ти таке вмієш, тільки в іншій ситуації.

 

— Це раунд! — весело скрикує Клінт, чим лякає Ванду. 

 

— Дурбецало, — незрозуміло кому кидає Стів і закочує очі. 

 

— Шопінг, — спокійно і точно вимовляє Небула, викликавши у вітальні повну тишу. 

 

— Що? — на автоматі видає добре так очманівший Тоні.

 

Наташа різко підкидає голову.

 

— Начебто земне слово, — зауважує вона, піднявши палець догори. — Я згодна.

 

— Я теж, — знудженим тоном промовляє Бакі, піднімаючись на ноги. — Давно хотів вибрати собі нові боксери. Стів з нами, так? — побачивши сумнів у погляді друга, він додає: — Давай, тобі вони теж потрібні. 

 

Клінт раптом починає сміятися і всі переводять на нього погляди. Наташа тицяє його ступнею в бік, і він дещо заспокоюється. 

 

— Вибачте, — закривши нарешті свій журнал, говорить Клінт. Подавивши свій сміх, він дивиться на Стіва. — Я просто уявив Кепа у відділі стрінгів. 

 

Тоні давиться віскі під істеричний сміх Бартона і Бакі, поки Стів знову закочує очі. Вони будять сміхом Ракету, який різко розплющує очі й намагається за кілька секунд зрозуміти, що тут відбувається. 

 

— Я є Ґрут, — підказує йому Ґрут. 

 

Ракета одразу втрачає до всього цікавість і заплющує очі, перекотившись на живіт. 

 

— Чудо-о-ово, — хвалить Бартон свою ж витівку, а потім серйознішає. Зовсім трішки. — Це був жарт, якщо що.

 

Стів ледь помітно усміхається у свій стакан, відпиваючи чай, потім киває Бакі. Він звик. У цій Вежі жартували всі й про всіх. У цій Вежі взагалі не було нічого офіційного, так тільки здавалося. Навіть «Капітане», яким до нього зверталися при офіційних розмовах, дуже відрізнялося від іншого «Капітане», яким до нього зверталися в жарт у звичайній обстановці. 

 

— Я з вами, — киває він. 

 

— Чекайте, — подає голос Тоні, вперше поворухнувшись за останні хвилини. — Я один не можу уявити, щоб Небула … — він вказує на неї рукою для вірогідності й махає. — Ось ця Небула стояла в примірювальній і вибирала собі блузку?

 

Куточок губ Небули стає глибше, вона трохи ображено зиркає на Старка, а потім ледь помітно закочує очі.

 

— Ну, блузку, може, і ні, а кілька шкіряних штанів ми собі подивимося, так, сестричко? — Ґамора запихає колоду карт в коробочку і кидає назад на стіл.

 

— Піду заводити машину, — схоплюється Сем і, підскочивши з крісла, шльопає до виходу, не перестаючи підкидати м’ячик.

 

— Цур я за кермом! — кричить йому Бакі й підривається слідом. 

 

— Аякже! Твої права давно прострочилися, старий. 

 

У наступні кілька хвилин усі розходяться по кімнатах, щоб зібратися. У спільній вітальні залишається лише Тоні, все ще перебуваючи в подиві, і Ґамора з Небулою. 

 

Небула переміщується у самий кінець вітальні й плюхається на один з диванів. Схоже, їй збиратися не потрібно. Ніхто б не здивувався, якби вона почала гратися, як Сем, ось тільки підкидаючи не м’яч, а який-небудь кинджал.

 

— Дякую тобі за пораду, — тихо говорить Ґамора Старку. — З іграми.  Сподіваюся, коли-небудь я зможу спокутувати перед нею провину.

 

— У вас все налагодиться, — підморгує їй Тоні, наливаючи віскі в ще один стакан. — Уже налагодилося. Я знаю, якими складними можуть бути стосунки між родиною, — він зітхає, відганяючи від себе секундний смуток. — А ти… піддавалася? — він подає їй склянку з віскі. 

 

— Зовсім трішки, — зізнається Ґамора і робить маленький ковток. Навіть не мружиться і робить ще один слідом. — Ми ось так візьмемо і поїдемо цілою делегацією в торговий центр? Це буде важко не помітити. 

 

— Не подобається мені ця ідея, — бурмоче Тоні й замислюється на секунду. — Гей, Смурфетко, — Небула звертає на нього увагу. — Ти коли-небудь каталася в лімузині?

 

— Ні.

 

— Дуже добре, ось і покатаєшся.  Будемо не так помітні. І Пітер буде в захваті.

 

— Це по-твоєму непомітно? — з сумнівом запитує Ґамора.

 

— У команді від Кепа скептики вистачає, спасибі, — ятрить Тоні й крокує до виходу з кімнати. — Збирайтеся, народ, ми їдемо на шопінг. Сто років там не був. 

 

— Наступного разу гратимемо в монополію, — говорить Ґамора і тицяє в сестру пальцем з хитрою посмішкою на обличчі. — Там тобі доведеться виграти не тільки у мене. 

 

Небула лише азартно блищить чорними очима.