Сосни

Маленький хлопчик розгублено дивиться на те, як люті мерці пожирають його батьків. Очі скляніють, ноги вросли в землю і розум не може придумати жодного логічного пояснення тому, чому його батьки загинули жертвами звичайних лютих мерців.

Дзян Фенм’янь справді пишався своїм кланом. Чоловік був чудовим правителем, край процвітав і його мешканці були забезпечені. Дзян Фенм’янь був поганим батьком.

«Тобі боляче?» - запитує ніжний голос.

- Так.

«Ти хочеш, щоб це припинилося?»

- Так.

«Ти ненавидиш їх?»

- Так.

Горе від розуму – розум від горя. Він вважав себе розумним, дійсно обдарованим, робив все краще за всіх, доводив себе до знемоги, але все ще робив. Люди навкруги припускали, що хлопцеві пощастило: мати - учениця великої Баошан, батько - явно сильний і розумний, хоч і безродний заклинач.

Весняні зливи не стихали, хмари, що прийшли з боку Ґусу, нависали над Пристанню Лотоса вже якийсь час. Погода якнайкраще передавала настрій головної родини. Кілька днів тому надійшов особистий лист з ордену Ґусу Лань для Голови Ордену Дзян.

Вей Вусянь, відверто кажучи, мучився від нудьги, і померти від неї не давали кролики і, на диво, Лань Джань. Так, він так само мало говорив, хмурився час від часу і грав «Спокій» для нього, але це не зупинило Вей Їна від постійних спроб у щось втягнути Нефрита.

Вей Вусянь все своє життя отримував важкі зітхання з боку старійшин при зустрічі, а це було лише одного разу, коли Дзян Фенм’янь намірився зробити його прийомним сином. Він був неймовірно здивований, коли Лань Січень приніс йому лист заплавлений печаткою Першого Старійшини Ордену Дзян.

Подарована стрічка пахне хвоєю, Лань Джаню хочеться ввібрати цей запах у себе, втерти в шкіру, щоб завжди пам’ятати. Пам’ятати трохи кучеряве шовкове волосся, м’яку усмішку, яскравий сміх, сірі очі, що з такою довірою дивилися на нього.

- Вей Їн, - ласкавий дотик до оголеного плеча, - настав час вставати.

Орден Вень – сонце, що спалює всіх незгодних із їхньою політикою. Голова ордену – Вень Жовхань, величний, гордий, жадібний, що тримає у своїх руках зосередження заклинацької сили. Чоловік, якого поглинуло безглузддя, той, кого захопила темна енергія та жага крові.

Лист червоного кольору лежить на столі Дзян Фенм’яня. Від весільного його відрізняє лише чорна печатка замість золотої. Клан Вень запрошує дітей на навчання. Очевидно, що відмова означатиме показове невдоволення кланом Вень. Ще очевидніше те, що діти туди їдуть як заручники.