Місто

– Ти впевнена? — спитав я.

— Так. — Її відповідь була короткою. Я знав цю впертість. Коли вона щось вирішувала, незважаючи ні на що мала йти до кінця.

ти забігла до мене в кімнату з очима, повними захоплення та зірок, сказавши, що знайшла спосіб перетнути ці високі стіни міста.
я залишив яблуко недогризеним, щоб тебе вислухати, бо ти посміхаєшся так неймовірно.
літак. ну так, звичайно, літак.
і ти знаєш, як його зробити?

— Я ненавиджу тебе, Айзеку.

Я багатозначно підняв брови.

— Поясниш? Чи мені жити з цією думкою?

– Я ненавиджу тебе…

—Ну, дуже любила,— я не сидів би зараз у підвальній в’язниці Штабу Легіону,— саркастично сказав я.

Я зустрів її на Ринку. У цивільному. Зазвичай таких високопосадовців супроводжує хоча б помічник. Як його там звати… Не суть, хлопчина, що бігає за нею, як божевільний. Але якого біса тобі потрібно в цитаделі чорного ринку? Захотілося бензину чи металу?

— Пані Відьмо, Вам листа! — крикнув листоноша, і постукав у двері.

— Одну хвилину, будь ласка, вже йду, — я швидко поправила волосся і відкрила, забравши конверт. — Вибачте, від кого це?

— Не знаю, мем, він без зворотної адреси.

Мене жбурнули, мов собаку, на холодну бетонну підлогу. Очі вони зав’язали ще дорогою сюди. Загалом це було не обов’язково. З тисяч підвалів у цьому бісовому місті я з точністю впізнаю лише один — Тюрму.

— Так… Справа №698 «Айзек Грей».

Відьма хотіла вдати, що їй все одно, але живіт зрадливо звело, а в голові почало пульсувати. Вона наказала собі заспокоїтися, і почала накручувати волосся на палець, щоб відволіктися.

Приходь завтра рівно о сьомій. Місце зустрічі називати безглуздо, адже всі дороги цього пустого міста ведуть туди.
Я розповім тобі, як я втомилась. Я вже не можу рахувати години до моменту, коли закінчується день.
Приходь завтра рівно о сьомій.

Повідомлення про загальний збір просунули у щілину гаража. Ці папірці дивовижні: ще до того, як ти піднімеш їх, уже знаєш, з якою метою вони були підкинуті. А тому що все цивілізовано — без криків та виламування дверей.

Відьма рішуче зайшла до кабінету.

— Доповідай, Марку, — подарувала вона посмішку своєму помічникові. Хотілося вже швидше перевестися до Чотирнадцятого, бо Третій набрид дуже швидко.

Останньою заповіддю Кіта стало: «Якщо хочеш мститись — почни рити другу могилу». Але часом мені здається, що я вирив уже десятки ям. Кожній судилося стати глибшою за попередню. Моя власна ж буде настільки далеко йти донизу, що проб’є прохід у пекло, де я вічно танцюватиму з чортами.

Якби він не поспішав наздогнати примарну мрію, як завжди, він пройшов би зараз, і купив букет ромашок для своєї коханої. Я часто думаю, якою б вона була. Такою ж підпільною обірванкою? Чи красунею за стійкою бару?

Я намагався дописати сонце на своєму полотні, але почув стукіт у двері.

Хто може стукати у такий час? Поліція. Але я не робив нічого незаконного останнім часом.

Стук не припинявся. З кожним ударом мені ставало все страшніше.

I like that you’re broken, broken like me
Maybe that makes me a fool
I like that you’re lonely, lonely like me
I could be lonely with you

 – lovelytheband – Broken

“A smile that said «Can I get you a cup of tea?» and eyes that said «I will burn everything you love»”.

– Alice Oseman “Radio Silence”

Сонце тільки сіло за обрій бетонних Стін, але вже почали загорятись зірки. У такі моменти Айзек повертався до себе малого, який вічно бешкетував, а ночами малював такі от пейзажі.

Айзек прокинувся рано того дня. Сонце його засліплювало, як тільки встало з-за високих стін, адже він забув звечора закрити вікно. Його занадто винесло від вчорашнього святкового коктейлю Тіма. Але він розумів, що має підвестись та зібратись з думками.

Вона знала, що може не встигнути. Ще здалеку вона помітила викочений на кришу самостійно змайстрований літак.

Стало з газет усім відомо,

що у підвалі твого дому

ходить такий самий, як ти.

Vivienne Mort – Готика