Повернутись до головної сторінки фанфіку: Валюта і драма, на яку ми всі заслуговуємо

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

Колись був час коли у Копійки все було добре. Давно то було… І недовго… Потім все крутилось туди і сюди, життя носило її як шалене. Вона намагалась зберігати спокій. Вона намагалась не придушувати емоцій. Вона намагалась здаватися веселою і життєрадісною навіть коли говорила про своє справжнє психічне життя. Про сльози, про крики, про біль. Через призму самоіронії та сарказму вона продовжувала говорити. І переважно це допомагало. Ставало легше. Та не зрівняти з тим, як колись було. 

 Час минав. Копійка переїхала в Одеський двір. Там вона почала знімати огляди на корейські дорами і спілкуватися з арабськими шейхами в Телеграмі. Однак хоч це й додавало їй дешеві сильні почуття, по типу, крінжу і плачу по кожній дурниці, все минало, і її не полишали думки про власне нещастя.

 Якось вона сиділа і дивилася «Перші ластівки», як раптом побачила щось краєм ока. Налаштована вона тоді була по бойовому, готова одразу продумувати сценарій для огляду на свій канал. Підійшла до вікна і побачила там якогось чувака із мішком. З підозріло великим мішком… 

 Вона вийшла надвір. Вийшла і зрозуміла хто стояв там… Це був…. 

 

 

 

 

 

 

… Петро Порошенко. 

 

 

В той момент Копійку не цікавив мішок поруч з яким він виглядав як Дід Мороз.Вона дивилась на нього. І не могла нічого зрозуміти. Що він тут робить, що йому сказати, може приспати його і зачинити в підвалі??? Вирішила зібратись і вирішити всі питання одразу. 

- Добридень! Як поживаєте? - ввічливо запитала монета, підійшовши ближче. 

- Маєш цукерку? - грубо та закехано відповів чувак. 

- Рошенівську? 

*скептично дивиться*

- Так, звісно. «Про що я тільки думала?? «. Ходімо за мною. 

 Порошенко поклав три Шалені бджілки, дві Конафетто і батончик Рошетто до кишень. Складно було сказати про що він думав. Який настрій мав. Цей пронизуючий погляд людини війни. 

 - Маєш підвал? 

- А для чого він вам? 

- Можливо це місце в небезпеці. Я мушу впевнитись, що ви будете захищені в своєму укритті. 

- Так, звісно. Йдіть за мною. 

 З кожною новою реплікою він ставав все непередбачуванішим. 

 Копійка провела його і його мішок до підвалу. Він почав роздивлятись усюди, але вона помітила як він потихеньку наближався до виходу. 

І раптом дим повсюди! Монеті чомусь захотілось прилягти відпочити… Порошенко із мішком покинув підвал і зачинив його ззовні. 

Перед тим як знепритомніти, Копійка крикнула:

- Ааа! Порошенко, випусти мене звідси!… 

    Ставлення автора до критики: Позитивне