Почнемо з того, що я закоханий у свою подругу. Серйозно, що може бути жахливішим? Навіть тепла содова і маслини в рейтингу жахливих речей займають друге і третє місця. А моя любов до Аяно посідає перше. Йобана Аяно і її милі руки.
— Що в третьому? — пошепки запитав я в неї, штрикаючи в спину олівцем. Вона зробила вигляд, що заправляла волосся, а сама пальчиками показала «два». Її милі пальчики…
— Суміре підказує Баджі, — почувся голос з дальнього кінця класу.
— Язика йому за школою вирву, їбанько, — Аяно розсміялась і прикрила рота рукою. Тією самою йобаною рукою яку я хотів відчути у своєму волоссі.
Я приречено видихнув і відкинув голову. Саме в цей момент вчитель підійшов до наших місць щоб звірити наші роботи. Перевівши вбивчий погляд на шістку, він процідив: — У них різні роботи.
— Але ж я бачив… — я зіткнувся поглядом зі стукачем і провів великим пальцем вздовж свого горла. Хлопець поквапився відвести погляд, а я вдоволено посміхнувся.
— Скоро пролунає дзвінок, — прошепотіла Суміре ледь повернувши до мене голову. Я знав, скільки було часу, вона не була достатньо високою, щоб закрити собою годинник на стіні, та те, що вона мудрувала, ледь не змушувало мене реготати на весь клас.
Тільки почувши дзвінок я підірвався з місця і рванув за шісткою, схопив його за ворот і притис спиною до стіни.
— Після уроків за школою. Не прийдеш — буде набагато гірше, — слово «набагато» я виділив, щоб донести серйозність своїх намірів.
Тоненькі пальчики стисли моє плече. Я відпустив хлопця, що вже тремтів як пральна машина на віджимі.
— В тебе проблеми з агресією, Баджі, — невдоволено промовила Аяно, від чого я широко посміхнувся.
— Скажи це йому, — я підсунув кулад до її носа. Вона подивилась на нього, а потім злегка прикусила. Обожнюю коли вона так робить.
— Який в нас далі урок? — запитав заспаний Чіфую. Мені довелось докласти максимум зусиль, щоб перевести погляд з Суміре на нього.
— Фізика, — дівчина відвернулась від мене і оглянула чіпким і пронизливим поглядом Мацуно. — Господи, ти ж як овоч! Чим ти був зайнятий? Хоча ні, не відповідай. Ти ж хлопець-підліток. Ясно що ти робив вночі, що не виспався, — вона потисла плечем і вальяжно пішла до кабінету фізики, залишивши хлопця з очима розміром з тарілки.
— Т..! Ти не так все зрозуміла.! — він швидко побіг за нею, щоб довести, що вона помилилась. Прошаривши це, Аяно почала бігти. Вона обожнює, коли за нею бігають. І сама бігати обожнювала.
Я спокійною ходою пішов до наступного класу. Аяно точно вже сидить там, дивиться на Мацуно, накручує волосся на палець і тяжко дихає після бігу. Лиш від однієї думки про те, як шалено здіймаються її груди, я починаю плавитись зсередини. Хочеться, щоб вона так само тяжко дихала піді мною. Або на мені.
Я засунув руки до карманів і видихнув. Всі думки займає тільки ця кокетлива дівчина, руки якої схожі на окремий витвір мистецтва, а волосся більше нагадувало лялькове.
У класі всі місця поряд з Аяно були зайняті, тому я підійшов до хлопця, що сидів позаду неї, і підійняв його за піджак.
— Звали, — падаючи на вже вільне місце процідив я.
Дівчина переді мною перекинула волосся через плече і сіла в пів оберта. Подивилась на мене своїми пронизливими очима і скуйовдила моє волосся. Я розслаблено видихнув і ліг на парту, а вона крадькома посміхнулась. Аяно навіть не знала, які привабливі в неї очі і яка прекрасна посмішка. А я знав.
Я лежав на парті із закритими очима, доки вона перебирала пасма мого волосся, заправляла за вухо і часом погладжувала щоку. Її руки пахли апельсинами і ще чимось невідомим. Я впевнений, так пахне Рай.
— Ти такий милий, — прошепотіла Аяно, вкотре погладжуючи мою щоку. Я, точно кіт, льнув до її рук і підставляв обличчя, щоб вона попестила мене ще трохи. Вона чухала моє підборіддя при цьому дивилась на мене, як на домашнього улюбленця, якого в неї ніколи не було.
— Такого котика я б собі забрала, — а я заради тебе і бубенця на шию начепив би.
Я відкрив очі і глянув на неї. Вона дбайливо пестила моє волосся і милувалась незрозуміло чим: моїм волоссям чи пальцями, які вигравали в ньому.
Згадалось, як вона врятувала мене від смерті два роки тому. Завдяки їй я сиджу зараз за партою і після того дня лише залишився огидний шрам.
Аяно дивом врятувала мене. Мабуть, її навички домедичної і медичної допомоги, яким навчила її тітка, допомогли їй в цьому. Досі пам’ятаю, як корчився під її руками, доки вона рятувала мене.
— Згадуєш, завдяки кому лишився живим? — я хмикнув і знов прикрив очі. — Я просто рада, що ти вижив… — тихо прошепотіла дівчина в унісон з дзвоником, і я б не почув її, якби не вслухався в кожне сказане нею слово.
Дівчина наостанок перекинула пасмо мого волосся на місце і повернулась до дошки. Тоді я прокляв усе, що тільки можна було.
Фізика. Предмет, який ненавиділи я, Аяно і Мацуно більше всіх. Мацуно знав майже всі формули. Нові виводити з них не вмів. Теорія кульгає, а практика взагалі в інвалідному візку. Аяно знала теорію в ідеалі, знала формули і вміла виводити нові, але в практиці застосовувати ну ніяк. А я дивовижним чином вмію користуватись приладами, з якими ніколи не був знайомий.
На парті, за якою я сидів, лежав пензлик, який випав з мого пеналу, коли я кинув його. Я спер голову на одну руку і взяв його до іншої. Прокрутив його між пальців. Що в мене взагалі робить пензель? Я не малюю і предмета такого в мене нема.
Я пробігом глянув на Аяно. Потім знову подивився на неї, затримавши погляд. Очі забігали від пезля в моїй руці до її шиї, і через хвилину вагань я все ж таки торкнувся ним шкіри Суміре. Вона розвернулась до мене і тихо-тихо прошепотіла самими губами:
— Лоскотно, що ти робиш?
Її милі губки… Хочеться вчепитись в них і зацілувати до крові. Хочеться стискати її щоки однією рукою і притискати до себе іншою. Зминати сідниці до синців…
— Баджі?
Шепотіти їй на вухо, наскільки вона прекрасна…
— Ти мене чуєш?
Читати їй вночі, навіть якщо я не люблю читати і взагалі ненавиджу книги.
— Я тебе чую.