YayaTyts
Оріджинали
12+
Джен
Макс Тейл
Міні
Згадки смертей
Запитуйте дозволу
  • Забороняю перекладати роботу російською
  • Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
запитуйте дозволу, якщо бажаєте використовувати дану роботу для натхнення та розмістити покликання в полі "Ф-ки за мотивами ф-в"
Немає схованих позначок
вт, 02/14/2023 - 11:16
чт, 12/28/2023 - 01:27
23 хвилини, 7 секунд
4
Читачі ще не додали роботу у збірки
Навіґація

 Світ змінився коли почали з’являтися парні мітки. Ці маленькі позначки на тілах людей зуміли перевернути з ніг на голову мільйони життів. А дана історя розповість про те, як чоловік отримав знак спорідненої душі на День Святого Валентина.

Розділи:
Теґи: #Не флаф
    Вподобайка
    3
    Ставлення автора до критики

    Відгуки

    Критик-ор

    А казала, що не пишеш скло!🤨 А це що таке??? Та мені дуже сподобалося.

    Концепт соулмейтів та міток не новий, але ти зуміла привнести дещо своє в цю ідею. Дуже шкода героя, той його лист справді пробирає до мурах. Але добре, що втрата спорідненої душі - це не вирок, однаково лишається шанс на щасливе життя. Бабуся тому приклад. 

    Та й фінал дарує надію. Можливо, та зустріч переросте в дещо більше, якщо обом так не щастить. Або ж ні. Та принаймні Макс налаштований оптимістично. Життя продовжується! 

    Дякую тобі за цю історію: невеличка, але справді дуже емоційна.

    kaprisiya

    відразу хочу сказати, що мені дуже сподобалася концепція цієї роботи! наче й ідея про те, щоб мати за соулмейта вже мертву людину раніше зустрічалася, але тут виглядає самобутньо та оригінально. починаючи ще з моменту опису епідемії, реакція на яку мало чим відрізняється від реакцій на більш звичні, але при цьому епідемія це геть іншого характеру. потішно бачити, що людська натура від обставин не змінилася.

    лист від головного героя до свого соулмейта дійсно дуже сумний. це взагалі дуже тяжка ситуація — знати, що тобі вже не світить пізнати зустрічі зі спорідненою душею. це відчуття було яскраво передано й через опис самого героя як романтика. відразу розумієш, що для нього особисто це могло мати більше значення ніж для середньої людини. і мені сподобалося, що він все ж не боїться собі в цьому зізнатися та вирішує написати щирого листа. це змушує мене як читачку відчувати приємні почуття до персонажа. 

    при цьому остання сцена дає надію на те, що все не так погано й що попереду чекає якась важлива зустріч! може, в результаті головному герою доведеться зрозуміти, що соулмейт та велике долею написане кохання — це не все, що може приносити щастя в житті. в будь-якому разі, початок дуже зацікавлює.

    дякую за роботу!