Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Наступного дня почалося навчання. Я прокинулась, зібрала підручники і спустилася у ґрифіндорську вітальню, щоб подивитися на розклад уроків. Я швидко знайшла стовпчик, в якому був записаний розклад для шестикурсників. Хоч за своїм віком я мала б навчатися на сьомому курсі, мені довелося перейти на курс молодше, бо саме там, коли вона була жива, навчалася Сьюзан.
Першим уроком була трансфігурація. Разом із Роуз та Альбусом, які тепер були моїми однокласниками, я прийшла у клас та сіла за парту до Лорейн Купер — найкращої подруги Сьюзан.
На вчительському столі сиділа сіра кішка. Вона, із грацією, зістрибнула на підлогу та перетворилася на жінку в зеленій мантії та гострому капелюсі. Це була Мінерва Макґонеґел. Навіть посівши посаду директора вона не кинула викладацьку діяльність.
— Вона кожен рік буде так вітати учнів? — шепнула мені на вухо Лорейн і захихотіла.
“Ой… Я ж майже не знаю Лорейн, а маю зображати людину, яка дружить із нею багато років… Як мені вдавалося робити це в попередньому році, щоб вона нічого не помітила? Тепер все ще складніше, я навіть не пам’ятаю, що відбувалося” — думала я.
В цілому за урок не відбулося нічого незвичного. Ми тільки трохи повторили теми з попереднього року. Коли урок добіг кінця, Макґонеґел підізвала мене до себе.
— Після уроків зайдете до мене в кабінет, — тихо сказала вона, — Пароль від дверей — “печиво з родзинками”.
Я повернулася до однокласників.
— Що від тебе хотіла Макґонеґел? — поцікавилися Лорейн.
— Нічого особливого. Тільки зробила зауваження, що я недостатньо уважно слухала урок. — збрехала я.
— Дивно, що вона звернула увагу тільки на тебе. Гафелпафці наприклад весь урок пробалакали.
— Мабуть, вона більш вимоглива до ґрифіндорців, — сказала я, — хоче щоб Ґрифіндор цього року виграв змагання гуртожитків.
Ввечері, після уроків, я прийшла до директорського кабінету. “Печиво з родзинками” — сказала я і двері зі скульптурою грифона від’їхали в сторону. Я увійшла всередину.
— Добрий вечір, міс Бауер. — привіталась Макґонеґел.
— Добрий вечір, пані професорко.
— Через пару хвилин прийде міністр магії. Вона має повідомити нову інформацію.
Я роздивлялась кабінет. Все тут здавалося знайомим, хоч я і не пам’ятала, щоб приходила сюди раніше. Біля вікна стояв стіл, нагромаджений багатьма стопками сувіїв пергаментів. У кріслі біля стола лежала чорна кішка — одне її око було небесно блакитним, а інше — жовтим. Старовинні дубові шафи були щільно заставлені книгами, а над шафами висіли портрети усіх попередніх директорів Гоґвортсу. Серед них і двох останніх — Дамблдора та Снейпа. Всі люди на портретах наче жили своє життя — хтось спав, хтось читав, хтось роздивлявся навколо. Снейп стояв, склавши руки на грудях і невдоволено на мене дивився, а Дамблдор поправив свої окуляри-півмісяці та підморгнув мені. Моя увага впала на сортувальний Капелюх та меч Ґодрика Ґрифіндора, які лежали на почесних місцях, а згодом я помітила дивний резервуар, наповнений напівпрозорою матерією. Полиці над ним були всипані численними маленькими склянками.
Зненацька камін спалахнув зеленим вогнем, швидко потухнув, і в ньому з’явилася жінка, одягнута в елегантний білий брючний костюм. Струснувши порошок флу із плечей, вона вийшла із каміну.
— Добрий вечір усім. — привіталася Герміона Ґрейнджер. Я зрозуміла, що саме вона зайняла посаду міністра магії.
— Добрий вечір. — сказала я.
— Емілія, Гаррі повідомив мене про твою пам’ять. Бажаю найскорішого її повернення, — сказала Герміона, — Я прийшла для того, щоб розповісти одну погану новину. Ордену Фенікса стало відомо, що смертежери завербували когось із учнів або вчителів Гоґвортсу, щоб він передавав їм важливу інформацію та дізнався де зараз Емілія.
— Хто цей шпигун? — спитала Макґонеґел.
— Невідомо. Ним може виявитися будь-хто. Емілія, будь дуже обережною. — Герміона пішла назад до каміну, — Я маю йти, в міністерстві ще неймовірно багато роботи. Бажаю удачі, допобачення.
Герміона зайшла у камін, дістала з кишені баночку з порошком флу, кинувши жменю на себе сказала “Міністерство магії” і зникла. Камін знову спалахнув зеленим вогнем та потухнув.
— Щочетверга приходь сюди, — сказала Макґонеґел, — продовжимо заняття з оклюменції. Сподіваюсь, ти не розгубила усі навички з минулого року.