Гаррі лежав на ліжку, злегка нахмурений і занурений у книгу, яку принесла Герміона. Його рука машинально змикала ковдру, а темне волосся вперто падало на очі. Коли двері рипнули, Гаррі рефлекторно підняв голову, і тупий біль одразу прострелив скроню. Він ледве стримав гримасу, змусивши себе не подати вигляду. Звісно зіллєвар одразу побачив це, і дивлячись на нього з сумішшю роздратування і турботи, мовив:
— Я казав, що твоє безглузде геройство матиме наслідки, — він пройшов до ліжка, тримаючи знайомий фіал.
— Ви тут, щоб покартати мене? — хлопець спробував усміхнутися, але це більше скидалося на гримасу.
Снейп зітхнув, ховаючи блиск очей. Він наблизився й опустився на край ліжка, трохи ближче, ніж це було доречно.
— Поттер, не затягуй, — сухо сказав він, простягаючи настій. — Це й так зайняло забагато часу.
Аврор зітхнув, підозріло глянув на фіал, але, зрештою, підкорився й слабо кивнув. Снейп підніс ложку з настоєм до його губ і, коли хлопець підкорився, раптом відчув, як його пальці ледь торкнулися шкіри на підборідді. Легкий, ненавмисний дотик — але ефект був миттєвим. Северус завмер, відчуваючи, як щось обривається у нього всередині. На мить хлопцеві здалося, що чоловік навіть забув, де знаходиться.
— Гірко, — простогнав він, виводячи його з трансу.
Той різко відсмикнув руку, ніби обпікся, і відразу встав, випрямившись, як струна.
— Ти завжди був примхливим. Можеш дякувати, що я взагалі згодився…
— Залишатися зі мною вночі? — раптом перебив Гаррі. Його голос був незвично грайливим, і Снейп здригнувся.
Він нахмурився, але не знайшов, що відповісти відразу.
— Ти й сам дивуєшся, як терпиш це, правда? — продовжив він, не відводячи очей.
Він не міг пояснити навіть самому собі, чому йому так подобається дражнити чоловіка, але все ж це допомагало інколи відчути свою владу поза роботою.
— Ти нестерпний пацієнт, Поттер, — нарешті відрізав Снейп, але його голос прозвучав хрипко, майже надто м’яко.
«Цей хлопець вміє читати між рядків. Занадто добре. Чи це я дозволяю собі бути надто прозорим?»
Гаррі спробував поворухнутися, але біль змусив його стиснути зуби. Северус, не замислюючись, вмить нахилився й поклав руку йому на плече, утримуючи на місці.
— Ти не можеш рухатися, — суворо сказав він, але пальці не відразу відвів.
«Це просто турбота про пацієнта. Це лише професійний обов’язок. Я знаю, що роблю. Тримай дистанцію, контролюйся.»
— Я й так лежу тут уже досить довго, — буркнув Гаррі, намагаючись відвернути увагу від дивної напруженості в повітрі, але його очі з цікавістю стежили за Снейпом. — Що ви тут робите так пізно?
Чоловік злегка випрямився, його погляд знову набув відстороненості.
— Доглядаю за пацієнтом, який уперто відмовляється одужувати, — відповів він. — Я не скажу, що не розумію тебе, але волів би, щоб ти менше втрапляв в подібні ситуації, враховуючи, що, навіть зварені на твоїй крові, зілля діють в три рази гірше, ніж звичайні.
Зіллєвар і далі тримав руку на плечі хлопця, хоча розумів, що давно пора відсторонитися.
— Ви надто драматизуєте, — прошепотів Поттер, трохи зухвало піднявши брову.
Той напружився, але не відвів погляду.
«Драматизую? Ні, Поттере. Це просто ти. Ти здатен перетворити будь-яку ситуацію на складну, навіть коли я намагаюся тримати все під контролем. Але це нічого не змінює. Це нічого не змінить.»
Хлопець розслаблено прикрив очі.
— Можете все ж пояснити, чому навіть вам складно так швидко поставити мене на ноги? Це був якийсь особливий артефакт?
— Все виняткове для нашого особливого хлопчика, — беззлобно проговорив чоловік. — Магія такого рівня завжди нестабільна, особливо, коли з нею взаємодіє хтось, хто не має змоги обмежити власну.
Гаррі подивився на нього скоса.
— Ви знову натякаєте, що це я винен?
Снейп підняв брову й схилився трохи ближче, вивчаючи його обличчя. Погляд був різким, пронизливим, і від нього Гаррі стало трохи ніяково.
— Я натякаю, що твоя магія поводиться так само вперто й некеровано, як і її господар. І якщо ти не знайдеш спосіб заспокоїтися та перестати вважати себе героєм на всі часи, — його голос знизився майже до шепоту, — то наступного разу ніхто не зможе допомогти. Навіть я.
Аврор відвів погляд, але в його очах світилася суміш упертості й сумнівів.
— Тобто ураження не поверхневе, а глибинне, — сказав він, трохи подумавши. Щоб підтвердити свої слова, він простягнув руку, призиваючи склянку з водою. Рух був плавним, без жодної затримки. — Але магія мені підкоряється. В чому ж тоді проблема?
— Коли ти зазнав удару від кристала, енергія артефакту «перегріла» ядро, змусивши його працювати на межі можливостей. Це призвело до нестабільності магії в тілі: заклинання можуть виходити, але інколи давати осічку, фізична витривалість постійно коливається, а сам процес зцілення значно сповільнився. — вчительським тоном пояснив йому Северус.
— Але це минеться? — запитав він після паузи. У його голосі звучало більше тривоги, ніж він хотів показати.
Чоловік зітхнув і провів рукою по волоссю, чого той майже ніколи не бачив раніше. Це було жестом втоми, а можливо, навіть розгубленості.
— Особливість магічного ураження полягає в тому, що кристал ніби відзначив тебе як свою «прив’язь». Його магія намагається витіснити сторонню енергію, але процес складний і болісний. Якби це був інший чарівник, можливо, результат був би фатальним, але твоя магія, Гаррі, через незвичайний зв’язок із Темним Лордом, який існував раніше і пережиту магічну аномалію — має дивовижну стійкість. Коли власна магія спалахує, намагаючись «вигнати» залишки енергії кристала, це завдає нових пошкоджень тілу.
— Себто розважатися мені в палаті ще мінімум два тижні, я правильно розумію?
— Не можу тобі точно сказати, — скривився він і потупив погляд. — У таких випадках прогнози складно будувати. Але одне я знаю точно: поспіх тут ні до чого.
— А якщо я не зможу повернутись до нормального життя? —ледь чутно запитав хлопець, затискаючи склянку в руках. До нього дійшло у якій ситуації він знову опинився. — У мене була кар’єра, були плани…
Зіллєвар не відразу відповів. Він дивився на хлопця, який, попри свою відому стійкість, виглядав зараз майже крихким. Втома й невпевненість роз’їдали його, і Снейп розумів, що ті кілька слів важать набагато більше, ніж здається на перший погляд.
— Поттере, — голос його був м’який, майже теплий, але як завжди мав ту стриману гостроту. — Ти зараз поводишся так, наче твоє життя — це лише твоя робота й плани. Не дивно, що ти в такому стані, якщо все вимірюєш тим, що гіпотетично може в тебе забрати проклятий кристал.
Гаррі підвів голову й скривився:
— Легко вам казати. У вас усе завжди було… — він спинився, наче боявся сказати щось зайве.
— Чітко визначеним? — чоловік насупився. — Так, моє життя було дивовижно послідовним: я робив дурні помилки, втрачав людей, яким хотів би бути кращим, і мав лише вчитися, як жити з цим далі.
Коли напруження між ними трохи спало, Северус кинув:
— Ти схожий на мене у твоєму віці. Я теж іноді робив дурниці, щоб «почати з чистого листа». Просто не пов’язані зі своєю смертю.
Гаррі здивовано підняв брови.
— Дурниці? Ви?
— Якось я вирішив позбутися жирного волосся, використавши рецепт… з книги про магічних хом’яків.
Чоловік ледь помітно усміхнувся. Це було так природно і невимушено, що аврор аж затамував подих. Снейп у цю мить виглядав… людяним. Легким. Живим. Звісно він не вперше сміявся перед ним, але кожного разу здавалося, що це вперше, адже на контрасті з іншими це дуже виділялося.
Гаррі й сам не зміг втримати смішок, най він і був трошки болючим:
— Магічних хом’яків?!
— Так, Поттер, хом’яків. Через годину моє волосся стало… — зіллєвар знехотя зробив паузу, — жорстким, як дріт, і якимось бузковим.
— Бузковим?! — він вже відкрито розсміявся, знову корчячись від болю, але не спиняючись.
— Раджу не сміятися так завзято, якщо хочеш дожити до кінця цієї історії, — промовив Снейп, але куточки його губ смикнулися. — Наступного дня в Хогвартсі половина Слизерину намагалася знайти мені нове прізвисько. Найгіршим було «Шовковий Гризун». Мабуть, тому, що моє волосся нагадувало їм розкішне хутро.
Гаррі вже ледве дихав від сміху, витираючи очі рукавом.
— Що ви цим хочете сказати?.
Той подивився на нього трохи довше, ніж було потрібно.
— Що навіть дурниці, які здаються катастрофою, лише кумедна сторінка в довгій історії. Ти впораєшся, Поттере. Якщо навіть я, «Шовковий Гризун», зміг пережити власні помилки, то ти — точно матимеш таке життя, як захочеш.
Гаррі посміхнувся й тихо пробурмотів:
— Бузковий… Це просто неймовірно.
— Він вигідно підкреслив мої очі, як стверджували хлопці, — кинув Снейп через плече, але без злості. — А тепер відпочивай, інакше я почну приносити тобі томи зіллєваріння і артефакторики, щоб розважати.
— Дякую тобі, Северусе, — раптом серйозно сказав хлопець. — Й до завтра?!
— До завтра.