Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Сянь накинув вітрову куртку та вибіг на подвір’я, під гучні крики його невдоволеної тітки. Таке свіже та приємне повітря, наповнювало киснем легені сповна, щоб насолодитися вдосталь. Хотілося просто лягти та забути про все на світі. Але щось його тягнуло далі.
—Гей! Сяне!!
Несподіваний знайомий голос продзвенів у вухах, крізь тишу. Точно. Не Хвайсан.
—Ов, привітик, чуваче. Сьогодні як завжди? Йдемо до бару?? —старався натягнути посмішку Вей.
—Чуєш, сорі, але мені сьогодні брат таку нотацію виписав за оці всі гульки. Може сьогодні якось інакше час проведемо?
—Гадки не маю. Може все ж в тиху..?
Остання крапля надії в очах згасла. Відчуття, наче цей день вже не може стати куди гірше.
—До речі, А-Сянь, ти там говорив, що у тебе є якась занедбана халабуда подалі від передмістя. Може заглянемо туди, чимось займемося. Та хоч випивки купимо, все ж таки не бар—засміявся Хвайсан.
—А, о, але я там не привів все до ладу, так що там трохи безлад.
—Та харе, чуваче, що я там не бачив. Погнали.
—Без проблем, але якщо щось не сподобається, скидай на себе, я попереджав—заливаючись сміхом, хлопець похлопав Не Хвайсана по плечу.
—Гей, я тобі не боягуз. З тобою хоч в пекло
—Ми вже в пеклі, з моєю тіткою і твоїм братом—саркастичним тоном ляпнув Ву Сянь.
Йдучи цивільними дорогами все далі і далі за місто, юнаки вже планували як все облаштують в їхній «таємній» хатині. Домівки з передмістя зникали, а хлопці підібралися до лісу. Ця зона була особливо небезпечною через рух транспорту. Проте іноді, місце славилося нападами хижаків.
Гори—загалом не найбезпечніше й непередбачуване місце.
>>>
—Так, ми наче на місці..—видихнув з полегшенням Вей—..без сліз не поглянеш.
—Ваау! Як на мене, місце то атмосферне. Де ти це тільки відкопав?? —у очах приголомшеного Не Хвайсана наче іскра спалахнула.
—Цілковита випадковість та удача, напевне.
Ву Сянь одним поглядом окидав трухляву будівлю, точніше те що від неї залишилося, яка ось-ось розсядеться по землі.
Хатина мала досить мряклий вигляд. Тому хлопаки взялися до діла.
Поблизу знайшовся ще якийсь хлів, звідти і вирішили взяти матеріали для будівництва. Почали латати дірки в стінах та стелі. Загалом в хід летіло все що попадало на очі.