У нескінченний світ

     Чоловік сидів в зручному кріслі та розбирав документи з безліччю формальностей та дрібних шрифтів. Почувся стукіт у двері. 

⟪О, знайома аура…Щоправда, в цей раз він втомлений⟫, — чоловік всміхнувся, коли зайшов інший, більш кремезний, к короткою стрижкою. 

     Саорі сидить на зручному дивані в кабінеті. Чоловік сів за свій стіл та склавши руки замочком, легенько схилив голову.

⟪Наче кабінет комфортний, але шось мені взагалі не зручно⟫, — подумала дівчина. 

    Саюрі іде поряд з кремезним чоловіком, який надиву нижче за Юкіхіро. Мідзукоші його не просто як колегу, а й друга — Суінбьорна Ендрю. 

    Хоча один ⟪плюс⟫ в цьому був — Ендрю виглядав доволі надійним.  

     Ендрю видохнув сигаретний дим та подивився на Юкіхіро. 

— Як ти цього зайчика знайшов?…Тільки не кажи що по аурі… — цікавиться Ендрю.

— А я нічого казати і не буду, — Юкіхіро знизав плечима.

     Дні минали практично не помітно. 

    Саюрі лежала в своїй кімнаті та дивилась на квітку зроблену з орігамі. Стару, потерту, де майже вицвіли слова ⟪Щастя⟫ та ⟪Посмішка⟫.

     Юкіхіро мовчки поставив шматок полуничного торту перед Саюрі та перед собою.

— Пригощайся, — з посмішкою мовив чоловік.

— Ні, дякую, у мене дієти, — Саюрі відвернулась та ображено схрестила руки на грудях.