Дівчина Есса змушена зіткнутися з купою пригод в новому для неї світі. Ельфійський спадок мають майже всі, але він покритий мороком таємниць. Ельфи зникли, лишивши по собі щось, що темною хмарою нависає над життям кожного, хто живе на Банджманському континенті.
Настав світанок. Перше сонячне проміння пофарбувало верхівки дерев у яскраво-зелений, розчинило залишки нічної пітьми. Туман давно встиг осісти, але краплі роси все ще падали на землю, у повітрі відчувалася вологість. Щебет птахів, розносився ехом по гущавинах старого дрімучого лісу.
Вальдерн любив мандрувати пішки. Дорога верхи завжди більше втомлювала його, та великі відстані все ж таки доводилося долати в сідлі. Ще вчора він покинув межі Тармерської провінції.
Багато років він просидів у в’язниці у західній скелі під королівським замком. Закутий у кайдани, він стер шкіру на колінах, але згодом вона огрубіла і вкрилася шрамами. Викручені руки постійно боліли, особливо реагуючи на зміну погоди, проте час минав, тіло до всього звикало.
― Архано, чому я не можу зібрати до купи фрагменти свого минулого? ― Есса задумливо і напружено вглядалася у стовпчик з книжок, що лежали у метрі від неї на столі.
