«Cпочатку було дуже весело й прикольно, а потім стало темно, страшно й больно» - цитата з пісні ВУЗВ, Newzcool та XS «Штольня».
Частина 1. Весело й прикольно
«Попалися, гади!» - зрадів Брок Рамлоу. Поки хлопці брали Романову та Вілсона, він зайнявся Роджерсом.
- Кинь щит, Кеп! – закричав Брок. – На коліна, сука! На коліна! Упав! Став на коліна, сука, блядь! І не смикайся!
Він влупив Роджерса по нозі. «Це тобі, падла, за ліфт», - подумав, вкладаючи в удар всю свою ненависть. Брока аж тіпало, коли згадував, як всі покотом лежали в тому йобаному ліфті. І як сам отримав в пику – досі в голові гуде. Блядь, який же ж він злий на цього недоноска – не передати словами.
Поставивши Роджерса на коліна, Рамлоу надів на нього наручники. При цьому звернув увагу, що з ним щось не те – він наче в ступорі. «Прихуїв, напевно, трохи – не щодня його арештовують», - подумав Брок.
Роллінз прицілився безпомічному Роджерсу в потилицю.
- Блядь, Роллінз, опусти зброю, - прошипів Брок. – Ти з дуба впав?
Він показав угору, на вертоліт преси над ними. Роллінз невдоволено скривив морду, але наказ виконав.
Полонених посадили в фургон – Романова і Вілсон в наручниках, а Роджерса Брок особисто прикував так, щоб той навіть поворухнутись не міг.
- Завжди мріяв це зробити! – сказав Рамлоу, милуючись своєю роботою.
Роджерс сидів, опустивши голову, ще більш нещасний на вигляд, ніж тоді, коли його брали. Він ніби не розумів, де він і що взагалі відбувається.
«І все-таки, що це з ним? - подумав Брок. – Як мішком прибитий. Наче пороблено йому. Але похуй – мені ж краще».
- Чого такий невеселий? – знущально спитав він. – Може, ще заплачеш, символ нації хуєв? А який борзий був тоді, в ліфті!
- Ну ти, блядь, і паскуда! – не витримав Вілсон.
- Ти зате молодець, - вишкірився Брок. – Так за друга жопу рвеш. Чуєш, Кеп, тобі повезло з товаришами. А от їм із тобою не дуже – через твої вибрики помруть молодими.
По дорозі на місце страти Брок подумав, що треба було перев’язати поранену Романову – запаскудить кров’ю фургон, відмивати потім заїбешся… А, до пизди – це не його проблеми.
Коли приїхали, він наказав викопати три могили. Тоді разом з Роллінзом підійшов до фургона, відчинив двері…
- Йобаний в рот!
Якщо не рахувати охоронця, що валявся у відключці (а може, й мертвий), в фургоні не було нікого.
- Блядь, а куди вони ділись? – тупо запитав Роллінз.
Роллінзу сьогодні, походу, теж пороблено, подумав Брок.
- Я їбу, куди вони ділись? Через дірку он повилазили! – він показав на величезну діру в підлозі.
- Пиздець!
- Ага, пиздець, - Брок сплюнув. – Матиму, блядь, що слухати від Пірса.
Частина 2. Темно, страшно й больно
- Буде боляче. Гідра в полон не бере. Такий порядок. А порядок приходить через біль. Готовий до болю, засранець малий? – спитав Брок Рамлоу Сема Вілсона, якому щойно надавав чортів.
- Слухай, завали єбало! – огризнувся той і знову кинувся в бій.
- Щоб ти так бився, як пиздиш!
Вілсон явно переоцінив свої сили – від ударів Брока він літав, як всраний віник. Скінчилось би все для нього трагічно, але на допомогу прийшов вертоносець, що врізався в Тріскеліон.
- Йоб твою мать!!! - тільки й устиг сказати Брок, перш ніж опинився під завалами.
***
Рамлоу спав з блаженною усмішкою на обгорілій мордяці. Йому снилося, що він пиздить Роджерса. Розбиває в хлам красиву нахабну пику, пускає з носа юшку, їбашить кулаками по чому бачить, вибиваючи з Кепа все лайно. А той під ударами тільки кавкає…
Прокинувся Брок щасливий і обісцяний. Санітарка, в стонадцятий раз міняючи йому білизну, уже навіть не матюкалася, до того це її дістало.
Більше місяця Брок Рамлоу перебував у лікарні. Лікарі зробили справжнє диво, повернувши його до життя, але яке це, нахуй, життя? Операції, перев’язки, крапельниці, уколи в сраку, різні процедури. А ще медсестри й санітарки, що дивляться на нього з гидливою жалістю… Той, хто ставив на коліна Капітана Америку, тепер лежить весь перебинтований, як йобаний Тутанхамон, та ходить на судно, а буває, що й під себе, як от сьогодні.
Наступного разу, коли захотілося сцяти, Брок подумав: «Мужик я чи ні?» і обережно, тримаючись за стінку, почовп у туалет. Дійшов нормально, але як тільки спустив штани, в голові замакітрилося й бідолаха гепнувся на підлогу.
Знайшла його санітарка, яка прийшла мити туалет. Добре, що головою об унітаз не вдарився, подумала вона, а то, не дай Бог, тріщина – шкода було б, унітаз же зовсім новий, тільки недавно поставили за спонсорські гроші.
- Диви, мумія повертається, - сказала одна медсестра іншій на вухо. Та хихикнула, відвернувшись, щоб не помітив Рамлоу, що саме шкандибав коридором із туалету назад до палати, підтримуваний під руку санітаркою.
«Я вам, бляді, вхихикаю! - подумав Брок, який все прекрасно чув і бачив. – Я вам дам таку мумію, що вам повилазить!». Зрозуміло, що нікому він нічого не дасть. По-перше, здоров’я не вистачить, по-друге, після останніх подій краще поводитися культурно, щоб не загриміти замість лікарні в тюрячку.
У палаті, після традиційного уколу в жопу, Брок задрімав. Снилася якась беліберда, навіть не запам’ятав, що саме. Прокинувшись – для різноманітності, сухим – він довго дивився в стелю, думав про життя, згадував своїх хлопців з УДАРу: Роллінза та інших. Вже не вперше Брок задумався над тим, де вони зараз і що з ними було, поки їхній командир лежав тут, як сраний Хеопс у їбучій піраміді. Блядь, яка ж скотина Роджерс! Скільком людям життя перепаскудив! Брок завжди вважав, що в Роджерса мозгів, як у інфузорії. Сила є – розуму не треба. В принципі, правильно вважав – за час недовгої співпраці не раз у цьому переконався. Але, як кажуть, дурне-дурне, а хитре. Хто ж знав, що він таке витворить? Брок не думав, що може ненавидіти цю сволоту ще сильніше, ніж після ганьби в ліфті.
Помішався, блядь, на тому Роджерсі, сказав він собі. Забий. Все одно ти зараз до нього не доберешся. Уяви, що його немає, що він здох. «Та ні, блядь, - з сумом подумав Брок. – Це я здох».
Відгуки