Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Щож, це моя перша робота тож не будьте занадто суровими)
Аарон сидів у бібліотеці, оточений товстими томами книг, їхні сторінки давно втратили свіжий запах і тепер випромінювали легкий аромат часу і старого паперу. Стрілки годинника повільно, але впевнено, рухалися вперед, а його очі, вже втомлені від постійного читання, ковзнули до вікна. Там, за склом, в м’якому світлі заходу сонця, день почав повільно згасати.
Золоте світло заливало кімнату, кожен запилений стіл вигравати теплими відтінками. Оранжеві, рожеві й пурпурні кольори перепліталися в небі, утворюючи майже магічну палітру, яка контрастувала з його перевантаженим свідомістю світом слів і знань.
Він зітхнув і злегка потягнувся, відчуваючи, як його спина нарешті відійшла від напруги багатогодинної роботи. Світло стало м’яким, приглушеним, наче нагадування про те, що час для відпочинку приходить разом із заходом сонця. «Ще трохи,» — подумав він, вслухаючись у тишу бібліотеки.
Сьогодні тренер відмінив їхнє вечірнє тренування, тож нічого не може завадити блондину просидіти тут до кінця робочого дня бібліотекарки. Здавалося, що це єдине місце, де не було шуму і гаму, спричиненого його сусідами по кімнаті чи іншими членами команди, лише тиша, що ніжно огортає слух. Лише тут він міг у спокої дописати всі накопичені борги по конспектам, завершити презентацію, над якою працював останній місяць, та забути про всі проблеми, які так і лізли в його життя.
За горою навчання він і не згадував про Кейтлін. Про її густе коричневе волосся, яке на сонці чарівно переливалося, і віддавало рудими відтінками, про гарні блакитні очі, що нагадували йому безкрає море, в яких він тонув кожного разу, як вона погляне на нього. Вона була його ідеалом, його першим і найбільшим коханням, яке він так і не зміг втримати.
Угода — це те, що він ненавидів більше за все на світі. Ендрю і його бісова угода вже забрала у Аарона двох найближчих людей. Він ненавидить за це брата. Він повинен був бути його найріднішою людиною, але невже йому так подобається забирати все, що у нього є?! Надія, кохання, материнська, як би вона не проявлялася, любов — він втратив все. Проте більше, ніж його, він ненавидів себе. Якби він сам не написав Ендрю того проклятого листа, якби в той день не погодився на угоду, то все могло скластися інакше.
— Аарон, час роботи бібліотеки вже завершується, ти все встиг доробити чи мені відкласти твої книги до наступного разу? — доброзичливий голос уже не молодої працівниці, в якому не було й натяку на дорікання, ніби привів хлопця до тями. Він навіть не помітив, як поглибився у власні роздуми: просто марна трата часу.
— Ні, я вже все дописав. Дякую вам, міс, — з легкою усмішкою відповів він, ніби і не корив себе в думках секунду тому, та почав збирати спочатку власні речі до рюкзака, а потім допоміг зібрати зі столу інші книги.
— Ох, не варто. Я зможу прибрати все сама, — своїм ніжним голосом проговорила вона. І саме через таке ставлення до нього Аарон обожнював цю жінку. Він заздрив її дітям, про яких вона інколи згадувала в їхніх діалогах. Якби його мати була такою, якби ж вона була жива, то все могло б бути інакше, адже будь-які стосунки можна налагодити і покращити. Але його мати мертва.
— Що ви, мені не складно, — відповів він і переніс цілу стопку книг до столу, де в подальшому їх перевірять на цілісність та повернуть на полички. — Гарного вам вечора.
— І тобі, любий. —відповіла вона своїм звичним, ласкавим тоном.
***
В коридорах гуртожитку було майже порожньо, тільки інколи хтось спускався по сходах. Сьогодні був вечір спільного перегляду фільмів з усією командою, на який він не планує йти. Взагалі, всіх «монстрів» обов’язково залучають, оскільки саме вони найбільше тримають дистанцію, але Аарону байдуже. Якщо зараз є чудова можливість посидіти наодинці у власній кімнаті, то він від неї не відмовиться. І байдуже, що Нікі надсилає йому двадцяте повідомлення з питанням, де він.
Двері в їхню кімнату були не замкнені. Знову. Йому вже це так остогидло, що хочеться прибити кузена. Невже так тяжко запам’ятати, що двері завжди мають бути замкнені на ключ? Це гуртожиток, де завжди щось у когось крадуть, а перспектива втратити власні речі Аарону зовсім не подобається. Але, ох, ліпше б він пішов на вечір кіно, а не застав цю кошмарну сцену.
Аарон стояв приголомшений, ніби світ навколо нього в одну мить розсипався на дрібні уламки. Серце гулко вдарялося в груди, наче намагалося вирватися, кров пульсувала у вухах. Перед ним, на дивані, він розгледів свого брата-близнюка, який сидів до нього спиною, а поряд з ним був той, кого в такій ситуації хотілося бачити найменше, — Ніл. Ніл-хай-буде-проклятий-Джостен. І вони, очевидно, не книги читали, а цілувалися. Прямо у їхній вітальні, хоча за угодою стосунки були заборонені. Коли ще місяць тому Ендрю змусив його розійтися з Кейтлін. Зрадник!
Аарон ще декілька секунд дивився на них, приголомшений тим, що бачив. Це вже була не просто зрада — це було приниження. Біль, злість і відчуття безсилля змішалися в його голові, створюючи хаос, який поглинав будь-яку можливість думати тверезо.
Пальці мимоволі стислися в кулаки так міцно, що нігті впивалися в долоні, але болю він не відчував. Усе його тіло тремтіло. Задушливий гнів стискав кожен м’яз, перекручував кожну думку. «Як ти міг?» — ці слова висіли в повітрі, але замість них вирвалися лише короткі, різкі подихи, що переросли в сміх. Гучний, який вже ніхто в кімнаті не зміг ігнорувати, сміх. Він такий дурень, що повірив, що підкорився волі брата. Вся їхня угода від самого початку не мала жодної ваги!
— А ти молодець, Ендрю, я прям захоплююсь тобою. Так яро виказувати важливість цих дурних угод, щоб потім самостійно їх порушувати. Браво! — він навіть заплескав у долоні.
Як тільки Ніл почув чужий голос у кімнаті, то одразу відпрянув від свого «не хлопця» та перевів погляд на людину, що так нахабно перервала їх заняття. На його обличчі з’явився запитальний і водночас незадоволений погляд. Ендрю повторив його дії. Але його обличчя, як завжди, видавало лише байдужість та відстороненість, навіть коли побачив власного брата, який розкрив їх маленьку таємницю.
— Навіть нічого не скажеш? Як це все ж таки схоже на тебе, — далі він перевів погляд на Ніла, який ніби скопіював поведінку його брата. — Джостен, даси мені поговорити наодинці з моїм любим братиком? — його голос був наповнений саркастичністю та злобою, яку Аарон навіть не намагався приховати.
Джостен лише на мить поглянув в обличчя Ендрю і після легкого схвального кивка вийшов за двері. У кімнаті стояла напружена, гнітюча тиша, ніхто не хотів починати діалог першим. Точніше, Ендрю було байдуже, в той час як Аарон хотів почути його пояснення чи виправдання.
— Так і плануєш мовчати, чи все ж поясниш, що я тільки-но побачив?
— А що ти побачив? — безтурботно уточнив старший з братів.
— Не прикидайся дурнем! Що в тебе з ним? Ти вже забув про нашу угоду? Як перестав пігулки пити, так і пам’ять відшибло?! — тепер він не стримував себе і виливав усе своє невдоволення. Але ще більше його дратувала байдужість близнюка до цієї ситуації. — Хоча мені байдуже, начхати. Ти змусив мене розійтися з Кейтлін, погрожував їй ножем, а зараз зажимаєшся з ним! Як ти міг?! — з кожним виголошеним словом десь в районі грудної клітини стискало більше і більше. Навіть дихати ставало складніше, а в очах неприємно щипало від цього емоційного вихору.
— Ну і що ти хочеш почути? — нудьгуючим голосом відповів він на всі звинувачення. — У нас з ним нічого немає, тож я нічого не порушив, на відміну від тебе.
— Брехня! — викрикнув він у відповідь. — Ти просто брехун! Вже декілька місяців вся команда обговорює ваші стосунки!
— Тоді вони дурні. Нічого немає. — різко відрізав він.
— Тоді відмовся від нього. — ох, Аарон помітив цей секундний погляд, важко помітний, але він був чимось. Порушення від звичних емоцій означало, що Джостен був чимось більшим за “нічого”, і Аарон мав намір відняти це у брата. Так само як брат відібрав у нього Кейтлін. — Якщо Джостен — це просто “нічого”, то обірви з ним зв’язок.
Мовчання затягнулося. Здавалося, Ендрю бажав пропалити в ньому дірку, чекаючи, коли той відмовиться від власних слів, але Аарон терпляче мовчав.
— Ні. — нарешті відповів старший. І це слово стало найбільшим ударом для молодшого.
— Тоді розірви нашу угоду, — після здавалося вічного мовчання все ж промовив Аарон.
І після такого ж довгого мовчання послідувала відповідь: «Добре, я розриваю нашу угоду».
Саме це стало початком кінця.