Вальс на грані

Час до наступного заняття пролетів швидко, і ось Кроулі знову опинився біля порога маєтку Феллів. Вчергове перевіривши, що він узяв потрібні ноти, він постукав у ковані дверцята. День був надзвичайно сонячним, і, одягнений у звичне чорне, музикант відчував сильну спеку.

Як і планував Азірафаель, весь наступний тиждень він ховав свої руки під рукавичками. Батько навіть не звернув уваги на це, як і на те, що син став не так упевнено тримати столові прилади та письмове приладдя в руці.

До наступного заняття Азірафаель прочитав книжки, залишені вчителем. Він навіть проводив деякий час за фортепіано, намагаючись засвоїти те, що було описано в них. Долоня боліла, але захоплений хлопець не звертав на це уваги. Його тягнуло до знань, він бажав отримати їх.

Бал у палаці короля і королеви був грандіозною подією, де алкоголь лився рікою, а столи ломилися від страв. Окрім танців, для аристократів були відведені кімнати для гри в карти й розмов, де музика не заважала спілкуванню.

Наступного дня Кроулі прокинувся з жахливою спрагою. Вчора він приїхав додому на кебі набагато раніше, ніж закінчився бал. За це треба було бути вдячним Азірафаелю за те, що той переконав його виїхати. Кроулі згадав, як фамільярно поводився з юнаком, і зрадів, що його вчасно відправили додому.

Кроулі йшов додому, і картав себе за те, що почав догоджати нерозсудливості Азірафаеля. Не треба було дозволяти юнакові приходити. Лорд Фелл ясно дав зрозуміти, що не терпітиме їхніх контактів поза заняттями, що робило задум його учня ще небезпечнішим.

Сон прийшов швидко. У ньому не було кошмарів, не було і якихось солодких видінь. Просто безмірний спокій та затишок, подібні до пухової ковдри. Азірафаель уткнувся в шию Кроулі, видихаючи на неї гаряче повітря.