Розділ 13. Напруження зростає

Грудень 1992, Гоґвортс 
Відколи школою розлетілася новина про відкриття Таємної кімнати, тут стало небезпечно. Уже декілька маглородців лежали в лікарні. Гаррі, Рон і Герміона думали, що нащадок Слизерина — Драко. Я ж вважала, що у нього на таке не вистачило б духу. Селена була зі мною в цьому згодна. Так само як і Луна.   
З Луною ми познайомилися прямо таки у їдальні. Коли Селена дізналася, що вона теж обожнює пудинги, то не змогла пройти повз.
Хоч Луна і була менша, та лиш при першій розмові я вже змогла зрозуміти, яка багата у неї фантазія. 
«Ця дівчинка буде відмінною ученицею і ще не раз нас всіх здивує». 
Одначе, було зрозуміло вже й зараз, що з часом вона стане ціллю для знущань та булінгу, якщо не почне приховувати свою дивакуватість.
Та навіть я б сама на приховувала. Мені абсолютно все одно на думку інших, врешті-решт, гірше за батька уже не буде.  
Тож, я була рада, що ми стали приятельками Луни, щоб дівчинка не закрилася в собі і відчула підтримку.  
Таємна кімната викликала у всіх переполох. 
Мабуть, це й була та небезпека, про яку попереджав Гаррі ельф Доббі. 
Я не переживала за себе, бо була чистокровною, але мені стало дуже шкода інших учнів. Маглородці це такі ж самі чаклуни, як і всі інші. Погано, що деякі мають іншу думку.
Особливо цей набридливий Мелфой. Я знала, чому друзі скидають підозри на нього. Він дуже часто розкидався поганими фразами, називаючи маглородців «бруднокровками». Особливо це стосувалося Герміони.
Отож, коли дівчина повідомила, що готує багатозільну настійку, я залюбки домовилася відволікти Мелфоя.
Нарешті настав той самий вечір. Креб і Гойл вже пішли, і Драко теж почав збиратися.
Я залишила Селену з Луною сидіти, а сама підійшла до слизеринського стола. Людей там не було. Та й узагалі, майже всі поросходилися. Залишилися тільки мої подруги і брати Візлі, які вельми зацікавлено з’їдали все, що бачили. 
«Чому вони завжди поряд, коли я збираюся зганьбити Драко?»
Хлопець помітив, що я наближаюся до нього, але до останнього це ігнорував. 
Врешті, я зупинилася і чекала, поки він погляне на мене.   
Коли він обернувся, то без всяких пояснень вліпила йому смачного ляпаса. 
— Айй! — Закричав Драко.
— Це тобі за Герміону. — Зашипіла я.
— Нехай тільки мій батько дізнається! — Почав погрожувати хлопець.
Я наблизилася до його лиця. 
— Тільки спробуй. 
І розвернулася.
Візлі почали мені аплодувати і підсіли до нашого рейвенкловського стола.   
Я боковим зором відчула, як Драко швидко встав і покинув залу.  
На моєму обличчі з’явилася радісна усмішка.
— Вау, Спіка, це було круто. — Похвалив Джордж. Ну, мав би бути Джордж, бо на його светрі була виведена велика літера Д.
— Що за привід? — Запитав Фред.
— Та так, помстилася за Герміону.
Хлопці поглянули на мене з захватом.
— Молодець, шоу було крутим. — Промовив Фред. Потім вони з братом встали і відсалютували мені на прощання.  
— Бувай, солоденька. — Одночасно промовили брати. — Ще побачимося!  
Я закотила очі, а Селена здивовано поглянула на мене.
— Чому «солоденька»? — Запитала вона.  
— Навіть не питай. — Відповіла я.  
Пізніше я дізналася, що для Герміони експеримент пройшов невдало.   
Я дуже хвилювалася, отож одразу побігла до лікарні. На щастя, все було в порядку.
За тиждень відбувся матч проти Гафелпафу. Нічого цікавого, порівняно з матчем грифіндорців проти слизеринців. Драко був новим гравцем і я з нетерпінням чекала, поки Гаррі врешті втре йому носа.
У кінці семестру я дуже здивувалася тому, як швидко промайнув час. Здвигів на уроках Зілля поки не було, але це навіть і не погано. Я стабільно була найкращою ученицею з відмінною репутацією (поки що так думали всі, окрім Снейпа, але я знала, що в майбутньому і він не зможе встояти переді мною).   
Я дуже переживала як ці канікули проведе Гаррі після того інциденту. Але він сильний, раз стільки років живе з цією родиною.
На потяг сідала з дивним передчуттям, нашому золотому тріо знову прийдеться більше за всіх потіти в другому семестрі. Але я заприсяглася допомогти всім, чим зможу.