Розділ 4. Шкільна рутина і троль у підвалі

Жовтень 1991, так само Гоґвортс
Дні у школі минали на диво швидко, я настільки занурилась у навчання, що навіть не помітила, як минуло більше місяця, відколи я вперше переступила поріг Гоґвортсу. За такий короткий час це місце стало для мене другою домівкою. Окрім рідного дому, я ще ніде не почувала себе більш комфортно, аніж тут. Хоч дві сусідки по кімнаті характером були не дуже, проте я знайшла нових, чудових друзів, які зробили мої дні яскравішими. 
Уроки проходили в спокійному темпі, незважаючи на незрівнянну з іншими кількість домашки у Макґонеґел і Снейпа. 
Професор Снейп особливо любив знущатися над учнями. Мені стало щиро шкода навіть не так Гаррі, як Герміону: той щоразу гаркав на неї тільки за те, що вона знала відповідь. І Гаррі чомусь постійно зачіпав. Здається, єдиним, хто був йому до вподоби, став Мелфой, хоч скільки б я не намагалася вирватися вперед. Я вирішила що для того, щоб не нажити собі проблем, краще бути не такою непосидючою, як Герміона, але і не сірою мишкою, як Рон. Тому на уроках просто спокійно і впевнено піднімала руку, але і не рвалася з місця. Мало якими він образами почне кидатися. 
Мене тішило одне: Зілля в нас проходили разом з гафелпафцями, що давало змогу мені бути кращою в класі. Не люблю суперництво, але люблю показувати свої знання іншим. Поки що в очах професора Снейпа я, звісно, високо не піднялася, але ще все попереду і я була певна, що завоюю його схвалення. 
У день Геловіну, під час вечері у Велику залу прибіг зляканий професор Квірел і сповістив директора про те, що у підвалі троль. 
Всі почали панікувати і старости завели нас по гуртожиткам.   
Я не сильно хвилювалася, адже від великого і повільного троля в будь-якому випадку можна швидко сховатися.
Мене смішило, як професор знепритомнів. Чесно кажучи, я покладала величезні надії на Захист від темних мистецтв, але Квірел їх не виправдав. Звичайно, все діло в його викладанні. Кабінет Квірела весь був обвішаний часником і там так тхнуло, що зосередитись на чомусь іншому було важко. Але навіть зосереджуватися не було на чому: професор постійно плів якісь байки, а часником обзавівся через страх якогось там вампіра.   
Як директор взагалі міг взяти когось такого до себе в школу?  
А ще мене дуже тішило обличчя Драко, коли він почув слова Квірела. То це такий наш безстрашний чистокровний аристократ?   
Ми хоч з ним одного стану, та я не заперечую, що можу чогось боятися, і не веду себе так, ніби всі мені винні.  
Поки ми виходили з Зали, я помітила, що біля Гаррі і Рона немає Герміони. Я почала хвилюватися.
Відірвавшись від своїх, взяла Гаррі за лікоть.
— Де Герміона? 
Гаррі спочатку здивовано глянув на мене, а потім покрутився кругом себе, і на його обличчі я теж побачила щось здалеку схоже на паніку.   
Зрозумівши без слів, що він не знає, я пішла її шукати. 
Боковим зором побачила, що хлопці зупинилися і почали щось обговорювати та я вже бігла. Перше місце, про яке я подумала, був туалет. Я наче чула сьогодні за столом нібито Рон образив Герміону. Хто б сумнівався. Вмазати б йому раз.
Герміона таки виявилась в туалеті, а через хвилину туди прибігли хлопці і троль з ними разом. 
Саме тоді я почала панікувати. Він був вдвічі більшим за нас всіх як в довжину, так і в ширину. 
Поки Гаррі з Роном якось старались відволікти троля, я разом з Герміоною потихеньку наближалась до хлопців, адже ми були по інший бік.
Троль вирішив погратися Гаррі, він взяв його головою донизу.
Я трохи злякалася, бо Рон наврядчи зміг би щось зробити. Тож, поки він грався з заклинанням, я дістала свою паличку, і передбачивши, що хоче зробити троль з Гаррі, направила її на троля. 
— Закляктус! 
Він миттю застиг на місці, а через секунду заклинання Рона нарешті спрацювало, і троля стукнули по голові. Він впав, ми вже збиралися було йти на вихід, але сюди позбігалися професори. 
Герміона, попри мої протести, взяла всю вину на себе, а мені і хлопцям додали по п’ять очок.
Я була безмежно рада, що принесла користь своєму факультету. 
У позашкільний час я готувалася до матчу з квідичу. Я швидко ввійшла в курс діла, отож декілька разів на тиждень у нас з командою були тренування і я повірити не могла, що відтепер повноцінний гравець.
Матч чекала з нетерпінням і хвилюванням водночас. Як би не продути гафелпафцями. 
Але з належною підготовкою і впевненістю в своїх силах можна усе. Отож коли настав час матчу Грифіндор/Слизерин, я помітно розхвилювалася, бо поділяла емоції Гаррі. Я уявляла себе на його місці, знала, що зовсім скоро і мене саму чекає така велика відповідальність.
А потім Гаррі зловив снітч.