Сатору не вижив у битві з Тоджі Фушіґуро. Він загинув, холодний і самотній, залишивши після себе прокляття із жагою до крові. Суґуру підніс його, відголосок одного і єдиного найкращого друга, до вуст та поглинув. Він не знає, чи це душа Сатору, чи просто нове безсвідоме прокляття. Але все ж не може попрощатися з ним.
Сонце просочилося крізь жалюзі, і теревені пролунали із залу. Птахи щебетали за вікном, а місцевий кіт вив про свій сніданок. Ззовні почулися швидкі кроки, грюкнули двері, і протяг проник усередину.