З того дня минув не один місяць. Казуха ще залишався на індивідуальному навчанні. Всі сили і час приділяв тому, щоб підготуватись до дорослого життя та увійти в ритм звичайного підлітка.
Проте із серця не міг викинути днів, які не рахував, в тому невідомому і загадковому місці.
— Казуха-кун, ти знову у хмарах десь… — дівчина з темним волоссям надула губи.
— А..Вибач… — тихо відповів парубок та почесав потилицю.
Він не до кінця пам’ятав як саме познайомився із Шінкою, проте пам’ятав, як ледь не сплутав з Суругою. Вона нагадувала точну її копію, але в той же момент, немов темна її сторона. Характером та пустотливою, вередливою поведінкою на більше походила на Літію.
Проте подібні думки Казуха планував не озвучувати взагалі.
***
Дівчина поправила темний, рівний чубик, який прикривав частину лба.
— Ну знаєш, комодо на то і комодо*, але його недооцінюють, — Шінка всміхнулась і перегорнула сторінку манґи.
***
З моменту як Казуха відкрив їй свій дивний досвід, який неможливо описати чимось буденним, поведінка Шінко не те щоб змінилась.
— Ну, знаєш, може містечко то і вціліло, — вона знизала плечима.
***
Шуя поправив окуляри та вставив
сапку в землю. Спершись на неї руками, підняв голову. В погляді виражався невимовний сум.
— Про щось думаєте, Пан Шуя? — тихо питає Літія та завела руки за спину.
— Ні, нічого страшного… Просто наш хлопчик Казуха повернувся до родини, сподіваюсь він щасливий
Шуя зітхнув та неквапливо повернувся до роботи, поки вітер повіяв в іншому напрямку.
*1 - аніме та манга орієнтована на дитячу аудиторію. Вікіпедія каже, що це діти віком до 10-11 років.