Усі присвячені невідомо кому вірші здаються безглуздим фарсом перед справжністю. Оголеною ситуацією, в якій я опинилась. Я дивлюсь на кострубато складені рими й на очах баввонять сльози бо..це все брехня.
Загалом тут немає сенсу. Просто в якийсь момент мені здалось, що якого біса я буду драматизувати цю історію наодинці?! Можливо комусь сподобається моя власна підліткова драма?