— Ну чого ти там куйовдишся, давай вже починай! Бо ми що так, що так купу часу витрати… мо… — зніяковіло затих Ейсів дзвінкий голос, коли великі руки обережно обхопили його обличчя, утримуючи, а до першої веснянки на носі торкнулося щось тепле і сухе.
