Петля

На що ви здатні заради кохання? Чи готові чекати свого єдиного тисячу років? Ось і Юнгі не вірив у кохання. Він був жорстокою людиною, залишаючи за собою розруху розбитих сердець. І лиш його брат зумів стримувати усю його лють. Але одного дня Юнгі потонув у темряві, сліпій пітьмі з якої не було виходу, жодної надії на майбутнє. І без свого проміння світла він став сліпим до людської болі. І спіймавши Ангела задушив в обіймах своєї ненависті. Йшли дні, минали роки, цілі століття проходили повз. Він йде озираючись назад, шукаючи у темряві свого Ангела. 

       Ангели де ти? Ти чуєш, я шукаю тебе. Він чує за спиною дзвінкий сміх. І озираючись назад, він знає, він вислезне з рук. Так і є вислезає, всього на хвилину. Цього вистачає і біла лілія на бордову пляму падає знову. Ангели, ти пробачиш мені? Я знайду тебе, чуєш? І більше не відпущу із своїх рук.

       Знову час, знову біль, знову відчай в самотності кам’яних стін.
       Порив вітру і знову сміх, не озираючись. Я заслужу твоє прощення Ангели мій? Зажмуривши очі повторяє в думках. Не даруй мені ще раз то й крах.