Втрачене минуле

Роздратування і злість віддаються поколюванням у кінчиках пальців та електричним імпульсом під шкірою, Джеймс кусає внутрішній бік щоки, щоб всидіти і не робити спроб втрутитись.

Брок не хоче полишати Джеймса в такому стані і на хвилину, гарчить несвідомо навіть на Джека, тому що його людину поранили, йому зробили боляче, а він навіть не вбив кривдника.

Ситуація з Роджерсом зовсім не дає Броку спокою, той нехай завжди був відморожений на голову, але це виходило за межі відбитості навіть для Стіва.

Брок дійсно може спокійно вирушити на базу, тому що Джек і Таузіг заявляються на поріг рівно о дев’ятій і кидають Рамлоу тільки чергові вітання, майже відразу ж прямуючи на кухню, де сидить ще сонний, але вже не такий пом’ятий Джеймс.

Тиждень промайнув зі швидкістю світла, навіть було трохи несподівано знову повертатися до роботи, хоча і надзвичайно кортілось, щоб це сталося якомога швидше.

— Дуже добре, що ти в гарному настрої, Джеймс, проте мені зараз зовсім не до жартів, — Ф’юрі дійсно виглядає занепокоєно і це суттєво напружує Барнса, бо зазвичай обличчя Ніколаса залишається нейтральним, навіть якщо за вікном катастрофа всесвітнього масштабу.

Барнс ледве втримується від того, щоб розповісти усе одразу, як вони сідають до автівки, бо таку інформацію тримати при собі надто складно, проте треба опинитися вдома, щоб бути впевненими, що ніхто не дізнається про цю розмову.

Вони проводять в ліжку ще півгодини, поки знову не повертаються сили хоч щось робити.

Ранок починається тяжко, адже вони засиділися за фільмом до третьої години ночі, хоче тепер Джеймс навіть не дуже добре пригадає сюжет тої кінострічки.