Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Це звичайний літній весняний день, я як завжди сидів у школі зі своїм братом Люциусом, ми обоє робили спроби заснути, але нам заважала вчителька.
Крістофер: Чому вона постійно щось говорить? Я поспати нормально не можу.
Люциус: Бо їй за це платять.
Крістофер: На якому ми взагалі уроці?
Люциус: Ти питаєш так ніби я знаю, наче передостанній.
Крістофер: Значить ще півтори години і додому.
Вчителька: і на це питання нам відповість… Крістофер.
Крістофер *пошепки*: Яке питання було?
Однокласник *пошепки*: «Чому самки драконів будують гнізда на активних вулканах».
Крістофер: Самки драконів будують гнізда на вулканах тому що для інкубації яйця дракона, яке може згоріти лише при температурі в 10000+ градусів, потрібні високі температури, які може забезпечити активний вулкан.
Вчителька: правильно, можеш сідати.
Я сів на своє місце, а Вчителька записала мою оцінку в журнал. Я і мій брат вчилися доволі добре, але школу ми двоє не любили, тому після закінчення уроків ми побігли додому так швидко, як тільки могли. Вдома нас вже чекав обід, Люциус зразу сів за стіл, а я піднявся в свою кімнату, щоб переодягнутися. Коли я спустився в низ, всі вже сиділи за столом, недовго думаючи я сів на вільне місце. На обід сьогодні була смажена картопля з курячими котлетами. Після обіду ми з Люциусом пішли ловити рибу до річки, бо на ринку вона занадто дорога. Я швидко зібрав наші вудки, ми накопали черв’яків і відправилися до річки. Ми йшли мовчки, в кожного в голові було купа думок. На відміну від мого брата, я знаю ким я стану, коли закінчу школу. Я хочу вбивати монстрів за гроші, куплю собі затишний офіс і буду в ньому допоки замовлення не прийде. Звісно, я міг би стати авантюристом, але їхня гільдія забирає 30% від вказаної в замовленні нагороди, а мене такий розклад подій влаштовує.
Люциус: Ходімо на той камінь, біля нього велика риба водиться.
Ми сіли, я витягнув з рюкзака вудки і ми почали ловити рибу.
Крістофер: Дивись щоб тебе якась хрінь під воду не затягнула.
Люциус: Чому ти так сильно переживаєш?
Крістофер: Я твій старший брат і я не хочу щоб с тобою сталося щось погане.
Люциус: ти старше всього на дві хвилини.
Крістофер: аж на дві хвилини.
Ми ловили рибу мовчки п’ять хвилин, не більше.
Люциус: Я щось спіймав, щось велике, це мабуть…
Люциус хотів ще щось сказати, але не встиг, бо полетів в воду. Я стрибнув за ним. Хоч я і не впевнений що саме потягло під воду Люциуса, але я надіявся що ми з ним впораємось. Пропливши близько десяти метрів я побачив свого брата, який бився з морським чудовиськом. Я підпалив до них, витягнув ніж, подарований мені на день народження, і почав бити ним це створіння по голові. Чудовисько доволі швидко померло и ми витягли його на сушу.
Крістофер: Як?
Люциус: Я не знаю?
Крістофер: Як?!
Люциус: Я не знаю!
Крістофер: Добре, я дізнаюсь як ти це зробив іншого разу, а поки потягли його додому.
Люциус: План зрозумілий, капітан.
Крістофер: Як ти на звичайного черв’яка спіймав двісті кілограмового сома?!
Люциус: Я не знаю