Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Сідай, розкажу про почуття
Руки дрижать, чуже обличчя викривляє посмішка. Спогади про минулу ніч болючими опіками нагадують про себе скрізь дим від чужої цигарки.
Вона тьмяно реагує на світло з вікна.
Жінка навпроти мовчки дивиться з тіні на порцелянові риси. Погляд не дає нічого сказати.
Ледащо, балакати я своя
Чужі фантомні руки хапають з темряви позаду. Буччелатті дрижить, поки ті не забираються під шкіру. Вона знову виносить це питання.
Як же боляче.
Мені десь боляче, десь там
Так вільно, крихтить моя спина
Стомилася нести тяга-а-ар…
Жінка знову мовчки дивиться на змучену коханку та посміхається. Зверхньо й холодно, знову відправляючи черговий шматочок кривавого стейку до рота.
Їй все одно, поки це цікаво.
Бруно нервово згортається на вишуканому стільці в позу ембріона. Настільки недолуго, наскільки вона не вписується в цю вичурнісь та заможність.
Руки в синцях затуляють очі, поки ті з болем вичавлюють з себе останні сльози.
Та лише посміхається з темряви.
Сміюсь над тобою я
Примарні кисті знаходять кожен поріз, синець, гематому чи опік, давлять її очима прямо на них.
Голова йде обертом, Бруно намагається підхопитись та встати зі столу, але слабкі ноги не витримують і вона падає на спину, стягнувши за собою і скатертину з їжею.
Знову нічого. Вона мовчки дивиться.
А брюнетка болісно скиглить, заплющивши очі.
Гниють мої останні нутрощі
Останні нутрощі
Відчуття чужих обіймів, слідом м’який дотик до волосся, вуста торкаються понівеченої шиї.
Бучелатті відчуває спиною стіл та боїться зустрітися поглядом з нею.
Вона навмисне.
Бере її руку та притискає до м’яких губ.
Проси.. пробачення
Сині очі розпачливо дивляться на фігуру Доппіо над собою.
Дівчина дивитися з співчуттям та болем, цілуючи кожен поріз на руці Бруно.
Я так здивуюсь
Безглузда мить
На очах знову з’являються краплини, та медоока дівчина з любов’ю їх прибирає, притискаючи ту до столу.
Сльозьми знов затопи
Поцілунки спускаються до шиї і нижче.
Тендітні руки стиснули мяку грудку жінки, потираючи чуттєву горошину.
Сплетіння сонця граються
Подих наче легкий наркотик опалює її сутність. Бруно не розуміє своїх відчуттів та просто дрижить в чужих руках, поки коханка спускається все нижче.
С губ зривається перший стогін. Хвиля тепла огортає і пульсує через все тіло, вона вигинається.
Мені так квітково, тройлебусно сонячно
Чужий язик занадто приємний. Така ніжність на секунду вибиває всі тривожні думки з голови.
Рожевоволоса дівчина тихо сміється, м’яко схопивши молодшу за стегна.
Її голова між ними в світлі раннього сонця виглядає майже благоговійно.
Ти знову ластишся
Стогін обривається хрипом.
Занадто знайома хватка стаскає горло.
Вона не може дихати та болісно кривиться, знову побачивши перед собою Дияволу.
Руки в розпачі обхоплюють її зап’ястя.
Зникни
Але жінка не відпускає.
Жалісливо звякає ремінь.
Відтягує краватку та з задоволенням дивиться на вираз болю.
Її завжди це збуджувало.
Зникни
Біль розриває на шмаття вкотре за ці дні. Вона ніколи не жаліє коханку.
Так самолюбиво, владно.
Вона обожнює владу над чужим тілом та розумом.
Зникни
Бруно болісно стискається навколо силіконової іграшки. Це приносить тільки більше пекучого болю.
Біла скатертина заплямовується багряним.
Зникни
Вона навіть не помічає, в який момент тій набридає метвий вираз обличчя. Жінка з презирством та огидою відходить та зникає в тіні дверей, залишаючи по собі нові тріщини.
Мертвими не народжуються
Бруно згортається в звичну позу на холодному столі та жадібно поглинає тепло сонця.
Сліз нема. Лише образ Доппіо стоїть перед очима.
Вона не може втекти.
Просто…не знову.
Сонячно