Зізнання в коханні

— Що сталося? — Санзу зацікавлено питає, дивлячись, як молодший Хайтані допиває восьмий за ніч келих лікеру, а гучна музика та яскраве неонове світло нічного клубу лише більше посилювали його п’яний та нестабільний стан.

Зрештою, одруженому чоловіку, як Ріндо, варто бути вдома з тобою, його дружиною, а не напиватися до півсмерті в одному із нічних клубів Ропонги о першій годинні ночі. Але ось він, жалюгідно наливає собі ще алкоголю в марній спробі забути про те, як він сумує за тобою. Це було справді жалюгідне видовище, яке принесло Санзу неймовірне задоволення та садистську радість.

— Це тупо! — роздратовано виголосив Ріндо, він відкинувся на спинку свого сидіння, зітхнувши. — Вона зла на мене, тільки тому що я знову був надто близько до Юкі. Це не моя вина, мені довелося поглянути через її плече, щоб прочитати проклятий звіт. Всі знають що я маю жахливий зір!

— Юкі? — повторив Санзу з уже веселою, майже глузливою посмішкою. Він знав, що ти з Ріндо сьогодні посварилися, але не знав чому і що це стосується гарячої секретарки твого чоловіка. — Ти маєш на увазі Юкі, яка хоче переспати з тобою від тоді як почала працювати на нас? Ця Юкі? Ой, не дивно, що твоя дружина не розмовляє з тобою.

— Я не розумію, чому вона звинувачує мене. Юкі навіть мені не подобається. Вона дратує, — посміхаючись, відповів Ріндо, потягнувшись до склянки з напоєм, як та почала двоїтися.

— Окей, але чи казав ти це своїй дружині? Що ти не зацікавлений в Юкі та що вона тебе дратує? — Санзу скинув виклик, стежачи, як Ріндо продовжує боротися зі склянкою.

— Ні? — відповів молодший Хайтані, розгублено кліпаючи очима. — Я маю на увазі… Я думав, це очевидно.

Санзу з недовірою поставив свій напій, на секунду задумавшись, що робити плакати чи сміятися, почувши ідіотську відповідь свого колеги. Зрештою, він вирішив промовчати та просто кинув осудливий погляд у бік Ріндо, змусивши чоловіка поруч збентеженими витріщитися на нього, не в змозі побачити проблему в його неадекватній відповіді.

— Блін, як ти одружився? — насмішкувато спитав Санзу, зробивши ще один ковток напою. Він чесно потребував цього після того, як слухав, як молодший Хайтані скаржиться на його любовне життя протягом останньої години. — Знаєш, якщо ти продовжиш так поводитись, твоя дружина може покинути тебе заради брата чи когось схожого.

І вперше у своєму житті Санзу пошкодував про свої слова та необачні зауваження, оскільки він нічого не міг зробити, окрім як приголомшено та з жахом спостерігати, як очі Ріндо починають сльозитися, а його бузкове волосся спадає на схвильоване обличчя, коли він відчайдушно намагався взяти контроль над своїми, вражені алкоголем, емоціями.

Після багатьох років бандитського життя, саме думка про те, що ви залишите його, зламала керівника Bonten і змусила його практично розплакатись. У цей момент Санзу задумався про те, щоб замовити ще один напій, бажано щось набагато міцніше, ніж те, що він п’є зараз.

— Заспокойся, — втомлено проговорив Санзу. — Я просто…

— Чому він плаче? — перервав його новий голос. Санзу вилаявся під ніс, коли Ран повернувся до нього з різким поглядом.

— Я нічого не робив, — захищався Санзу, але вони обидва добре знали, що він бреше.

— Так, звісно, — Ран зневажливо відповів, сівши поруч із братом. Звернувши увагу на його стан, подав Ріндо склянку води. — Ріндо, випий трохи води. Це трохи освіжить твою голову.

Розсіяно кивнувши головою, молодший Хайтані тихо зробив кілька ковтків води, перш ніж нервово глянути на Рана, його вираз обличчя знову насупився, коли він згадав насмішкуваті слова Санзу.

— Ніа-сан?

На обличчі Рана відразу з’явилося здивування, і він не міг не кинути на брата зацікавлений погляд. Його не називали так ще з початкової школи, коли Ріндо засмучено попросив його про допомогу після того, як якийсь однокласник вирішив украсти його окуляри. Минуло небагато часу, перш ніж бідолашний виродок і решта школи навчилися боятися імені Хайтані, особливо коли йшлося про старшого. Проте з того дня Ріндо перестав звертатися до нього так, бажаючи, щоб його вважали рівним Рану, а не слабким і беззахисним молодшим братом.

«Мабуть, це важливо» — міркував Ран, вирішуючи посміхнутися братові з чарівною усмішкою:

— Так, Ріндо? Що сталося?

— Не кради в мене мою дружину, гаразд? — просив Ріндо зі сльозами на очах. Швидко простягнута рука ледь не вдарила Санзу, коли Рін обурено вказав на обличчя Рана. — Ти не можеш забрати її. Вона єдина річ у моєму житті, яка повністю належить мені, тому я її не відпущу!

— Ріндо, ти не можеш говорити про неї так, ніби вона – предмет, — дорікнув Ран, посміхнувшись, знайшовши приємним те, наскільки його брат був закоханий у тебе, і те як Ріндо постійно намагався висловити ці почуття. — А що, якщо вона захоче піти?

— Т-тоді я буду боротися за неї, — швидко відповів Ріндо, на його очах знову заблистіли сльозами. Санзу ж виглядав так, ніби він повністю закінчив цю розмову. — Я-я буду любити її та піклуватися так, щоб вона ніколи не захотіла покинути мене!

— Чи не тому ви зараз посварені? Тому що ти не кажеш їй, як сильно ти її любиш і дорожиш? — Ран відповів багатозначним поглядом. — Ріндо, тобі потрібно бути більш чесним зі своїми почуттями. Я знаю, що тобі очевидно , як сильно ти її любиш, але коли ти нічого не робиш, щоб зупинити кокетливу поведінку Юкі, це лише свідчить про те, що тобі байдуже на почуття дружини. Ти розумієш, чому вона зараз на тебе сердиться?

— Як мені виправити це з нею? — похмуро запитав Ріндо.

— Просто поговоріть. Стосунки – це спілкування, — пояснив Ран перед тим, як жестом попросив Ріндо випити води. Однак молодший Хайтані негайно проігнорував це прохання та вирішив зосередитися на пораді брата – поговорити з тобою, негайно зателефонувавши, перш ніж хтось встиг його зупинити.

— Я зараз з нею поговорю! Привіт, дружино! Як справи кохання всього мого життя? — ніжно привітався Ріндо, а потім насупився. — Ні, я не п’яний. Так, я знаю, що вже пізно… Стривай, стривай! Я маю сказати щось важливе! Я… гм… Я люблю тебе. Мені шкода, що не говорю цього частіше, і мені шкода, що ніколи не намагався відмовити Юкі. Я не думав, що мені це потрібно, тому що було очевидно, наскільки безнадійно закоханий у тебе, але якщо вона тобі не подобається, я можу відати її на корм рибам — ні? Добре, як ти думаєш, ти могла би мене пробачити? Я сумую за тобою… Що?! Так, він зі мною. Гаразд, скоро побачимось. Бувай… Я люблю тебе.

Минуло лише секунду, перш ніж яскрава, закохана посмішка з’явилася на обличчі Ріндо, його перша посмішка за ніч після годин, повних лише похмурості та похмурості. Санзу просто посміхнувся у відповідь на це, перш ніж відвести погляд, щоб перевірити свій телефон, а Ран усміхнувся від щастя за свого брата. Ви з Ріндо справді були чарівною парою.

— Дай вгадаю, я маю відвезти тебе додому? — запитав Ран, миттєво отримавши відповідь, коли Ріндо не зміг навіть нормально встати. Втомлено зітхнувши, старший Хайтані обняв Ріндо за плечі, перш ніж спрямувати його до дверей клубу, повернувшись до Санзу, щоб попрощатися на ніч. — Побачимось завтра. Цей вечір за мій рахунок.

— Як би там не було, — визнав Санзу, не відриваючись від телефону й допивши решту напою.

— Ні-сан, я думаю, що мені стає погано, — пробурмотів Ріндо, коли вони вдвох виходили з галасливого й переповненого нічного клубу. Тільки коли вони пішли, Санзу нарешті відчув спокій і тишу вперше тієї ночі.

— Ну що ж, — зауважив Санзу, завершуючи свій таємний запис телефонного зв’язку, повністю посміхаючись, відтворюючи останні п’ять хвилин того, що щойно сталося. Романтичні зізнання Ріндо тобі були до нудоти. Він знав, що молодшому Хайтані буде дуже соромно, якби хтось побачив цей запис, тому було б дуууже прикро, якби він якимось чином потрапив до групового чату Bonten. — О ні, я і моя дурна незграбність…