MorganaEscritora
Укррайт
12+
Слеш
Міді
AU, Фентезі
Запитуйте дозволу
  • Забороняю перекладати роботу російською
  • Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
запитуйте дозволу, якщо бажаєте використовувати дану роботу для натхнення та розмістити покликання в полі "Ф-ки за мотивами ф-в"
Немає схованих позначок
ср, 05/03/2023 - 00:33
сб, 06/17/2023 - 04:12
273 хвилини, 3 секунди
Читачі ще не додали роботу у збірки
Навіґація

Як далеко зайде Мерлін, щоб повернути Артура.

1

Чорнота перед очима наповнювалась мерехтінням, потихеньку розповзалась, як вранішній туман, і місце її займали різноколірні кола та плями. Голова гуділа, наче після турніру або особливо веселої гулянки. Треба покликати Мерліна, щоб цей негідник приніс…

2

Складних, мінливих картин було так багато, і вони так швидко змінювались, хоч і супроводжувались заспокійливим голосом Мерліна, що викликали нудоту. Артур стукнув кулаком по стіні у розпачі.

4

Артур злився з сидінням, побоюючись, що якщо відірветься від нього хоч трохи, то вилетить через вікно. Серце билось, наче він пробіг кілька миль, і підстрибувало до горла. Авто летіло, як скажене, і Артур почав загадуватися над питанням чи Мерлін не застосовує магію.

5

—Яка гидота, — Артур із відразою відсунув від себе пересолену картоплю, нарізану довгими шматочками, — це тепер у вас всі так готують?
— Не всі, але мені подобається. Замовити тобі щось інше? Нам залишать під дверима.
— Всі в цьому часі так можуть? — зацікавився Артур.

6

Ранок почався з того, що Мерлін приніс йому сніданок в ліжко.
— Зовсім необов’язково було, — Артур чомусь засоромився. Мерлін не був більше його слугою і це здавалось … зайвим.
Мерлін мало не розсміявся, від куточків його очей розбіглись промінці.

7

Артур завмер і подивився в очі найближчому поліціянту, обличчя якого блищало від поту. На прийняття рішення — долі секунди. Думай, Артуре… Якщо уявити, що Екскалібур не просто так чекав свого часу півтори тисячі років, що його сили примножились, можна спробувати.

8

Голова поліції був чимось невловимо схожий на сера Агравейна, і цим викликав у Артура сильну неприязнь. Він з непідробною цікавістю та легкою недовірою роздивлявся Артура і Мерліна, як незвичайних тваринок, щось час від часу відмічаючи у паперах.

9

– Ти знущаєшся, – Артур ще раз заглянув у квадратний отвір в стіні, і звісно ж, нічого не побачив, – ми тут не проповземо.
– Ти на авдієнцію до королеви хочеш чи ні? – чарівник усміхався очима.

Розділи:
Теґи
    Примітки
    Це мій перший в житті фф, я пишу ориджінали. Енівей, читайте мої роботи.
    Вподобайка
    2
    Ставлення автора до критики