За витонченим, але по-домашньому просто вбранім столі сиділи двоє: Ганнібал Лектор та Вілл Ґрем. Між ними не було, ані дурнуватих композицій з квітів, ані вульгарних свічок. Лише мереживна скатертина та такі само білі порцелянові тарілки.
З недавніх пір у Ганнібала з’явився улюблений день тижня — Четвер, що було трохи інфантильно для такої розважливої та далекоглядної людини як він. Але саме в цей день, він мав щастя бачити чи не двох найприємніших людей з усього Балтімору. І одна з них зараз наливали їм по келиху вина.
Ганнібал одягнув речі, що йому повернув Вілл під час їх побачення в Вовчий Пастці. Він попросив їх не прати й тепер міг насолодитися тонким запахом чоловіка, на щастя він не скористався тим жахливим одеколоном.
“Остання жертва Різника була знайдена менше ніж тиждень назад на території національного парку, де завжди людно. Він стає нахабнішим, але це вбивство дещо відрізняється від тих, що фіксуються нами. Схоже він відійшов від схеми ехолотів, або ми ще не знайшли два інші тіла.
Вілл подивився на одяг та згадав батька, той колись сказав йому, що кожен чоловік моє мати два пристойних костюми: чорний на похорони та синій та весілля. Перший довелося вдягати, як йому здавалося занадто часто. Він розклав його на ліжку разом з білою сорочкою та новою спідньою білизною.
“Нас оточують не ідіоти й Джек може скласти два плюс два, те що він думає більше про Беллу, ніж про те як спіймати Різника, єдина причина чому ви досі не під підозрою. Ваш будинок, це буквально реклама: ”Подивіться я вбиваю людей”.
